Научтруд
Войти

Проблеми активізації процесу учіння школярів на уроках музики в загальноосвітньому навчальному закладі

Научный труд разместил:
Muazlos
20 сентября 2020
Автор: Катерина Біницька

висновки за результатами виконано! роботи. Так1 при динам1чн1, зручш тд час включения в структуру занять, адекватш особливостям оргашзацп самостшно! роботи студенпв.

Запропонована класифiкацiя не претендуе на повноту. Однак ми вважаемо за необхщне висвилити власний тдад, оскiльки будь-яка класифжащя е деяким узагальненням знань 1з досл1джувано! проблеми, а також вщображае погляди автор1в у межах теми, що вивчаеться. Спираючись на матер1али проведеного дослвдження, можна зробити висновки:

• Проблема класифшацп дшових ^ор е ниш актуальною.

• 1нтерес до навчальних длових пор як методу навчання зумовлений тим, що останнш реатзуе завдання тдготовки студенпв техн1кум1в чи коледжiв до самостшно! дiяльностi з використанням црових технологий для проведення експерименпв, опрацювання результат1в дослщження та iн.

• Навчальна дiлова гра е багатофункцюнальним методом пiдготовки студенпв, покликаних здшснювати професiйну дiяльнiсть.

Л1ТЕРАТУРА

1. Арстанов М. Ж., Пидкасистый П. И., Хайдаров Ж. С. Проблемно-модельное обучение: вопросы теории и технологии. — Алма-Ата, 1980. — 352 с.
2. Арстанов М. Ж., Пидкасистый П. И., Хайдаров Ж. С. Проблемно-модельное обучение: вопросы теории и технологии. — Алма-Ата, 1980. — 207 с.
3. Бельчиков Я. М., Бирштейн М. М. Деловые игры. — Рига: Авотс, 1989. — 304 с.
4. Борисова Н. В., Князев А. М. Дидактические условия использования игровых технологий в подготовке специалистов. — М., 1999. — 59 с.
5. Вербицкий А. А. Активные методы обучения в высшей школе: Контекстный подход. — М.: Высшая школа, 1991. — 207 с.
6. Кавтарадзе Д. Н. Обучение и игра: Введение в активные методы обучения. — М.: Флинта, 1998. — 192 с.
7. Кларин М. В. Игра в учебном процессе // Советская педагогика. — 1985. — № 6. — С. 57-61.
8. Пугачев В. П. Тесты, деловые игры, тренинги в управлении персоналом. — М.: Аспект Пресс, 2002. — 285 с.
9. Смолкин А. М. Активные методы обучения при экономической подготовке руководителей производства. — М.: Знание, 1976. — 72 с.
10. Смолкин А. М. Деловая игра как метод обучения при подготовке и повышении квалификации руководящих кадров. — М.: Московский рабочий, 1978.
11. Трайнев В. А. Деловая игра в учебном процессе. — М.: Прометей, 2002. — 345 с.
12. Трайнев В. А., Матросова Л. Н., Трайнев И. В. Интенсивные педагогические технологии: Сборник активных методов и учебных деловых игр: В 3 томах. Т. 3. — М.: Прометей, 2001. — 410 с.

Катерина Б1НИЦЬКА

ПРОБЛЕМИ АКТИВ1ЗАЦИ ПРОЦЕСУ УЧ1ННЯ ШКОЛЯР1В НА УРОКАХ МУЗИКИ В ЗАГАЛЬНООСВ1ТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАД1

В статтi розглядаеться проблема учтня школярiв, зокрема на уроках музики. Розглядаеться активтсть як процес безперервног продуктивног пращ, спрямованог на стимулювання роботи учтв рiзними засобами.

Поставлеш перед школою завдання щодо тдготовки учшв до життя i пращ в сучасному суспiльствi потребують формування особистосп, готово! до активно! учасп в сощальному та науково-техшчному прогресс

Активiзацiя учшня школярiв належить до найбшьш актуальних проблем сучасно! педагопчно! науки i практики. Пояснюеться це тим, що виршення практичних завдань: здшснення обов&язково! загально! осв^и, тдвищення якосп тдготовки випускнишв школи, формування !х активно! життево! позицп — це вiяння нашого часу i вимагае пошуку нових тдход1в до подальшого вдосконалення змюту форм i методiв навчання. Найважливший з таких пiдходiв складаеться з визначення шляхiв, дидактичних умов i системи засобiв бiльш повно! реалiзацi! принципу активносп в навчаннi в нинiшнiх умовах.

Дiяльнiсть учня, спрямовану на засвоення певних знань, умiнь i навичок, називають учiнням [1, 50]. Реалiзацiя принципу активностi в учiннi мае виршальне значення, оск1льки

учшня i розвиток мають дieвий характер i вiд якостi учiння як дiяльностi залежить результат навчання i виховання школярiв.

Учiння е головним видом дальноси для школярш, тому по^бно шукати можливосп пiдвищення !х активноси в цьому процесi, що буде сприяти не лише покращенню якосл загально! освиньо! пiдготовки, а й формуванню активно! особистосп загалом. Отож виникае потреба у побудовi тако! дидактично! концепци, яка з урахуванням нових вимог до шюльного навчання розкривала би сутнiсть одного з фундаментальних принципе навчання — принципу активност i пов&язанi з ним шляхи його здшснення через змют шдручниюв та !х методичний апарат, методи i органiзацiйнi форми навчання, а також через розробку дидактично! системи засобш активiзацi! учiння школярш та умов !! реалiзацi!. В зв&язку з цим змiст музичного навчання мае спрямовуватися на узгодження системи цiнностей суспшьства, етнокультури у формуванн духовного свпу особистосп.

Сьогодш юнуе достатня к1льк1сть робщ в яких пею чи шшою м1рою розкриваються питання актив1зац1! учшня. Психолопчш аспекти проблеми освплювались у працях Б. Ананьева, Д. Богоявленського, Л. Виготського, П. Гальперша, В. Давидова, В. Крутецького, А. Люблшсько!, С. Рубшштейна та ш. Значний вклад у розкриття проблеми розробки принцитв, метод1в, форм навчання внесли Ю. Чабанський, М. Даншов, Б. Ссшов, I. Лернер, Е. Моносзон, М. Махмутов, I. Огородшков, М. Скатшн, Й. Харламов й шш1 вчеш. За рубежем цю проблему вивчали Е. Дрефеншедт, Л. Клемен, Ш. Надь, I. Фекете, Шагдаргусен та ш.

Психологами, педагогами i методистами, котр1 досл1джували питання актив1зац1! тзнавально! д1яльност1 учшв, зроблено чимало для практики навчання, а також розроблеш нов! дидактичш 1де!. Iснуе значний досввд з питань психологи учшня, використання р1зноман1тних способ1в активiзацi! д1яльност1 школяр1в, удосконалення змюту 1 метод1в учшня тощо.

Метою нашо! стати е висвплення проблеми активiзацi! учшня школяргв на уроках музики.

Педагопчною наукою та школьною практикою нагромаджено достатньо матерiалу ¡з вказано! проблеми, щоб зробити його узагальнення на бшьш яшсному теоретичному р1вш, визначити нов1 завдання i вир1шити !х з урахуванням досягнень сучасно! педагопки та пов&язаних з нею наук. Особливо важливого значення набувае глибше розкриття сутност принципу активностi в навчанш i визначеннi шлях1в його реалiзацi! в шшльнш освт.

Аналiз шшльно! практики показав, що цей принцип не реалiзуеться повшстю. По-перше, вш е складовою теорп шильного тдручника, а тому й не здшснюеться в пiдручниках системно. По-друге, в деяких методиках, як i в дидактищ, цей фундаментальний принцип не розглядаеться таким, що виконуе особливу роль у системi принцитв навчання; вш, як правило, поеднуеться тшьки з принципом сввдомосп, що не потребуе розробки спецiально! системи засобiв застосування цього принципу на практицi.

Ввдсутшсть науково обгрунтованих рекомендацiй реалiзацi! принципу активноси, який е фундаментальним дидактичним принципом, створюе у вчителiв ускладнення в його застосуваннi. Це визначае й актуальтсть проблеми активiзацi! уч1ння школяр1в на уроках музики.

Зм1ст концептуального тдходу полягае в тому, що тзнавальна активнiсть розглядаеться як якють д1яльност1 учня, котра проявляеться в його ставленнi до змюту i процесу навчання, прагненнi до ефективного оволодшня знаннями i способами д1яльност1 за оптимальний час, мобшзацп морально-вольових зусиль для досягнення навчально-тзнавально! мети.

Суть i статус принципу активноси в навчаннi розглядаеться як один ¡з головних принцитв, що виконуе особливу роль серед шших принцитв навчання. Ця роль полягае в тому, що принцип активност е основою, показником р1вня практично! реалiзацi! уах ¡нших принципв навчання.

Дидактична сутшсть учшня розкриваеться як процес активно! цiлеспрямовано! самокеровано! вiдображуючо-видозмiнюючо! д1яльност1. Сформульованi вихвдш положення дозволили обгрунтувати шляхи реалiзацi! принципу активносп в навчаннi з урахуванням особливостей функцiонування i розвитку нишшньо! загальноосвиньо! школи.

Вирiшення цiе! актуально! проблеми вимагае дати пояснення навчанню i показати його етапи, особливосп активно! даяльносп учня на кожному етат, розкрити суть пiзнавально! активностi й обгрунтувати трактування принципу активностi в навчанш з позицп сучасних вимог до школи i досягнень психологи та педагопки.

Одним ¡з завдань навчання i виховання в школ1 е формування особистосп. Рiвень загальноосвпньо! тдготовки випускнишв середньо! школи ниш ввдстае в1д р1вня сучасних

наукових знань, а тому n0Tpi6H0 лквщувати HeBiOTOB^mcTb положень навчальних планiв i програм сучасному piвню розвитку науки, техшки, культури.

Одним з головних завдань е створення умов для всебiчного розвитку особистостi. Однак школа — такий сощальний оpганiзм, вимоги до якосп роботи якого постшно зростають i на кожному новому етат розвитку суспшьства змiнюеться його социальна функцiя. Новi вимоги у формувант особистостi людини на сучасному етат диктуються соцiальним замовленням суспiльства школь Вдосконалення змiсту загально! освiти, методiв та оpганiзацiйних форм спрямоване на виршення вищезазначених вимог.

Особливу вимогу потpiбно звернути увагу на формування не суми, а системи проввдних знань. Завдання пiдготовки випускникш загальноосвиньо! школи щодо включення 1х до безперервно! освiти вимагае акцентувати увагу на формування у них стшких штересш до систематично! пiзнавальноï дальноси та умiнь самостiйно цi штереси задовольняти. Головна iнновацiя пов&язана з виршенням завдання формування активноï життевоï позицiï школяpiв. I всi перераховаш вимоги повиннi pеалiзуватися конкретно до кожного учня.

Виршення зазначених завдань органчно пов&язане з подальшим вдосконаленням уах компонент1в процесу навчання. При цьому важливим е питання про положення учня в цьому процесс В1д того, яку позиц1ю вш займае в ус1х видах дшльносп, залежить результат його формування як особистост! Якщо в1н пасивний слухач, то результат один, якщо ж активний учасник, то i результат шшим.

Головною проблемою у виршенш завдання пiдвищення ефективностi i якосп навчального процесу е активiзацiя учшня школяр!в. Iï значимiсть полягае в тому, що учшня -це ввдображуючо-перетворююча д!яльшсть, спрямована не лише на сприйняття i запам&ятовування навчального матер!алу, а й на формування ставлення учня до пiзнавальноï д!яльност1 Оволодшня системою необхiдних знань i спосо61в д1яльност1 можливе лише за умови тдвищення активностi школяр1в в тзнавальнш д1яльност1. Кр1м цього, активтсть в шзнант вiдiгpае важливу роль для формування активно!& життево1& позици особистость

Цим обумовлюеться актуальнiсть дослщження проблеми активностi школяр1в в учшш, а також у розробщ концепцш i шлях1в pеалiзацiï принципу активносп у навчаннi з метою подальшого тдвищення ефективностi навчально-виховного процесу в школь Для практичного виpiшення цiеï проблеми створюються бшьш сприятлив1 умови: значно покращилась матеpiально-технiчна база школи, вирю р!вень тдготовки педагогiчних кадр!в, нагромаджений великий досввд використання нових засоб!в i прийом1в активiзацiï учшня школяр!в.

Однак треба вiдзначити, що одним ¡з суттевих недолiкiв знань учшв залишаеться фоpмалiзм, який проявляеться у в1дрив1 завчених школярами теоретичних положень в1д ум1ння застосовувати 1х на пpактицi. Дослiдження показують, що фактичний матеpiал пам&ятае бшьшють учнв, зрозумши суть явища значно менше з них i ще менша 1х к1льк1сть спроможна використати вивчене у життевiй ситуаци. Стабiльнiсть цiеï тенденцiï зумовлена недосконалiстю програм i тдручниюв, певними соцiальними факторами нашоï дшсносп, а також помилками, що допускаються в кеpуваннi пiзнавальною даяльтстю школяр!в на урощ тими вчителями, котр! недостатньо активiзують мислення учнв, не оргатзують 1х цiлеспpямованоï навчально-пiзнавальноï дальность Працю найкращих вчителiв характеризуе 1х потяг оpганiзувати пiзнавальну д1яльшсть учшв так, щоб вона була адекватною конкретним цшям навчання, а це створюе умови для здшснення оптимального р1вня активiзацiï учшня школяр1в. Вони широко використовують так засоби активiзацiï, як беседа, споглядання, самостшна робота, проблемне питання, логiчне завдання та im Виpiшення проблеми тдвищення ефективносп навчального процесу вимагае наукового тдтвердження пеpевipених практикою умов i засобiв активiзацiï учшня учшв.

Для подальшого вдосконалення роботи щодо активiзацiï учшня школяр!в необхвдно пpоаналiзувати досягнення дидактики i сум1жних наук, знайшовши те, що може i повинно використовуватись у виpiшеннi зазначеноï проблеми. Перед дослвдниками постае непроста проблема, яю ж засоби навчання (а це piзноманiтнi матеpiали i знаряддя навчального процесу, завдяки яким бшьш устшно i за коротший час досягаються визначенi цш навчання [2, 327]) застосовувати з метою активiзацiï процесу вивчення курсу музичного мистецтва i якими методами (метод — це споаб впоpядкованоï взаемозв&язаноï дальноси вчителiв та учнв, спpямованоï на виршення завдань осв1ти, виховання i розвитку в процеа навчання [3, 130]) 1х запроваджувати.

Ми розглядаемо актившсть як процес безперервно! продуктивно! i творчо! роботи, спрямований на стимулювання учшв засобами графiчних завдань, практичних вправ до активно! розумово! д1яльносп на заняттях з музики, кшцевим результатом чого будуть сформоваш музичш знания, умшня i навички. Курс музичного мистецтва належить до навчальних предметiв, як! неможливо засво!ти без практичного виконання музичних вправ, поствок, практичних завдань з теори музики i ству.

Спостереження за учнями та вивчення досв1ду вчителiв свiдчать, що головною умовою активносп в учшш е цiлеспрямована розумова д1яльшсть школяр1в, яка досягаеться передуем шляхом застосування у навчальному процеа графiчних вправ i завдань. Вони повинш бути цiкавими, рiзноплановими за змютом, мати чпку лопчну послвдовшсть, а також тдвищенну складнiсть. Легк ж вправи не потребують напруження розумових здiбностей, творчого мислення i загалом не можуть бути стимулом до активносп.

Щоб допомогти учням зосередитися i досягти устх[в у навчанш, доцшьно застосувати музичш цри, ребуси, головоломки. Це поглиблюе защкавлешсть школяр1в музикою, розвивае !х лопчне мислення, виховуе кмиливють, наполегливiсть, сприяе !хньому загальному духовному розвитку.

Hеобхiдно зазначити, що учшня розглядалось як тзнавальна д1яльшсть тд керiвництвом вчителя i не враховувалась можливють й необхiднiсть управлiния цiею д1яльшстю учнями. Ефективне учшня можливе тшьки за умови сформованих у школяр1в вмшь «переробляти шформацш» та здiйснювати самокерування процесом пiзнания.

Нов1 завдання педагопки пов&язаш з розробкою дидактично! концепци принципу активносп в учшш. Ниш одтею з першочергових дидактичних проблем е пошук методiв викладання, адекватних щлям i характеру учшня школяр1в, з урахуванням змюту навчальних предмепв того чи шшого циклу, сшциф1ки дом1нуючих завдань, що виршуються засобами певного навчального предмета. Все це вимагае таких форм оргашзаци навчально-тзнавально! д1яльносп школяр1в i специфiчних методiв навчання, за допомогою яких буде забезпечено найбшьш послiдовне здiйснения принципу активносп в навчанш. Таким чином, можна констатувати, що проводити до^дження проблеми активiзацi! учшня школяр1в у процеа навчання - необхiдний та актуальний напрям сучасно! педагогiчно! науки.

Л1ТЕРАТУРА

1. Галузяк В. М., Сметанський М. I., Шахов В. I. Педагопка: Навч. поЫбник. — Вшниця: РВВ ВАТ

«Вшоблдрукарня», 2001.

2. Мойсеюк Н. в. Педагопка: Навч. поибник. — Вид. 3-е. — К., 2001. — С. 327.
3. Фщула М. М. Педагопка: Навч. поибник для студен™ вищих педагогiчних закладiв освгги. —

Вид. 2-е. — Тернотль: Навчальна книга — Богдан, 2003. — С. 130.

Надш ЯЦЕНЮК

ПОР1ВНЯЛЬНИЙ АНАЛ1З АЛЬТЕРНАТИВНИХ П1ДРУЧНИК1В З Н1МЕЦЬКО1 МОВИ ДЛЯ ПОЧАТКОВО1 ШКОЛИ

У статтi комплексно проаналiзованi тдручники з тмецькоI мови для 4 класу Н. Басай i З. Павлюк, що вiдзначаються авторською технологieю пред&явлення знань. Зроблено висновок, що ц навчальн книги науково обтрунтоваю й орieнтованi на всебiчний розвиток учтв i формування ¡х комунжативноI компетенцп.

Ь входженням Укра!ни в европейський проспр i розширенням м1жшродних зв&язюв iноземна мова стае важливим засобом м1жкультурного стлкування. В1д початку XXI ст. у загальноосвпшх навчальних закладах нашо! держави здшснюеться модершзащя системи шшомовно! освпи, що передбачае навчання iноземно! мови, починаючи з 2 класу, i можливють вивчення друго! iноземно! мови з 5 класу. Школа е тим навчальним закладом, де формуються базовi механiзми шшомовного спiлкувания, котр1 в майбутньому !! випускники зможуть розвивати й удосконалювати ввдповвдно до власних потреб.

У програмi для загальноосвпшх навчальних закладiв зазначаеться: «Основне призначення iноземно! мови як предметно! голуз1 шильного навчання — сприяти в оволодшш учнями вмшнями i навичками спiлкувания в уснш i писемнiй формах ввдповвдно до мотив1в,