Научтруд
Войти

Принцип наступності в процесі формування екологічно вихованої особистості

Научный труд разместил:
Nadejda
20 сентября 2020
Автор: Ірина Удовиченко

3. Кравченко М. Цштст орiентацп майбутнiх фахшщв // Рiдна школа. — 1997. — № 5. — С. 73-74.

4. Рудша О. Формування цштсних орiентацiй старшокласникiв в умовах навчально-виховного процесу пмназп: Дис. ... канд. пед. наук. — К., 2002. — 203 с.
5. Сшькевич Н. Формування морально-цшшсних орiентацiй у дiвчат-пiдлiткiв в умовах взаемоди школи та позашкiльних закладiв: Автореф. дис. . канд. пед. наук. — К., 2000. — 20 с.
6. Столяреноко О. Виховання гуманност шдлптав в позакласнiй робота з народознавства: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. — К., 1996. — 24 ьс.
7. Столяренко О. Гумашзащя i гумаштаризащя освгга на шляху духовного розвитку особистосл. // Рщна школа. — 2002. — № 3. — С. 19-22.
8. Сухомлинська О. Виховання як сощальний процес: особливосп сучасних трансформацшних змiн. // Шлях освп-и. — 2004. — № 2. — С. 2-7.
9. Сущенко А. Теоретико-методичш основи гумашзацп педагогiчноl дiяльностi вчителя в основнш школi. Дис. . д-ра пед. наук. — Харюв, 2004. — 422 с.
10. Щхоцька О. Формування гумашстичних цiннiсних орiентацiй старшокласниюв у процесi вивчення iноземноl мови: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. — К., 2003. — 20 с.
1рина УДОВИЧЕНКО

ПРИНЦИП НАСТУПНОСТ1 В ПРОЦЕС1 ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГ1ЧНО ВИХОВАНО1 ОСОБИСТОСТ1

У статтi розглядаеться суттсть i структура наступностi у навчально-виховному проце^. Вказуеться на значення наступностi у процеЫ формування екологiчно вихованог особистостi в сучасних умовах.

Проблема наступносп в навчанш та вихованш була розглянута ще представниками Стародавнього Риму, зокрема, М. Квштшаном. У працях мислителiв Середньовiччя Т. Кампанелли, Т. Мора, М. Монтеня, як i представник1в науки та лиератури Кшвсько1 Русi надавалось особливого значення наступносп у навчально-виховнш роботi з диьми [12].

У вiтчизнянiй i зарубiжнiй психолого-педагогiчнiй лiтературi проблема наступносп до^джувалась за рiзними напрямами: у навчанш та вихованш учшв загальноосвишх шк1л (Б. Алieва, В. Сенько та iн.), на рiзних вшових етапах (С. Архангельський, Ю. Бабанський, О. Мороз та iн.), викладанш окремих дисциплiн (Н. Лисенко, М. Машовець та iн.), профiльнiй шдготовщ спецiалiстiв (Б. Ананьев, О. Бушля, Н. Калашник, В. Мадзiгон та ш.), робот дитячого садка i школи (Я. Коменський, I. Песталоцщ, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський, Л. 1щенко, О. Кононко, З. Плохш, Н. Пустовiт, Д. Струншкова та iн.), формуваннi навчальних умшь (I. Гончарова, Г. Тарасенко та ш.), ознайомленнi з природою (Т. Ковальчук, О. Король та ш.). Розроблено також фiлософськi (Г. 1саенко) та психолого-педагогiчнi (Л. Виготський, В. Давидов, Д. Ельконш, О. Запорожець, Г. Люблiнська, М. Киященко, О. Нiкольська, В. Полщук, С. Савiна, М. Ярмаченко та ш.) основи наступностi, що свiдчить про актуальнiсть i багатоаспектнiсть И вивчення.

Мета статп — визначити основнi складовi наступностi як принципу формування еколопчно виховано! особистостi.

У сучаснш науц1 сутнiсть феномена наступносп пояснюеться як з фiлософськоl, так i психологiчноl та педагогiчноl точок зору. У «Фшософському словнику», зокрема, наступшсть (спадкоемнiсть) трактуеться як зв&язок мiж рiзними етапами чи ступенями розвитку, сутшсть якого полягае у збереженш тих чи iнших елеменпв цiлого, або окремих сторiн його оргашзацп пiд час переходу ввд одного етапу до iншого i взагалi за будь-яких як1сних змш [14, 323].

Наступнiсть у навчанш як послвдовшсть i систематичнiсть у розмщенш навчального матерiалу, зв&язок та узгоджешсть ланок, етапiв навчання розглядаеться в «Педагопчному словнику» [5].

«Наступшсть у навчанш полягае у встановленш необхвдного зв&язку i правильного сшвввдношення мiж частинами навчального предмета на рiзних ступенях його вивчення. Наступшсть характеризуеться також вимогами, яю висуваються до знань, умшь учшв на кожному еташ навчання, до форм, методiв, принцишв пояснення нового матерiалу i в усiй подальшiй робоп в його засвоеннi», - ввдзначаеться в «Педагогiчнiй енциклопедil» [8, 402].

1нше тлумачення наступносп подано в «Радянському енциклопедичному словнику». Це — «зв&язок мiж явищами у процесi розвитку в природ^ суспiльствi й пiзнаннi, коли нове, змiнюючи старе, зберiгаe в собi деяк1 його елементи. В сусmльствi означае передачу та засвоення соцiальних i культурних цiнностей ввд поколiння до поколiння, вiд формацп до формацп» [10, 621].

До^джуючи проблему наступностi в навчально-виховному процесс психолого-педагогiчнiй та фiлософськiй лтаратур^ нами визначено, що переважно сутшсть тлумачень цього поняття розглядаеться в контексп спадкоемностi, послiдовностi, систематичностi, цшсносп, узгодженосл, взаемозв&язку, повторюваностi, ускладненостi, комплексной тощо.

У працях вiтчизняних i зарубiжних педагогiв проблема наступностi трактуеться як: фiлософська категорiя (Г. 1саенко); педагогiчна проблема (О. Венгер, В. Водовозова, С. Гугель, Б. Ельконш, Т. Ковальчук, Я. Коменський, В. Ликова, Н. Лисенко, I. Песталоцщ, В. Полiщук, А. Симонович, С. Тихеева, К. Ушинський, С. Шацький та iн.); дидактичний (В. Мадзтен), загальнонауковий (М. Махмутов, I. Лернер), психолого-педагопчний (В. Давидов), загальнодидактичний (Ю. Бабанський, О. Мороз) принципи; одна з умов процесу розвитку (Б. Ананьев); опора на засвоене (Л. Ганелша); зв&язок попереднього та наступного матерiалу (С. Годнiк); опора на моральний досввд, а не лише на знания дией (В. Сенько); змша форми i методiв виховання з урахуванням вiкових особливостей (С. Савша); встановлення закономiрних зв&язмв (В. Афанасьев, В. 1щенко, М. Машовець); ускладнення комплексу знань, умiнь, навичок (В. Львов); цiлiсне явище (М. Цирулик); зв&язок та узгоджешсть етатв навчально-виховного процесу (О. Сорокина, М. Ярмаченко) та ш.

За А. Коменським, наступнiсть у навчаннi мае бути оргатзована так, «щоб попередне завжди вiдкривало дорогу наступному й освгглювало йому шлях» [4, 257]. На необхщнють зв&язку нових знань з попередшми вказував також I. Пестолоцщ. Вiн вважав, що усшшшсть навчання полягае у правильнiй послщовносп розподшу матерiалу, способiв i прийомiв навчання [9, 161], а Гх повторюванiсть з наступним «ускладненням» становить основу наступност!

Г. Iсаенко трактуе наступнiсть як «фшософську категорiю для визначення того, що вiдбуваеться у будь-якому процесi розвитку, який полягае в перенесенш видозмiнених позитивних рис, сторш об&екта, що розвиваеться у ввдповвдносп з новими умовами, в його нову стадш, i вiдкиненнi його застарiлих рис, як1 не ввдповвдають новiй обстановщ» [3, 25].

Розкрити наступшсть, — вважае В. Афанасьев, — означае тзнати цше та внутрiшнiй зв&язок його з попередшм цiлим, на основi якого воно виникло, елементiв попереднього цшого, як1 воно сприйняло i перетворило зпдно зi своею власною природою [1].

Наступшсть як поступове розширення i поглиблення знань, умiнь, навичок, Гх повторення на бiльш високому рiвнi, а також як зв&язок попереднього матерiалу з наступним, взаемодш старих i нових знань розглядае В. Львов [6].

О. Сорокина, зокрема, висловлюе думку про те, що «кожна сходинка навчання i виховання дтгей мае свш фундамент, основу, на чому тримаеться подальша робота, добiр змiсту i методдв навчання з урахуванням вiкових особистостей дией. Водночас кожен етап наступносп включае в себе те, що тдготовлено минулим розвитком (вихованням, навчанням): у перспективi створюе передумови для устшного виховання дггей на новому етат навчання» [11, 303].

Встановлення зв&язк1в мiж старими i новими знаннями, за К. Ушинським, становить сутнiсть наступностi [13].

Що стосуеться трактування наступностi екологiчного виховання, то, на думку В. !щенко, «наступшсть — це такий взаемозв&язок у змюп, методах, засобах i формах роботи на рiзних ступенях системи еколопчного виховання, який забезпечуе послiдовне формування екологiчно виховано! особистосп, через опору на досягнутий нею рiвень вихованостi та готуе И до виконання бiльш складних вимог на наступних етапах навчання i виховання» [3].

М. Ярмаченко наступшсть розглядае як «послвдовшсть у розмщенш навчального матерiалу, зв&язок й узгоджешсть ступенiв i етапiв навчально-виховно! роботи» [7, 527].

Принцип наступносп через ускладнешсть комплексу знань, умшь, навичок (за умов систематичного використання певних форм, методiв, технологи, засобiв, прийомiв оргашзацп навчально-виховного процесу) з послщовним Г! розширенням i поглибленням за узгодженого переходу вiд одше! ланки до шшо! в педагогiчному процес пропонуеться нами до розгляду.

Стосовно структури наступносп icHye чимало рiзних наукових пiдходiв i поглядiв. Так, структуршсть наcтyпноcтi вiдзначають фiлоcофи (Г. Гугель) i педагоги (М. Машовець). Г. Гугель вказуе на Abi форми наступносп:

- позитивной коли об&ект, який розвився, переходить у нову стадш, зберiгши прогреcивнi елементи минулого;

- змicтовоï, що зумовлена характером тих цшностей, як1 передаються ввд старого до нового [6].

М. Машовець зазначае, що наcтyпнicть у педагопчному процеci мае двi сторони:

- внутршньо-змютову, що складаеться зi змicтy, знань, yмiнь, навичок, як передаються;

- зовнiшньо-процеcyальнy (органiзацiйнy), в оcновi якоï лежить органiзацiя передання знань, yмiнь, навичок [6].

Осшльки в педагогiчнiй наyцi чiтко не визначеш критерiï щодо структури наступносп, то не визначено i ïï статусу як педагогiчноï& категорiï. В «Державному стандарта базовоï i повжл загальноï& середньо1& освии» наcтyпнicть розглядаеться як принцип. Так, у роздш «Оcвiтня галузь «Природознавство» зазначено: «Змют оcвiтньоï галyзi грунтуеться на принцип наcтyпноcтi мiж початковою та основною, основною i старшою школою, мiж загальною, середньо1& i вищою освгтою. Зокрема, вiн враховуе природознавчу тдготовку yчнiв початково1& школи за змютовими лiнiями оcвiтньоï галyзi «Людина i свт>. Змicт оcвiтньоï галyзi в старшш школi грунтуеться на базовш загальнооcвiтнiй пiдготовцi yчнiв основно1& школи з основ природничих наук. Цим забезпечуеться наcтyпнicть навчання в початковш, оcновнiй i cтаршiй школах» [2, 4].

Як цшсне явище, що охоплюе сощальний, органiзацiйно-педагогiчний, дидактичний та психолого-педагопчний аспекти, пропонуе розглядати наступшсть М. Цирулик [5].

Ми ж розглядаемо наступшсть як одну з дидактичних категорш — принцип навчання та виховання, виокремлюючи наcтyпнi ïï складов!

- нормативно-правову;

- змютову;

- органiзацiйно-процеcyальнy (методологiчно-технологiчнy);

- результативно-мошторингову (контрольно-корегувальну).

Як cвiдчить аналiз наyково-методичноï лiтератyри i результати нашого до^дження, cкладовi наступносп на сучасному етат потребують корекцiï та доповнення. У зв&язку з цим нами розглядаеться системний шдхвд до реалiзацiï& принципу наступносп в навчально-виховному процес загальнооcвiтнiх навчальних закладiв, що спрямований на формування екологiчно вихованоï особистост! Досягнення позитивних результапв щодо цього е можливим за умов поеднання та цiлicноcтi нормативно-правовоï, змicтовоï, оргашзащйно-процесуально! резyльтативно-монiторинговоï складових наступност!

Наcтyпнicть як дидактичний принцип, що складаеться, об&еднуе та пронизуе чотири cкладовi педагопчного процесу, спрямований на формування еколопчно вихованоï особистосп в процеci навчання та виховання. На нашу думку, еколопчне виховання школярiв може бути ефективно реалiзовано за умов цшсносп та взаемозв&язку основних складових наступносп:

- нормативно-правового забезпечення — «пакета» нормативних документ1в (законiв, концепц1й, стандарлв, доктрин, програм), що розглядають проблему наступносп екологiчноï оcвiти i виховання як цшсне утворення в контексп особливостей реформування оcвiтнього простору;

- змютово-шформацшного та матерiально-технiчного забезпечення процесу виховання та навчання. За такого тдходу змют навчального матерiалy передбачае формування як загальнонаукових, спещальних, так i суто економiчних знань, умшь i навичок;

- оргашзацшно-процесуального забезпечення, тобто оргашзащя передання комплексу знань, умшь, навичок вщ поколiння до поколшня через систему застосування методiв, принципiв, форм, прийомiв, заcобiв i технологш, що спрямована на формування еколопчно вихованоï оcобиcтоcтi;

- результативно-мошторингового забезпечення (аналiз результат1в процесу наступносп еколопчного виховання школяр1в шляхом к вiдcтеження за допомогою монiторингових досл1джень).

Характерною ознакою реалiзацiï& принципу наступносп еколопчного виховання школярiв е спадкоемно-комплексна ускладнешсть ïï складових зокрема i навчально-виховного процесу загалом, що спрямовано на формування еколопчно вихованоï особистост! Оск1льки

переконання людини формуються в дитинствi, то одним з основних завдань, на нашу думку, яке постае перед учителем загальноосвиньо&& школи, е виховання в учшв любовi i дбайливого ставлення до природи ще з дитинства. Сприйняття краси i неповторност об&екпв природи допомагае розвивати так1 якосп особистостi, як життерадiснiсть та емоцшшсть, чуйнiсть та уважне ставлення до усього живого. В умовах зростання актуальносп проблем взаемодiï людини i природи перед сучасною педагопчною наукою та практикою постае чимало неввдкладних завдань, пов&язаних з необхiднiстю виховувати молоде поколшня у шанобливому ставленш до всього сущого, що споконв^ було властиво украïнському народовi та виявляеться нинi можливим завдяки еколопчнш освiтi i вихованню за умов наступносп, к1нцевим результатом чого е формування еколопчно вихованоï особистостi.

Л1ТЕРАТУРА

1. Афанасьев В. Г. Проблема целостности в философии и биологии. — М.: Мысль, 1964. — 416 с.
2. Державний стандарт базовоï i повноï загально& середньоï освiти // Географiя та основи економ^ в школi. — 2004. — № 2. — С. 2-7.
3. 1щенко Л. В. Наступшсть у еколопчному вихованш старших дошкшьниюв i першокласниюв: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. — Одеса, 1997. — 17 с.
4. Коменский Я. А. Великая дидактика // Избранные педагогические сочинения. — М., 1995. — С. 161-637.
5. Король О. В. Формування еколопчно& культури учшв V-VI клас1в у процеЫ вивчення штегрованого курсу «Навколишнш свгг»: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.03. — Суми, 1999. — 21 с.
6. Львов Ю. В. Преемственность педагогического руководства трудом учащихся: Дис. ... канд. пед. наук. — Л.: ЛДУ, 1989. — 226 с.
7. Педагогика / Под ред. М. Д. Ярмаченко. — М.: Педагогика, 1986. — 543 с.
8. Педагогическая энциклопедия / Под ред. И. А. Комарова — М.: Советская энциклопедия, 1968. — Т. 3. — 879 с.
9. Песталоцщ I. Вибраш твори / За ред. М. I. Гордiевського. — Одеса: Мрiя, 1998. — 597 с.
10. Советский энциклопедический словарь / Под ред. А. М. Прохорова. — М.: Советская энциклопедия, 1987. — 1600 с.
11. Сорокина А. И. Дошкольная педагогика. — М.: Учпедгиз,1961. — 340 с.
12. Струншкова Д. I. Наступшсть в ознайомленш дней з природою 6 i 7 роюв (в умовах дiяльностi навчально-виховного комплексу «школа - дитячий садок»): Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. — Черншщ, 2000. — 22 с.
13. Ушинский К. Д. Собрание сочинений. — М.: АПН РСФСР, 1948. — Т. 4. — 521 с.
14. Фшософський словник / За ред. В. I. Шинкарука. — К.: Головна редакцш УРЕ АН УРСР, 1973. — 600 с.
1нна ЯЩУК

ФОРМУВАННЯ ryMAHICTH4HOÏ СПРЯМОВАНОСТ1 ОСОБИСТОСЛ СТУДЕНТ1В ПЕДАГОГ1ЧНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАД1В

Стаття присвячена npo6neMi формування гуматстичног спрямованостi oco6ucmocmi cmydeHmie — майбуттх nedaaoaie. Сконцентровано увагу на теоретичному acneKmi npo6neMi.

За умов демократичного розвитку, перед Укра&ною постае проблема побудови сучасного громадянського суспшьства. За цих умов надзвичайно актуальною е проблема тдготовки вчителя, здатного вирiшувати завдання громадянського виховання.

Проблеми громадянського виховання молода ввдображеш в працях В. Андрущенка, I. Беха, М. Боришевського, О. Вишневського, О. Докуино&, Б. Кобзаря, В. Кременя, О. Ометун, В. Сухомлинського, О. Сухомлинсько&&, К. Чорно& та ш.

Однак мшливють суспшьного буття зумовлюе необхщшсть подальшого розгляду вказаних проблеми та вивчення основ цього процесу.

Важливими стосовно порушено&& проблеми е пращ та дiяльнiсть В. Сухомлинського, який розробив теоретичнi i практичнi засади, шляхи формування громадянськосп та громадянського виховання.

Основна мета громадянського виховання майбутшх вчителiв — розвивати в особистосп студент1в почуття любовi до свое&& Батьювщини, прагнення до миру, культури м1жнацюнальних

Другие работы в данной теме: