Научтруд
Войти

Формування етичного ставлення до живого: результати експериментального дослідження

Научный труд разместил:
Raopyum
20 сентября 2020
Автор: Ірина Назарко

Таким чином, проблема вибору засобiв та методiв впливу вихователем на вихованщв завжди залишатиметься актуальною в будь-якш освiтнiй системi. Проектна робота дае вс1м учасникам практичний досвiд, котрий базуеться як на знаннях, так i на перевiрцi знанневих iстин у повсякденнiй дiяльностi. Цей досвiд допомагае розвивати шдиввдуальт здiбностi i нахили, комунiкативнi зв&язки, вчить вирiшувати завдання, розв&язувати конфлжтт ситуацп тощо. Участь у проектнш роботi допомагае сформувати навички активного громадянина демократичного суспiльства.

Л1ТЕРАТУРА

1. Бех I. Особистюно зор1ентоване виховання. — К., 1998.
2. Ващенко Г. Загальш методи навчання. — К., 1997.
3. Гузеев В, «Метод проектов» как частный случай интегральной технологии обучения // Директор школы. — 1995. — № 6. — С. 42-43.
4. 1нтеракгивш технологи навчання: теор1я, практика, досвщ / О. Пометун, Л. Пироженко. — К.: А.П.Н., 2002. — 136 с.
5. 1стор1я для громадянина / В. Горбатенко, П. Вербицька та ш. — Льв1в: НВФ «Укра&шськ технологи», 2003. — 167 с.
6. Клименко А. В., Подколзина О. А. Проектная деятельность учащихся // Преподавание истории и обществознания в школе. — Москва, 2002. — № 9. — С. 69-75.
7. Освгтш технологи: Навч.-метод. пойбник / За ред. О. М. Пехоти. — К.: А.С.К., 2002. — 225 с.
1рина НАЗАРКО

ФОРМУВАННЯ ЕТИЧНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЖИВОГО: РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛ1ДЖЕННЯ

Стаття присвячена проблема гумашзацИ бюлоачног освти, яка передбачае побудову педагогiчноi системы, що полягае у формувант етичного ставлення до живих ктот. ОбТрунтовано рiзнi шляхи i методику виховання учтв загальноосвШньог школи на засадах бюетики. Проаналiзовано результати проведеног до^дно-експериментальног роботи щодо етичного виховання учшв основног школи у процес вивчення живог природи.

Важливють виховання етичного ставлення школярiв до живо1 природи набувае в наш час надзвичайно! актуальности оскшьки свщоме розумшня ввдносин людського сустльства з природою е важливою умовою збереження середовища для повнощнно! життедiяльностi та подальшого розвитку наступних поколшь. Сучаст дни живуть у якiсно шших соцiальних умовах, анiж !хт ровесники кшька десятилiть тому; !х свггогляд став значно урбанiзованiшим через розширення потоку шформацп i кола знань. Але, як переконують спостереження та результати дослвдно-експериментально! роботи, сьогоднi ввдчуваеться гострий дефiцит безпосереднього спiлкування з живою природою, що негативно впливае на фiзичне та психiчне здоров&я дггей.

У сучасних умовах для бшьшост людей природа — це оточуюче середовище, рiзнi об&екти якого можна використовувати для власного блага, з прагматичною метою. Проте вона е могутшм засобом розумового i морально-естетичного виховання учнiв. Спiлкуючись з живою природою, спостертаючи 1! об&екти i явища, дiти поступово тзнають довкiлля, вiдкривають розма!ття рослинного i тваринного свiту, усвiдомлюють роль природи у жит людини, цiннiсть 11 тзнання, переживають морально-естетичнi почуття, як спонукають 1х турбуватися про збереження природних багатств.

Метою статтi е обгрунтування важливостi виховання етичного ставлення школярiв до живо! природи. У статл розкриваеться роль бiоетики у гумашзацй бюлопчно! освiти; обгрунтовуеться ефектившсть рiзних шляхiв включення шформацп з бюетики до змюту бюлопчно! освгга i методики виховання учнiв на засадах бюетики; аналiзуються результати проведено! дослщно-експериментально! роботи.

Необхiднiсть дослiдження проблеми етичного ставлення учшв до живо! природи зумовлена суперечностями у процем становлення особистоста, а саме: мiж сусп1льною необхiднiстю виховання моральних якостей особистоста i дiйсним рiвнем !х сформованостi у

58

Науков1 записки. Сер1я: Педагопка. — 2008. — № 1

школярiв; виховними можливостями живо! природи i вiдсутнiстю ефективно! методики !х реалiзацп у навчально-виховному процесц необхiднiстю реалiзацil виховного потенцiалу природничих предметiв i недостатньою методичною шдготовлетстю вчителiв.

Результати аналiзу психолого-педагопчно! лггератури сввдчать, що основна увага сучасних дослiджень етичного виховання зосереджена на формуванш моральних норм i цшностей особистостi (В. Бшоусова, Г. Ващенко, Г. Жирська, I. Зязюн, А. Сиротенко), морально! свiдомостi (Л. Божович, А. Зосимовський, В. Мясищев, В. Ясвш), морально! поведiнки школярiв (I. Бех, А. Гусейнова, I. Дубровша, В. Постовий, Г. Троцко, I. Харламов); розробщ системи етичних ставлень школярiв (Л. Валiева, В. Коноваленко, А. Солдатенкова, А. Шемшурша, Н. Щуркова, М. Яновська). Питанням формування етичного ставлення учнiв до природи присвячеш науковi працi С. Дерябо, Т. Павлово!, В. Ясвiна.

Етика ставлення до живих iстот дае можливiсть побудувати з учнями дiалог про життя, розiбратись у природi моральних цiнностей, якi утворюють стрижень духовностi i культури. Т. Павлова вважае, що ставлення дитини до тварин — це та царина дшльноста, де можна найбшьш устшно здшснювати етичне виховання. Учень легко може подивитись на свiт очима шшо! iстоти, особливо, коли це тварина, адже з нею у нього наближет рiвнi сприйняття свпу [8]. Людина, яка з дитинства здатна бачити i захоплюватись чудом життя, не буде байдужим его!стом. Це пiдтверджуе i вiдомий росшський актор та режисер театру для дггей С. Образцов: «Якщо людина т разу не здивувалась тому, як миеться муха, як дивиться цуценя, скшьки в його очах життя, — вона, ця людина, школи не зрозумiе мистецтва, не зрозумiе краси життя. Якщо вас школи не схвилювало це, — це означае, що ви не зможете його зрозумгга, полюбити ...» [9, 87].

Виршення завдання формування щншсного ставлення до всього живого потребуе не лише змiн у моральному вихованш, а й змш юридичного статусу живих iстот. У загальних рисах права тварин або рослин можна визначити як блага, без яких вони не можуть кнувати як самостiйнi живi ктоти. Варто усвiдомлювати, що все живе уже несе в собi право на життя, а визнання цього права е одночасно визнанням нашого обов&язку поважати це право. До того ж, як зазначае В. Борейко, <тварини не потребують визнання свого права — цього потребуемо ми» [1].

Таким чином, викладання бюлогп потребуе включення в 11 курс етичних понять. Для учшв не так важливо отримати загальну iнформацiю про якийсь вид тварин, як зрозушти, що тварини мають самостшну цiннiсть, кожен вид мае право на кнування, i не тому, що приносить людиш користь. Усвiдомлення сво!х правомiрних дiй до живо! природи мае стати нормою для кожного, тому що кожна жива ктота мае права на визначений обсяг благ та умов життя. Саме такий бюцентричний шдхвд до потреб шших живих органiзмiв сприяе вихованню етичного ставлення до них.

На усвщомлення i формування у людини вiдповiдальностi за збереження природного довкшля i розумного спiвiснування з ним спрямоване екологiчне виховання. Однак воно бшьше орiентоване на сприйняття практично! значущост природи, а природу треба охороняти, тому що вона е не лише джерелом продукта харчування i промислового використання. Таю погляди — наслщок антропоцентричного сприйняття природи зi сторони !! корист для людини. Сьогоднiшне завдання школи: навчити учшв сприймати природу як багатогранну цiннiсть: зокрема, сприймати !! красу, довершешсть та досконалiсть (предмет естетичного виховання), рекреащйну i свггоглядну цiннiсть, самоцiннiсть природи (предмет бюетичного виховання).

Естетичне виховання передбачае розвиток у людини почуття прекрасного, формування вмшь i навичок творити красу у навколишнш дiйсностi, жити за законами духовно! краси. Але техногенш катастрофи ХХ столiття призвели до руйнування краси навколишнього свiту i краси людського духу. Тому саме ввдчуття морально! краси людини, що е результатом едноста естетичного, еколопчного i морального виховання, врятуе свп\\ Необхiдно не лише навчити кожну людину естетично-почуттево реагувати на навколишнш свп; але й збудити потребу його перетворення без нанесення йому еколопчно! шкоди, згiдно з етичними нормами та iдеалами [6, 277-278].

Моральне ставлення людини до об&еклв живо! природи (рослин, тварин, людини) дослвджуе новий напрямок сучасно! етики — бюетика. Тому саме бюлопчна етика повинна

Науков1 записки. Серш: Педагог1ка. — 2008. — № 1

59

стати регулятором мислення та поведшки як окремих особистостей, так i всього людства. Якщо дитина навчилась ствпереживати iншiй iстотi (наприклад, твариш), то зможе спiвчутливо поставилась до чужого болю, коли страждае людина. Особлива роль школи полягае у формуванш бюетичжи свiдомостi дитини. При цьому виграе i суспшьство, адже такий бiоцентричний свiтогляд передбачае повагу до вЫх живих ктот.

Цiннiсне сприйняття людиною живоï природи (не створив — не маеш права руйнувати) повинно перейти у цшшсне ставлення. Тому у сферi морального виховання постала проблема бюетичного виховання людини, сьогодтшня актуальнiсть та специфiчнiсть якого вимагае розглядати його як один з найважливших напрямюв морального виховання i загального виховного процесу. У лiтературi термiн «бюетичне виховання» трактуеться неоднозначно. Ми розглядаемо бюетичне виховання як систематичну педагопчну дiяльнiсть, спрямовану на формування в учшв системи цшностей, поглядiв та переконань, яю впливають на ставлення особистоста до живих iстот шляхом актуалiзацiï етичних норм i правил поведшки.

На думку вггчизняних дослщниюв Г. Кобенек, Т. Глазирiноï, М. Гриньовоï [3; 4; 5], головне завдання безперервжй бюетичноЧ освти та виховання — закладення мотивацшних основ бюетичноЧ свiдомостi ще у дитячому виц. Я. Кулик та М. Демчук вважають не менш ктотним впровадження норм, принципiв, iдеалiв та цшностей бюетики у систему вищоï та пiслядипломноï освiти спецiалiстiв — медиюв, бiологiв, ветеринарш, а через них - у лжувальну та науково-дослвдну практику. Як зазначають Й. Куре та А. Сгоренков, при цьому необхвдна спецiальна стратегiя i тактика, публжащя вiдповiдних навчальних поЫбниюв та методичних розробок, створення комггета з етики, системне проведення етичжй експертизи [2, 59].

Аналiз педагопчжй лiтератури та практики роботи сучасжй школи свiдчать, що проблема формування досввду емоцiйно-цiннiсного ставлення до живоï природи потребуе детального опрацювання. У чинних пiдручниках з бiологiï немае того, що вивчае бiологiя, там немае життя, а шформацп, яка б формувала емоцiйно-цiннiсне ставлення школярiв до живих iстот, не достатньо. Ввдповвдно i завдання, якi пропонуються школярам, мають в основному репродуктивний характер i не спрямованi на те, щоб викликати у дггей ствчуття до живого. Усе це е наслщком антропоцентричного пiдходу, який повинен бути замшений на концепщю бiоцентризму.

Новий пiдхiд до вивчення бiологiï у сучаснiй школi вимагае ввд вчителя формування нового ставлення до навколишнього свiту. А нов! вимоги потребують новоï методики проведення занять, нових пiдручникiв, новоï особистост вчителя. Новi пiдручники i поЫбники дадуть можливiсть детальнiше ознайомитись з питаннями бiоетики, а новi завдання i вправи допоможуть подивитись на особисте ставлення до живих ктот по-новому. Учитель як оргатзатор дiяльностi школярiв об&ективно виступае в ролi лiдера, i вiд його активжй позицiï, суб&ективного ставлення до природи i етичжй культури залежить формування моральних цшностей дитини i ïï бюетичного свггогляду. Тому тдготовка новоï особистостi вчителя включае освоення нового тдходу до викладання матерiалу, вмшня формувати етичне ставлення дитини до довкшля через ïï емоцiï та серце.

Запропонована методика виховання школярiв на засадах бюетики передбачала так! шляхи включення шформацп з бюетики до змкту бюлопчжй освгга:

1. Включення матерiалу з бiоетики у вигляд! додатковоï iнформацiï та тзнавальних завдань на певних етапах уроку (бюлогп, природознавства та !нших предмета природничого циклу).
2. Впровадження б!оетики в систему позакласжй та позашкiльноï роботи.
3. Засвоення зм!сту б!оетики в процеЫ вивчення курсу «Основи бюетики» на факультативних заняттях або у вигляд! окремого предмету.

З метою реал!зацп першого шляху ми проанал!зували зм!ст природознавства та бiологiï в основнш школ! п!д кутом зору його зв&язку з! знаннями з бюетики та педагопчну лггературу про способи включення шформацп з бюетики до змкту освгга. З метою видшення додатковоï iнформацiï з бюетики, з якою доцшьно ознайомити учшв, ми анал!зували так! фактори: 1) стан висвггаення дослiджуваноï проблеми в науковш л!тератур!; 2) розробка проблеми в теорп та практиц! навчання; 3) врахування в!кових особливостей учшв; 4) можливоста зм!сту навчального матер!алу. На основ! проведеного комплексного анал!зу цих фактор!в ми

60

Науков1 записки. Сер1я: Педагог1ка. — 2008. — № 1

розробили BapiaHT доцiльного включення до програмового матерiалу вiдповiдноï шформацп з бюетики.

Важлива роль у процеи запровадження бiоетики в систему безперервжй освiти належить позaуpочнiй дiяльностi (другий шлях) з етичною спрямовашстю, яка специально оpiентовaнa на включення учшв у спшкування з живими iстотaми. Це виховнi заходи, тижн з бiоетики, aкцiï, конкурси, яю оpгaнiзовуються учнями пiд кер1внищвом учителя. Великий потенщал для формування етичних погляд1в школяpiв мае проведення екскурсш у природу, екологiчних стежок, оргашзащя лiтнiх табор1в та походiв.

Анaлiз чинних програм i пiдpучникiв з природознавства та бiологiï дозволив визначити ri елементи знань з бюетики, що потребують спецiaльного засвоення у факультативному навчанш, а також вказав на необхвдшсть ïx широкого застосування. Вищесказане стало пiдстaвою для розробки змiсту факультативного курсу (тpетiй шлях) та практичжй пеpевipки впливу факультативного навчання на засвоення школярами знань з бюетики та ïx виховашсть. З щею метою ми ввдбрали необxiдну iнфоpмaцiю, систематизували i оформили у виглядi факультативного курсу «Основи бюетики». Запровадження факультативного курсу мае бшьше можливостей для детaльнiшого ознайомлення учнiв з проблемами бiоетики i можливими шляхами ïx виpiшення, проте потребуе спецiaльно вiдведеного часу i змши навчального плану.

При розробщ занять з бiологiï та природознавства з включениям шформацп з бюетики i при розробщ курсу ми базувались на методищ Т. Пaвловоï щодо формування етичного ставлення школяpiв до навколишнього свiту. Запропонована нами методика формування етичного ставлення до живих ютот Грунтуеться на трьох основних засадах.

По-перше, ефективне формування етичного ставлення до живих ютот ввдбуваеться, перш за все, через вплив на емоцп дитини — «шлях через серце». Вибip цього шляху зумовлений вiковими особливостями учшв, яю гостpiше сприймають емоцiйну шформащю, нiж paцiонaльну, хоча у кожному випадку емоцп шд^плюються paцiонaльними аргументами. Позитивш емоцп у дитини можуть бути сформоваш, якщо розкрити перед нею самодостатню цiннiсть живоï ютоти. Наприклад, здaтнiсть тварини думати, вщчувати бiль i радють; вказати на ïï красу, високу оpгaнiзaцiю поведшки, склaднiсть емоцiй i pозумовоï дiяльностi.

По-друге, активна поведшка дтей у процем навчання i виховання, ïï особиста защкавлешсть живою iстотою, яка проявляеться у piзниx формах: збip iнфоpмaцiï про нец дiяльнiсть, яка приносить ш користь; дискусiï, що стосуються питань ставлення до живоï природи; обговорення проблем, пов&язаних з життям тварин, pольовi iгpи, через ототожнення себе з твариною тощо. Актившсть дитини е однiею з умов оргашзаци навчально-виховного процесу щодо вивчення живоï природи.

По-трете, актившсть учителя в процес навчання i виховання. Вчитель бюлогп покликаний формувати в учнiв нове ставлення до навколишнього свпу, вчити ïx не просто предмету, фактв про piзнi види живих iстот, але етики, позитивних емоцiй, новоï фiлософiï ставлення до оточуючого, допомогти змiнити свиогляд i свiтоспpиймaння учнiв. Саме особистють учителя, його зaцiкaвленiсть, позитивне ставлення до тварин переконують дiтей у серйозност того, що вiн розповвдае. Активнiсть учителя теж е важливою умовою формування етичного ставлення учтв до живих ютот.

Розвиток позитивного емоцшного ставлення до iншиx форм життя, до тварин, а також до шших людей — це основа формування етичного ставлення до свпу. Важливою умовою для формування етичного ставлення до об&екттв живоï природи е ïx суб&ектифшащя, тобто надшення об&ектiв живоï природи властивостями, якостями i функциями суб&екта. Надання суб&ектностi вiдбувaеться на основi використання псиxолого-педaгогiчниx методiв iдентифiкaцiï (ототожнення), емпатп (спiвпеpеживaння), pефлексiï (сaмоaнaлiзу). Завдяки ïм, результатом сприйняття природного об&екта може стати симпатая до нього, тобто стшка внутpiшня пpиxильнiсть. Саме симпатая спонукае дитину до подaльшоï взаемодп з цим природним об& ектом, надання йому уваги, допомоги.

З метою за^плення позитивного емоцiйного ставлення школяpiв до тварини при опитуванш мaтеpiaлу i на наступних уроках доцiльно проводити iipa Вони використовуються для повторення, подальшого зaкpiплення мaтеpiaлу, для виявлення додаткових аспект1в теми. 1гри вносять значну piзномaнiтнiсть в проведення занять, викликають позитивну емоцiйну

Науков1 записки. Серш: Педагог1ка. — 2008. — № 1

61

реакщю у дней i допомагають запам&ятовуванню мaтеpiaлу. Гра е однiею з умов формування етичного ставлення учшв до живих ютот i утверсальним методом виховання. Учасники гри моделюють соцiaльнi стосунки, що сприяе ïx aдaптaцiï до реального життя. 1гри сприяють розвитку моpaльноï свiдомостi, набуттю моральних якостей, засвоенню моральних норм i вчинюв. А. Макаренко вiдмiчaв, «якою дитина е у ipi, такою вона буде у робота, коли виросте. Тому виховання майбутнього дiячa вщбуваеться, насамперед, у ipi» [7, 73].

Головна мета бюетичних iгоp полягае у розвитку потреби спшкування з живими iстотaми, оволодшт нормами вiдповiдaльноï поведiнки, pозумiннi багатогранжй цiнностi природи: естетичноï, рекреацшжй, морально-етичжй тощо. Специфiкою рольових iгоp з бюетики е процес ототожнення дитиною себе з шшими живими ютотами. Це дозволяе учням побувати на мющ iншоï iстоти, краще зрозумгти ïï почуття i сприйняти ïï проблеми як своï особистi. Таким чином, опираючись на своï власн почуття, школяpi можуть бiльше дiзнaтись про проблеми живих iстот та знайти оптимально шляхи ïx виршення. Ефективними pольовi iгpи можуть бути лише у випадку, коли вони вузько спрямоваш, ретельно продуман i заюнчуються загальною дискусiею.

Для pеaлiзaцiï зaпpопоновaноï методики включення знань з бюетики до змюту навчального мaтеpiaлу з метою формування етичного ставлення до живих оpгaнiзмiв доцiльно використовувати piзномaнiтнi засоби та методичнi прийоми. До комплексу засобiв формування етичного ставлення школяpiв до тварин ми ввдносимо: шформацго, яка сприяе висвгтленню об&ектiв живоï природи як самоцшностц комплекс завдань для пеpевipки знань учшв з теми; запитання для проведення беЫди; дидaктичнi iгpи; домашш завдання тощо. Для зpучностi використання зaзнaченi засоби доцiльно об&еднати навколо конкретних представниюв або тем вивчення.

Пiд час урочних занять ефективним е застосовування таких методичних прийомiв:: демонстрування фотогpaфiй, мaлюнкiв, плaкaтiв, листвок, слaйдiв, фiльмiв; робота з дидактичними карточками; робота з вiдчутгями; складання казок про живих iстот; робота зi словником етичних та бюетичних термшв. Пiд час позaуpочноï роботи доцшьно проводити екскуpсiï, aкцiï, конкурси, аукцюни, виставки, випуск газет, твоpчi домaшнi роботи.

Стимулами до формування щншсного ставлення школяpiв до тварин е розв&язування вправ, у яких учнi ставляться у ситуaцiï альтернативного вибору. Таю ситуацп специально моделюються, включаючи моpaльнi пpотиpiччя (конфлiкти), i передбачають прийняття суб&ектом piшення в акт! морального вибору, спрямованого на розв&язання бюетичжи проблеми. У стpуктуpi виховуючих ситуaцiй видiляють тaкi компоненти: суб&екти (педагог-вихователь i учень-вихованець) i виховукш стосунки (мiжособистiснi стосунки, яю мають педaгогiчну спpямовaнiсть). Для прийняття адекватних piшень в ситуaцiяx морального вибору ввд суб&екта вимагаеться оволодшня стереотипами поведiнки в стандартних ситуащях i одночасно прояви здiбностей до мобЫзацп творчих сил для прийняття нестандартних piшень.

Методика проведення занять з використанням елементiв бiоетики на уроках природознавства i на уроках бюлогп ждабна, оскiльки використовуються ri сaмi принципи i прийоми роботи. Головна вiдмiннiсть полягае у piвнi склaдностi мaтеpiaлу i викоpистaннi ^ових моментiв. При pоботi з шдлгтками бiльше уваги потpiбно звернути на обговорення етичних проблем, на парадоксальш ситуaцiï, подати захоплюючий додатковий мaтеpiaл про права тварин, про дiяльнiсть оpгaнiзaцiй, якi ïx захищають тощо.

Ефективтсть зaпpопоновaноï методики ми пеpевipяли за змiною piвня бiоетичноï вихованост школяpiв, прояви якоï визначали вщповвдно до таких кpитеpiïв та показниюв: тзнавально-аналтичний критерш (нaявнiсть мiцниx та глибоких знань з бiоетики; застосовування знань для aнaлiзу своеï поведши i поведiнки оточуючих людей; сформований бiоетичний свiтогляд; вмiнням aнaлiзувaти i передбачити наслвдки прагматичного ставлення до живоï природи; сфоpмовaнiсть почуття ввдповвдальност перед Бiотою); цттсно-мотивацшний критерш (ощночш судження, якi характеризують ставлення до живих ютот; стiйкiсть, глибина i сила емоцшних переживань; нaявнiсть сформованих загальнолюдських цiнностей, що забезпечуе становлення у виxовaнцiв позитивних якостей); дiяльнiсний критерш (осмислення школярем власних дш та переживань; стiйкa система форм поведшки; прояви aктивноï

62

Науков1 записки. Сер1я: Педагог1ка. — 2008. — № 1

життевоï позицп у виршент проблем бюетики; вщповщальне ставлення до живих ¡стот; самоосвгга та самовиховання з формування позитивних моральних якостей).

АналГз результата нашого дослщження дае шдстави для висновку про загальну ефективтсть запропоноважй методики формування бiоетичноï вихованост через формування емоцшно-цшшсного ставлення. Результати дГагностувального зрГзу формувального експерименту засвщчили, що в учшв експериментальних груп (Е), порГвняно з контрольними (К), вщбулися суттевГ змГни у вЫх структурних компонентах бiоетичноï вихованость Так, в Е кшьюсть учшв з низьким рГвнем бiоетичноï вихованост зменшилась з 3,37% до 0%, ¡з середшм рГвнем — з 65,69% до 50,48%, ¡з достатшм рГвнем збшьшилась з 27,07% до 36,19%, з високим рГвнем — з 3,87% до 13,33%. У группах К щ показники були значно нижчими: з низьким рГвнем бiоетичноï вихованост кшьюсть учшв зменшилась з 3,77% до 1,89%, ¡з середшм збшьшилась з 66,04% до 67,92%, з достатшм та з високим — не змшилась.

Яюсний аналГз поведшки груп учшв певного рГвня бюетичжй вихованост показав, що зросла загальна виховашсть i культура школярГв. Зокрема, шдвищилась вщповщальшсть за власш вчинки; чесшсть i справедливють у ставленш до старших та однолптав; ввГчливють i тактовшсть у спшкуванш з людьми. Отже, ефектившсть етичного виховання учшв основжй школи безпосередньо залежить ввд систематичного формування етичного ставлення до живого на засадах бюетики.

Л1ТЕРАТУРА

1. Борейко В. С., Подобайло А. В. Еколопчна етика. Навчальний пошбник. — К.: ФГтосоцюцентр, 2004. — 116 с.
2. Вековшинина С., Лисенко О. Сучасш вимГри глобальноУ бшетики // Вюник НАН Украши. — 2004.

— № 6. — С. 57-62.

3. Глазирша Т. К. Бюетика у школ! // Глобальна бюетика: сучасш вимоги, проблеми, ршення / МатерГали III мГжнародного симпозГуму з бюетики. — К., 2004. — С. 50-51.
4. Гриньова М. В., Джурка Г. Ф., Кращенко Ю. П. Гумашзащя освГти у вимГрах бюетики // Глобальна бюетика: сучасш вимоги, проблеми, ршення / МатерГали III мГжнародного симпозГуму з бюетики.

— К., 2004. — С. 45-49.

5. Кобенек Г. В. Еколопчна освГта — шлях до формування нового свГтогляду // Глобальна бюетика: сучасш вимоги, проблеми, ршення / МатерГали III мГжнародного симпозГуму з бюетики. — К., 2004. — С. 85-86.
6. Кузьмшський А. I., Омеляненко В. Л. Педагогжа: Пщручник. — К.: Знання- Прес, 2003. — 418 с.
7. Макаренко А. С. Пед. соч.: в 8-ми т. — Т. 4. — М.: Педагогика, 1984. — 400 с.
8. Павлова Т. Н. Биоэтика в высшей школе. Серия: Охрана дикой природы. — Вып.10. — 1998. — 128 с.
9. Степанюк А. В., Назарко I. С. Довщник з бюетики. — Терношль: В-во ТНПУ ¡м. В. Гнатюка, 2007.

— 160 с.

Марина ЯРОВА

ХОРОВА СПАДЩИНА УКРАШСЬКИХ КОМПОЗИТОР1В - ОСНОВНИЙ МЕТОДИЧНИЙ МАТЕР1АЛ ДЛЯ ДИТЯЧИХ ХОРОВИХ КОЛЕКТИВ1В

У статт1 висв1тлюеться хорова спадщина укртнських композитор1в та використання ïï у робот1 з дитячими та молод1жними хоровими колективами.

Столптями в народ!, поруч з дорослою, складаеться музика для дггей як хорова, так i ¡нструментальна. Видатш композитори свпу писали, а фольклористи збирали народну музику спещально для дггей, серед них: Й.-С. Бах, Й. Брамс, В. Верховинець, П. Козицький, Ф. Колесса, М. Лисенко, М. Леонтович, Г. Сковорода, К. Стеценко, Я. Степовий,

A. Штогаренко, П. Чайковський, та багато ¡н. Дослщженню дитячого хорового виховання присвятили своï пращ видатт педагоги-музиканти А. Вахнянин, С. Вербицький, М. Воробкевич, О. Нижанквський, Д. СГчинський, К. Стеценко; методисти О. РаввГнов,

B. Лужний, З. Жофчак, О. Ростовський та ¡н.

Яскравою шдивщуальшстю, високим рГвнем композиторськоï майстерност позначена хорова спадщина М. Леонтовича. В ¡сторГю хоровоï музики митець увшшов як гешальний

Науков1 записки. Серш: Педагоггка. — 2008. — № 1

63