Научтруд
Войти

Основні види мовленнєвих вправ для навчання аудіювання

Научный труд разместил:
Nualsa
20 сентября 2020
Автор: Зінаїда Підручна

використаних мовних засоб1в. Для цього слщ застосовувати таю навчально-тренувальш та ко му н i кат и в но-т во р ч i вправи, що формували б умшня в учшв шукати найкращого способу висловлення думок, а також впроваджувати шновацшш та штерактивш технологи. що сприяли б розвитков1 зв&язного мовлення школяр1в у загальноосвтпй школь

Л1ТЕРАТУРА

1. Баев. Б.Ф. Психолопя внутршнього мовлення. - К.: Рад. школа, 1966. - 190 с.
2. Диук Г.1. Вивчення засоб1в емотивносп на уроках украшсько! мови у 5-7 класах. - Терношль: ТДПУ, 2000. - 222 с.
3. Ермоленко С., Мацько JI. Навчально-виховна концепщя вивчення рщно! (державно!) мови // Дивослово. - 1994. - №7. - С. 28-33.
4. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. - К. - Одеса: Либадь, 19991. - 216 с.
5. Кучерук О. Засоби естетично! виразносп мови та !х вплив на учшв // Дивослово. - 1998. - №3. - С. 14-16.
6. Мельничайко В.Я. Творч1 роботи на уроках укра!нсько! мови. - К.: Рад. шк., 1984. - С. 8-14.
7. Методика викладання укра!нсько! мови в середнш шксш / ГБд ред. Олшника I.C. - К.: Вища школа, 1989.-438 с.
8. Методика навчання рвдно! мови в середшх навчальних закладах / За ред. M.I. Пентилюк. - К.: Ленви, 2000. - 264 с.
9. Програми для загальноосвтпх навчальних заклад1в. Радна мова. 5-11 класи. - К.: Шкшьний свгг, 2001.-96 с.

Ю.Пометун O.I., Пироженко Л.В. Сучасний урок. 1нтерактивш технологи навчання. - К.: А.С.К., 2003. - 192 с.

11. Синиця I.O. Психолопя писемно! мови учшв 5-8 клаав. - К.: Рад. школа, 1965. - 316 с.

Зша1да П1ДРУЧНА

OCHOBHI ВИДИ МОВЛЕННеВИХ ВПРАВ ДЛЯ НАВЧАННЯ АУД1ЮВАННЯ

При вивченш ¿ноземно! мови основну увагу варто звертати на розвиток кожного виду мовленнево! д1яльносп (усно! мови, ауд1ювання, читання) як основи для практичного оволодшня нею. Створюючи ж Bci види мовленнево! д1яльност1, доцшьно сформулювати принципи тематично! оргашзац1! лексики, призначено! для розвитку навикав усно! мови, функцюнального вщбору лексичного i граматичного матер1алу, спрямованого на вироблення системи вправ, що формують таю види мовленнево! д1яльносп, як д1алопчна i монолопчна мова, розум1ння на слух, безперекладне читання; необх1дност1 створення ситуативних i комушкативно скерованих вид ¡в вправ для навчання ауд1ювання.

Питаниям навчання ауд1ювання як одного з вид ¡в комушкативно! д1яльносп та розробленням р1зних вид1в мовленневих вправ для навчання ауддавання займалось багато методиста, серед них: М. Вайсбурд [1], Н. Жинюн [2], М. 1ль!н [3], 3. Кочюна [4], В. Сатинова [5] та багато шших. Вони вщзначають, зокрема, що труднопц ауд1ювання можуть бути пов&язаш:

а) з мовленневою формою повщомлення;

б) 3i смисловим 3MicTOM повщомлення;

в) з умовами пред&явления повщомлення;

г) з джерелами шформацп.

Для того, щоб долати усяю труднопц, пов&язаш з ауд1юванням, необх1дно проводити спещально розроблеш вправи.

Незважаючи на значш теоретичш доробки з даного питания, ще не вироблена ращональна система мовленневих вправ для навчання ауддавання, саме тому шднята нами проблема е актуальною i потребуе свого розв&язання в сучасних умовах.

Мета cmammi - запропонувати основш види мовленневих вправ для усшшного навчання ауддавання, спрямованих на подолання труднопцв i формування на щй основ! вм1нь i навиюв, здатних усшшно функц1онувати в природних умовах.

Труднють самого процесу ауддавання полягае у тому, що вш е поеднанням анаттико-синтетичних операщй з розшзнавання мовленнево1 форми i виявлення змюту. Вщпрацювання дш та опсрацш проходить поступово, a ïx здшенення - в комплекс!.

3 багатьох труднопцв ауддавання ¡нозсмно&У мови основними можна вважати умови сприйняття мовлення на слух, труднопц процесу перекодування звукових сигнал!в у змют, обмежеш можливост1 недоевщченого аудитора, лшгвютичш особливосп звукового тексту. До умов, що визначають ступшь складносп сприйняття мовлення на слух, вщносять однократшеть та короткотривалють пред&явлення ¡нформацп. розумшня мови незнайомих людей, ¡ндивщуальш особливосп голосу та мовлення, заданий мовцем темп, ауддавання мови без зорово1 опори.

Лшгвютичш труднопц звукового тексту охоплюють фонетику, лексику, граматику. Вони можуть бути загальними для ¡нозсмно&У мови, що вивчаеться, i специф1чними для окремих мов. Для ïx подолання проводимо 3i студентами шдготовч1 вправи, вчимо правильно вщтворювати граматичну форму як в ¡зольованому вигляд1, так i, головним чином, у типовому реченш, ор1ентуючись на зразок.

1.1мггащя (у тому числ1 з нескладною модифшащею): повторити синтагми чи фрази, дотримуючись задано! штонацп (окличнел, запитально&У i т. д.), у певшй послщовностц

- повторити 3i сприйнято! фрази tî чи mini елементи;

- повторити фразу з ускладненим набором звуклв та звукосполучень;

- повторити фразу, збер1гаючи чи змшюючи лопчний наголос;

- повторити фразу, довжина яко1 значно перевищуе об&ем короткотривало1 пам&ят1;

- прослухати фразу чи д1алог1чну едн1сть, зам ¡нити tî чи mini слова, збер1гаючи штонащю;

- прослухати коротке висловлювання, повторити початков1 слова, фрази з ¡нвераею i т. д.;

- прослухати фразу i скоротити ïï, вид1ливши основну ¡нформац1ю:

- прослухати ряд фраз, записати ïx по пам ятк не порушуючи ¡нтонац1ю i не зменшуючи в тексп повщомлення б1льше як на 2-3 слова.

2. Пор1вняння та диференщащя:

- пор1вняти ¡нтонац1ю (довжину, об&ем шформацн i т. д.) двох-трьох ¡зольованих фраз i в1дтворити ïx, не порушуючи зразки;

- розкрити значения багатозначних ел ¡в. синон1м1в, omohîmîb та ш. за контекстом;

- прослухати висловлювання, визначити у контсксп значения словосполучень (фразеолопчних зворот1в, присл1в&1в i т. д.);

- прослухати фрази, скласти ïx послщовно (синхронно);

- прослухати ряд фраз i шляхом пор1вняння з картиною видшити в них tî, яю не шдходять за змютом чи по Tcvii.

3. Перетворення ¡нформацп:

- скоротити чи розширити прослухаш фрази;

- змшити у прослуханих фразах час подач1 (порядок ел ¡в. д1йов1 особи);

- подати мовне повщомлення вщ 101 особи;

- поеднати дв1-три ¡зольован1 фрази, сприйнят1 на слух, в одне смислове щле.

Вважають, що ауддавання пов&язане з труднощами об&ективного характеру, яю не

залежать вщ самого слухача. 3 цим твердженням можна погодитись лише частково. Студент справд1 не може вибирати ш характер мовленневого повщомлення, ш умови сприйняття. Разом з тим, усшшшсть ауд1ювання багато в чому залежить вщ аудитора, в1д його мовленневого доевщу в рщшй та ¡ноземшй mobî, в1д його пам&ят1, в1д ум1ння користуватися ймов1рним прогнозуванням, вщ його уваги та штересу.

Yci перерахован1 якост1 можуть розвиватися лише в тому випадку, якщо прийоми навчання мають значний мотиващйний потенщал, актив1зують мислячу д1яльшсть студенпв, розвивають у них потребу знань i творчостк вм1ння працювати над кожним видом мовленнево1 д1яльност1 у вщповщност1 з його особливостями та складшстю.

Подаемо приблизний перел1к вправ для навчання ймов1рного прогнозування на рпних р1внях мовлення:

- прослухавши ряд прикметниюв (д1есл1в), назвпъ ¡мснники. яю з ними найчаспшс вживаються;

- персклад ¡ть на слух слова, утвореш вщ вщомих вам елеменпв, наприклад: thankfull, thankless (thank);

- перс клад ¡ть речения, спираючись на значения окремих фактов;

- прослухайте ряд мовленневих штамшв, назвиъ ситуацп. у яких вони можуть вживатися;

- прослухайте ряд запитань, дайте вщповщь на кожне запитання в залежносп вщ тексту чи viiviikn викладача;

- прослухавши запитання, дайте вщповщ1 на них за допомогою одного з мовленневих штамп ¡в. написаних на дошщ;

- прослухавши текст, поставте + бшя одного з трьох-чотирьох заголовков, даних в граф1чному ключ1, яклй Mir би тдштп за змютом;

- прослухавши повщомлення, заповшть пропуски в граф ¡иному Bapiami того ж тексту;

- прослухавши текст дв1ч1, назвтоь пропущений смисловий фрагмент.

Ауддавання мовленневих повщомлень пов&язане з д1яльшстю пам ят1 (короткотривало! та довготривало!). Короткотривала пам&ять забезпечуе, як вщомо, утримання поступаючо! ¡нформацй на Bcix фазах процесу сприйняття, аж до переробки II i переходу частини шформацн у довготривалу пам&ять. Остання покликана збср1гати слухоартикуляцшш образи ел ¡в. словосполучень i синтаксичних конструкщй, правил та схем !х поеднання. Завдяки цьому вщбуваеться розумшня фразово! структури i комушкативного типу речения.

Пропонуемо приблизний перелпч вправ для розвитку пам&ятц

- дайте вщпов1д1 на альтернативы запитання при одноразовому i&x пред&явленш (при запису з паузами вщповщь даеться шд час паузи, без пауз - у кшщ пред&явлення; юльюсть запитань не повинна перевищувати 4-5);

- прослухавши 2-3 короткл фрази, з&еднайте i&x в одне речения;

- прослухавши текст ¿з фактичними даними (власш назви, цифри, дати, реалн i т. д.), дайте вщповщ1 на запитання, використовуючи щ дан!;

- прослухайте текст, протягом прослуховування ф1ксуйтс фактичний матср1ал письмово, використовуйте Bami записи при псрсказ1:

- прослухайте i повторАть за диктором фрази, довжина яких перевищуе об&ем короткотривало! пам&яп, тобто складаеться з десяти i бшыпе ел ¡в:

- прослухавши текст, повторпъ його за принципом "cHiroBoi кулг (1-ий студент повторюе перше речения, 2-ий - перше i друге, З-ш - перше, друге, трете i т. д.);

- прослухавши фразу з пройденого тексту, доповшть II рядом ¡нших фраз (розширте II до тексту);

- прослухавши текст, вщтворпъ його 3MicT за ключовими словами (за запитаннями, за картиною);

- прослухайте текст та псрскажлть його ланцюжком (кожен студент говорить по одному речению, останнш переказуе щлий текст);

- прослухайте монолопчне пов1домлсння. поставте уточнююч1 запитання;

- перегляньте ф1льм, прокоментуйте його теля одноразового перегляду;

- прослухавши д1алог1чний текст, перекажпъ його за ролями, не змшюючи посл1довн1сть викладу.

Показником мислячо! переробки прийнято! ¡нформацй&. на думку Сатиново! В.Ф. [5, 54], можуть бути:

а) смислова ем клеть вщтвореного слухачами повщомлення по вщношенню до прийнятого тексту орипналу (план зм1сту):

б) pi3HOMam рухи мовленневих форм: переозначення, переформулювання вираження прийнятого повщомлення при адскватн1й передач! його змюту (план вираження).

План змюту монолопчного мовлення (р1вень значения) розглядаеться нами кр1зь призму мовленневих одиниць pi3Horo р1вня. що входять до його складу - щлий текст, надфразов1 поеднання та речения (фрази), вщповщно до яких видпяються смисли першого, другого i

третього порядку. Кожен з них вщбивае головну думку в рамках вщповщних мовленневих одиниць. При цьому смисл окремого речения е складовою частиною смислу бшыпо! мовленнево! одинищ - надфразового поеднання. Яке, у свою чергу, зливаючись ¡з смислами шших компонента тексту, утворюе в кшцевому рахунку узагальнений змют (основний змют) мовлення на р1вш тексту в цшому, що обумовлюеться в1ропдшстю поеднання смисл1в, яю входять до ще! цшсноеп елемента, але не зводяться до 1х суми, а е я к ¡с но новим утворенням. Отже, у процса розумшня мовлення слухач здшснюе "перехщ вщ зовшшньовиражених повних сл1в до загального смислу повщомлення" [2, 3], вщновлюе у свщомосп той смисл, який був закладений у повщомлення передавачем.

Найв!ропдшше смисл аудшованого мовлення у вигляд1 "тематичних смислових точок", що фшсуються у голо в 1 слухача, утворюеться вщповщно до часово! послщовносп поступаючо! шформацн. Як вважае Н. Жинкш, "послщовно утверджуеться 1 утримуеться кожна пара ел ¡в. Одночасно утримуеться (в особливому код1 внутршнього мовлення) загальний смисл речения, яке вимовляеться" [2, 4]. С дат про те, що смисл може утримуватися не тшьки на р1вш частин речения 1 цшого речения, але й на р1вш бшыпих мовленневих одиниць. Лопчно припустити, що для того, щоб зрозу\\пти основний смисл цшого тексту, слухач повинен певним чином "вщзначити" у свщомосп спочатку найнижч1 смисли (на р1вш речения та його частин), а пстм зробити певний синтез цих смисл1в шляхом укрупнения 1х у значим! ил смислов1 об&еднання наступного (в сторону вичленення основного смислу) р1вня. На основ! комбшування смисл1в другого порядку, в!ропдно, утворюеться основний смисл щлого тексту, який е найбшып скомпресованою формою смислового змюту монолопчного мовлення в цшому.

Комушкативний д1алог, що вклинюеться \\пж прослуховуваннями аудютекста, веде до менш вшьно! форми вщтворення прийнятого змюту, в той час, як д1алог, який замикае систему прослуховування тскспв. сприяе передач! прийнятого повщомлення переважно сво!ми словами. На випадок розходження м1ж послщовнютю запитань у комушкативному д1алоз1 1 структурою викладу змюту в тексп-оригшат студента передають прийняту шформащю у вщдалешпий вщ контексту мовленневш форм!, 1 навпаки: сшвпадання порядку постановки запитань у д1алоз1 ¡з структурою викладу змюту в тсксп сприяе детальшшому вщтворенню смислового змюту та вшьшпий форм! висловлювання. Додаткова щльова установка на вичленення пункта в плану в змют! аудшованого мовлення сприяе осмислешшому розумшню змюту аудютекста 1 вщдалешпий вщ тексту орипналу мовшй форм! його викладу.

Отже, комушкативний д1алог сприяе покращенню розумшня монолопчно! мови на слух. Адже запитання в ньому звертають увагу студента на основш смислов! ланки в змют! аудютексту, дозволяють встановити лопчш зв&язки, вчать бачити в з\\псп тексту головне 1 в1дд1ляти його вщ другорядного, розу\\пти суттеве в тс кет 1 повно, точно 1 глибоко. Комушкативний д1алог сприяе мовленневому запам&ятовуванню смислового змюту тексту, роблячи його не досл1вним, а творчим, що можливо лише завдяки видшенню смислового скелету тексту та переозначенню його в синош\\пчну мовленневу форму [2, 4]. 3 допомогою комушкативного д1алогу в ироцеа ауддавання реатзуеться принцип зворотнього зв&язку:

а) питания в д1алоз1 та вщповцц на них служать цшям корекцп або шдкршлення розумшня смислового змюту аудютексту вама студентами групи одночасно;

б) контроль розумшня здшснюеться поетапно, протягом вичленення смислових в1х у змют! аудютексту.

Як бачимо, розумшня усно! д!алопчно! мови - це найскладшший вид ауддавання, особливо коли слухач не бачить мовця 1 не бере участ1 в акп сшлкування, тобто слухае мову, звернену не до нього.

Висновки. Таким чином, при вивченш шоземно! мови варто звертати особливу увагу на формування в студент ¡в навикав ауддавання - одного з вид ¡в мовленнево! д1яльносп як основи для практичного оволодшня шоземною мовою. Значш зусилля необхщно зосередити на науковому обгрунтуванш принцишв вщбору мовленневого матер1алу для вироблення цшеспрямовано! системи вправ, скерованих на подолання труднопцв ауддавання з метою уешшного розумшня шоземно! мови на слух.

Л1ТЕРАТУРА

1. Вайсбурд М.Л. Обучение диалогической речи. / Иностранные языки в школе. - 1965. - № 4. - С.
11-19.
2. Жинкин Н.И. Психологические особенности спонтанной речи. / Иностранные языки в школе. - 1965. - №
4.-С. 2-11.
3. Ильин М.С. О классификации упражнений в речевой деятельности. / Иностранные языки в школе.

- 1961. -№ 5. -С. 31-35.

4. Кочкина З.А. Аудирование как процесс восприятия и понимания звучащей речи. / В кн.:

Иностранные языки. - М., 1964. - С. 161-164.

5. Сатинова В.Ф. Обучение аудированию монологической речи во взаимосвязи с говорением

(творческий этап). / Иностранные языки в школе. - 1978. - № 2. - С. 53-59.

1рина ЗАРУЫНСЬКА

ФОРМУВАННЯ КОМУН1КАТИВНИХ МОТИВ1В УЧ1ННЯ АНГАШСЬКО! МОВИ В СТУДЕНТСЬКОМУ В1Ц1

Розв&язання проблемы вдосконалення шдготовки висококвал1ф1кованих спещалют1в 1 шдвищення якосп навчання передбачае, у першу чергу, знаходження внутршшх резерв1в ¡нтснсивного розвитку навчального процесу у вищому навчальному заклада Такими внутршшми джерелами активносп особистост! у процса навчально! д!яльносп е фундамеитальш потреби, мотиви, професшш ¡нтсрсси. ставлеиия до навчання. Тому одшею з центральних проблем педагопки вищо! школи стае дослщження мотивацшно! сфери особистост! як фактора навчально! д1яльносп.

Дослщжуючи формування та розвиток мотивацн навчально! д!яльност!, педагоги та психологи незмшно роблять наголос на необхщносп формування внутршшх мотив!в учшня, таких як п!знавальний !нтерес, защкавлешсть самим процесом здобуття знань, шдкреслюючи !! довготривал!сть та продуктивн!сть.

Однак незаперечним е те, що разом з шзнавальними спонуками робота над р!зними предметами може визначення ще й специф!чними, характерними саме для даного предмету мотивами. Такими специф!чними спонуками роботи над опануванням англшською мовою будуть виступати комун!кативн! мотиви.

Метою ститпи е обгрунтування доцщьносп та умов формування комун!кативних спонук учшня англшсько! мови як фахового предмета в студенев вищих навчальних заклад!в.

Л. Виготський, а слщом за ним ! А. Веденов та шип психологи, визнають потребу у спшкуванш - основною рушшною силою псюачного розвитку особистост!. I хоча Н. Рейнвальд бачить слабку сторону ще! гшотези в тому, що потреба у сшлкуванш не е величиною самовизначальною та що вщкритим залишаеться головне питания: заради чого виявляеться актившсть, не викликае сумшву факт, що сусшльна природа сшлкування обумовлюе в !ндивща потребу в ньому, яка пост1йно вщновлюеться. Потреба у сп!лкуванш для людей - це або потреба у змш певних якостей, рис, сторш у самому соб! та шшш людин! (!ндив!дуально-особист1сна сторона сшлкування), або потреба в досягненш взаеморозумшня, налагодженш стосунюв з !ншими людьми (сощально-психолопчна сторона сшлкування), або потреба у розв&язанш сшльного завдання, в досягненш сшльно! мети (соц!ально-предметна сторона сшлкування) [1].

Защкавлешсть сво!м партнером по спщкуванню, бажання "под!литися" з ним, переконати, схилити на свш бш, в!дчути, що його ставлення викликае вщгук в !ншо! людини, яи б перешкоди !х не розд!ляли (мовн!, в!ков!, географ!чш), - такими бачить основш спонуки до сшлкування К. Альбуханова-Славська [1, 168-171].

Сшлкування виступае одшею з найважливших умов формування самосвщомосп особистост!, стимулятором и мотивацшно! сфери та розвитку особистост! в щлому.

Прагнення до сшлкування часто займае провщне мюце серед мотив!в людини, що спонукають и до сшльно! практично! д!яльносп. 1нод! сшлкування може в!докремлюватися вщ !нших форм д!яльност! та набувати вщносно! самост1йност1 коли сшлкуються тщьки тому, що хочеться сшлкуватися з людиною.

Другие работы в данной теме: