Научтруд
Войти

Технікознавство як парадигма техніко-технологічної культури

Научный труд разместил:
Savuzhyun
20 сентября 2020
Автор: Володимир Юрженко

Володимир ЮРЖЕНКО

ТЕХШКОЗНАВСТВО ЯК ПАРАДИГМА ТЕХШКО-ТЕХНОЛОГ1ЧНО1 КУЛЬТУРИ

Важливим етапом пгдготовки учнгв загальноосвтньог школи до життя е формування техтко-технолог1чно&1 культури — складовоХ загально&1 культури людини. Виргшенню цього завдання мае сприяти новий факультативний предмет "Техткознавство " для загальноосвттх навчальних закладгв. У статт1 обтрунтовуються методологгчт тдходи до формування змгсту й завдань цього предмета.

Розробка концепци теори техшкознавчо! осв^ньо! системи для загальноосв^ньо! шдго-товки учшв отримала новий iмпульс шсля затвердження Державного стандарту базово! i повно! середньо! освiти для 12^чно! школи у 2003 р. [3]. Необхщшсть створення нових mдходiв до формування системи техшко-технолопчних компетенцiй у пiдростаючого поколшня визрiвала давно. Вiдомi науковцi, що займалися i займаються технiко-технологiчними компетенщями у системi загальноосв^ньо! пiдготовки, Р. Гуревич [2], В. Мадз^он [5; 6], А. Самодрин [7], В. Сидоренко [8], Г. Терещук [9], Д. Тхоржевський [12] i iншi розкривали пiдходи до формування змюту предметiв, якi можуть мати мюце в системi змiстових лшш освггаьо! галузi "Тех-нолопя".

Анатз сучасних пiдходiв до техшко-технолопчно! освгги вказуе, що багато фахiвцiв у цш сферi пропонують i випробовують рiзноманiтнi розробки, якi базуються на певних сощаль-но-економiчних i св^оглядних теорiях. Найвагомiшою й найiстотнiшою серед них на теренах СНД е спроба рошян обгрунтувати новi тдходи до освгги у сферi техшко-технолопчно! культури. Найбiльшi працi з ще! проблеми належать В. Симоненком.

Мета статтi полягае в обгрунтуванш пiдходiв до завдань i змюту нового факультативного предмета "Техткознавство" для базово! середньо! освгш.

У монографи "Технологiчна культура та освпа" В. Симоненко зробив вдалу спробу обгрунтувати парадигму осв^нього процесу у сферi технiко-технологiчно! культури через соща-льно-економiчномiчну модель постiндустрiального суспшьства, що базуеться на iдеях Д. Белла, Г. Кана, О. Тофлера. Основними авторами, на яких вш спираеться при вивчент такого сощаль-но-культурного феномена, як технiко-технологiчна культура, е Н. Даншевський, О. Шпенглер, П. Сорокш. В. Симоненко анатзуе iсторико-фiлософську концепцiю переходу вiд технократи-чно! до так звано! технолопчно! епохи. Вiн насамперед подае визначення системоутворюючих понять, зокрема "культура", "освга" та iн. Але поза його увагою залишаеться "технiка" як по-няття, що в бiльшостi випадюв охоплюе i практично поглинае поняття "технологiя".

Поняття "технологiя" з&явилось в епоху мануфактурного виробництва, але сучасного зм> сту набуло в епоху виробництва iндустрiального. Це поняття вщображае методи масового виробництва, як неодноразово критикували екологи й психологи. Таю поняття, як "масове виро-бництво" i "масова культура", е рядоположними i вiдображають двi тенденци так звано! технологiзацi! i глобалiзацi! людства, однак цi тенденцi! не враховують потреб iндивiдуума й вимивають моральнi цiнностi, надбанi людством, яю завжди були основою цившзаци. Зрозум> ло, що в сучасну добу, за велико! кшькосп людей на планет^ не завжди можливо, а iнодi взага-лi неможливо виконати вш забаганки окремо! людини. Потрiбно вiдзначити, що сфера обслуго-вування е одним iз шляхiв зайнятосп населення в розвинутих кра!нах (зпдно з прогнозами, спiввiдношення мiж зайнятютю у сферi матерiального виробництва та обслуговування 1 до 5 закладаеться через вившьнення працiвникiв iз сфери матерiального виробництва: — сучасна система суспшьного виробництва — сворення умов iндивiдуалiзацi! сфери обслуговування — виконання шдивщуальних замовлень)

Одним iз визначень поняття "техшка" е iндивiдуальне вмшня, майстернiсть у певному видi дiяльностi. Технологiя як поняття визначае це вмшня в масовому, шдус^альному процес перетворення.

У зв&зку з широким використанням термша "технолопзащя" е необхщшсть зупинитися на його використаннi в тих сферах, де донедавна вш не використовувався, наприклад,у педаго-пщ. Технологiя навчання — це приклад того, вщ чого е необхщтсть i спроба вiдмовитися: ма-сове навчання, яке не враховуе iндивiдуальних потреб i можливостей дитини, людини, котра навчаеться.

Оцi двi крайнощi — або технокрапя, або технологiзацiя — е прикладом негнучкосп i ша-рахання, що характернi для слов&янсько! цившзацп.

Дiйсно, "технолопя" — це поняття, пов&язане з перетворюючою дiяльнiстю. Але чи мож-лива така дiяльнiсть без iншого системоутворюючого компонента — техшки?

Полемiка щодо первинносп понять "техшка" та "технолопя" е доволi безпредметною. Це приблизно те саме, що визначати — первинним е курка чи яйце. Неможливо окремо розглядати поняття техшки i технологи; це пов&язаш, взаемопроникаючi поняття, що охоплюють коло сш-льних елементiв, якi неможливо розмежувати без шкоди для 1х iнформацiйного поля. Ще Леонардо да Вiнчi вiдзначав: "Книжку про сутнiсть машин треба насамперед писати як книжку про 1х використання..." [4, 62], вказуючи на технологiчнiсть опису техшчного об&екта. Однак, чи можна уявити опис дiяльностi будь якого виду техшки без його техшчних характеристик? Навт у побутовiй технiцi, де опис будови об&екта техшки не е принципово важливим, обов&язково даються техшчш характеристики, за якими, як правило, и споживач i обирае конк-ретний об&ект технiки для використання. Тому полемшу щодо первинност технiки чи технологи потрiбно перевести в площину важливостi погляду на техшкознавчу культуру як на важли-вий елемент культури особистосп в сучасну добу.

Росiйськi дослщники пiдмiнили комплексне поняття "техшко-технолопчна культура" ви-вченням яко! займаеться "Техшкознавство", однiею складовою — технологiею, що спричинило однобоке вивчення й перекоси в процес засвоення знань. Вже назва освггньо! галузi або предмета "Технолопя" вiдображае цю однобоюсть. I якщо мова йде про такий великий пласт св^о-во! цившзацп, як технiка, про що каже В. Симоненко, то чи можна не розглядати и складовi елементи та !х вплив на сучасну технолопю. Тим паче, що будь-яка технолопя мертва, якщо немае матерiальноl основи i тих методiв ди, на яких грунтуеться i технiка, i технологiя. Ось чо-му е сенс вивчати питання технологи через призму технiчних об&екпв, системоутворюючих компонентiв освiтньоl галузi техшко-технолопчного спрямування.

А чому це вщбулося — вiдповiдь проста: росiйськi вчеш самi обмежили себе в досл> дженнi. Розглядаючи дiяльнiсть тiльки шд кутом соцiально-економiчних процесiв, не врахову-ючи iндивiдуальних можливостей та потреб пращвника i матерiальну складову будь-яко1 культури — технiку, автори означених пiдходiв звузили поле дiяльностi.

Пiдхiд, що базуеться лише на соцюкультурному значеннi технiки i технологи, звужуе можливосп прогнозування результатiв техногенно1 дiяльностi людини в бiосферних, планетар-них та космогонiчних масштабах.

Почнемо з того, що юнують теорп, якi обгрунтовують фундаментальнi принципи юну-вання та розвитку Всесвiту. Найбшьш вiдомою е дiалектична теорiя, засновниками яко! були I. Кант, Г. Гегель, Ф. Енгельс. На сучасному етат фшософсько1 науки з&явилась нова фундаментальна мiждисциплiнарна теорiя — синергетична, яка вивчае будь-яю системи i процеси з по-зици самоорганiзацil. Вона не вiдкидае дiалектичнi пiдходи розгляду процесiв, що вщбуваються в оточуючому людину середовищi. Однак дiалектична теорiя е частиною бшьш загально1 сине-ргетично1 теорil. Схожим прикладом у фундаментальних науках е закони I. Ньютона, що дшсш тшьки для класично1 механiки, та релятивютська теорiя А. Ейнштейна, яка вказуе на частко-вiсть закошв I. Ньютона.

З погляду визначення принципових пiдходiв у визначеннi понять, що входять у техшко-технолопчну пiдсистему синергетично1 соцюкультурно1 системи, найвдалшим фундаментом е ноосферна концепцiя В. Вернадського — П. Тейяра де Шардена. Ця концепцiя виокремила в ноосферi — штучних новоутвореннях, що з&явилися в результат дiяльностi людини в природному середовищ^ три компоненти: техносферу, ергосферу й шфосферу. Найдовший за часом шлях пройшла техносфера, що вивчае й перетворюе речовини. Наступним етапом стала ергос-фера, предметом яко! е вивчення i перетворення енергп. Останьою за часом означилась шфос-фера, що займаеться вивченням i перетворенням шформаци.

Вказана наукова теорiя пiдтверджуеться бiльшiстю соцiально-економiчних i свiтоглядних концепцiй, якi розглядають етапи або типи цившзацшних процесiв. Ц процеси i етапи не зав-жди та не обов&язково зб^аються з етапами розвитку компонентiв ноосфери, але певний зв&язок iснуе. Тому при формуванш пiдходiв, щодо визначення понять, котрi мають входити в систему техшко-технолопчно1 культури, вивченням яких повинно займатись технiкознавство, необхвд-но одночасно !х розглядати з позицш i економiчних, i соцiально-культурних процешв, пов&язуючи з iншими видами ноосферно1 дiяльностi людини.

Сучасний етап розвитку людства характеризуемся збiльшенням невизначеностi розвитку суспшьства i людини (синергетичний аспект), зникненням меж мiж виробництвом i споживан-ням. Реали життя, а саме наближення засобiв i знарядь пращ до мюця проживання пращвника (комп&ютер та iнша iнформацiйна техшка i технологiя обробки, переробки i передання шформаци, як найважливiшi компоненти сучасного виробництва) пiдтверджують етапнють розвитку ноосфери (концепцiя В. Вернадського — П. Тейяр де Шардена) i теорда О. Тофлера про шфор-мацiйне суспiльство [10; 11].

Хоча шдходи В. Симоненка грунтуються не на таких фундаментальних шдходах, якi об-грунтованi вище, але фактично ним вперше зроблена спроба розробити парадигмальну концеп-цiю техшкознавчо1 навчально1 теори. Ця спроба повинна стати поштовхом i для наших науков-цiв створити системоутворюючу концепщю для осв^ньо1 галузi "Технологiя". Це особливо важливо на еташ переходу вщ iндустрiального до iнформацiйного суспшьства. В цих умовах надзвичайно важлива не тшьки професiйна, а й соцюкультурна орiентацiя педагога та учня, розумiння мiсця, яке вони займають або займуть у сучасному суспiльствi за виа можливо1 не-визначеност перспектив. Провiдна iдея культури техшки, правильного використання техшки й технологи для зменшення навантаження на бюсферу планети повинна стати нарiжним каменем парадигми техшко-технолопчно1 галузi освiти — техшкознавства.

Кожна людина мае бути шдготовлена до життя в техшко-технолопчному й шформацш-ному свiтi. Це дозволить !й гармонiйно взаемодiяти з природним i технiко-технологiчним (ноо-сферним) середовищем. Техшко-технолопчне мислення, як найважливша складова технiко-технологiчноl культури, повинно бути спрямоване на пошук оптимальних засобiв та методiв перетворення природних об&ектiв у штучнi з мшмальними втратами для бiосфери планети.

Саме тому необхщшсть формування систематизованих уявлень про сучасну виробничу дiяльнiсть людини в системi технiкознавчих понять на рiвнi глибоких знань, вмiнь i переконань — способiв дiяльностi, компетентностей (компетенцш) — вимагае розширення засобiв полiте-хнiчноl — технiкознавчоl освгги за рахунок органiзацil нових навчальних предметiв, курсiв, якi вивчаються за вибором (факультативно) i складаються iз занять теоретичного й практичного характеру. Процес створення таких предме^в, куршв сьогоднi вже йде i можна сподiватися, що незабаром вони знайдуть свое мiсце в системi загально1 середньо1 освiти.

Принципово новим у цш ситуацil е пiдхiд, запропонований та озвучений В. Сидоренком i В. Юрженком на II Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцil "Iнновацiйнi технологil в професшнш пiдготовцi вчителя трудового навчання: проблеми теорil i практики (присвячена пам&яп академiка Д. Тхоржевського)", що вщбулася в Полтавi 12-14 кв^ня 2007 р. Пропону-еться створити, як спорщнений з трудовим навчанням предмет з робочою назвою "Техшкознавство". Вiн надасть можливiсть викладати учням 5-9 клашв загальноосвiтнiх шкiл основи знань про оточуючi об&екти технiки, про розумне !х використання, неупереджене ставлення до них, техногеншсть впливу технiки на людину, узагальненi принципи дi! об&екпв технiки та вмiле поводження з ними. Цей перелш питань е попередшм i приблизним, оскiльки процес створення вищезгаданого предмета перебувае на початковш стадi! розмiрковувань.

Передбачувана структура та принципи вивчення предмета базуються на давно й добре знайомих принципах дидактики — "вщ простого до складного" i "вiд часткового до узагальне-ного". Пропонуеться вивчати в 5-6 класах, використовуючи пряму дда вказаних принципiв, розкриваючи на прикладi найпростiших i найдоступнiших для розумшня, оточуючих у повсяк-денному житп технiчних об&ектiв, зосереджуючись на !хньому принципi дi!, вмiлому пово-дженш, уникаючи небезпеки, яку може спричинити невмiле або нерозумне використання цих об&ектiв. Надалi вiдбуваеться процес ускладнення та збiльшення обсягу технiко-технологiчно! шформаци до тих меж, поки створяться сприятливi умови для пояснення в 7 клас узагальнених понять про принципи створення й юнування техшчних об&ектiв та класифiкацiю й структуру техшки i технологi!. У 8 i 9 класах вiдбуваегься зворотнш дидактичний процес "вiд загального (узагальненого) до часткового (конкретного)". Тобто, базуючись на знаннях учнiв i враховуючи необхщшсть пояснення бшьш складних об&екпв оточуючого техногенного середовища, вщбу-деться перехщ вiд загальних понять техшки i технологi! до конкретних, але бiльш складнiших об&ектiв технiки i технологiчного забезпечення !х дiяльностi з використанням елементiв маши-нознавства та шших загальновиробничих понять. Фактично вщбудеться перехiд до ознайом-лення учшв з конкретними об&ектами техшки бшьш складного рiвня, шж тi, яю вивчалися в 5-6 класах. Вчителям, застосовуючи принцип аналогш, буде проспше донести учням iнформацiю про бшьш складш технiчнi об&екти. Сучаснi мультимедшш засоби, якi все бiльше проникають у загальноосвiтнiй навчальний процес, допоможуть вивчати техшчш об&екти, використовуючи ашмацшш можливостi i СD-технологi! для отримання учнями уявлення про будову та принципи ди об&ектiв, як у реальному чаш, так i пришвидшено або уповiльнено, якщо е така потреба, для пояснення дп техшчного об&екта i технологiй, що використовуються у рiзних виробничих дiях.

Крiм того, у старших класах базово! школи учнi вже ознайомлюються з законами фiзики, хiмiчними i бiологiчними процесами в межах вивчення предметiв природничо-математичних освiтнiх галузей, що дозволяе певним чином екстраполювати знання з цих предме^в у предмет, що пропонуеться. Це так звана педагопчна теорiя "зворотного полiтехнiзму", частково розроб-лена П. Атутовим на початку 60-х роюв минулого столотя [1] i продовжена та виршена В. Сидоренком i В. Юрженком. Отже, знання природничо-наукового спрямування тдтверджу-ються i практично реалiзовуються в процес вивчення запропонованого предмета, що е дотич-ним до класичного шкшьного предмета "Трудове навчання" i повнiстю накладаеться на змюто-вi лiнi! Державного освiтнього стандарту "Технолопя" для базово! середньо! освiти.

1дея появи нового загальноосвiтнього предмета "Техткознавство" в базовiй середнiй школi виникла вщносно недавно. Вона пов&язана передуем з тим, що в умовах сучасного забезпечення навчального процесу в загальноосвгтшх школах обладнанням i допомiжними забез-печенням (матерiалами, техшко-технолопчним обладнанням навчальних майстерень, витрат-ними матерiалами) немае змоги повноцiнно виконувати програму "Трудового навчання". За визнанням працiвникiв МОН Укра!ни, майже 80% шкш не можуть повноцiнно виконувати навчальний план iз цього предмета. В зв&язку з цим пропонуеться як альтернативний предмет "Техшкознавство". Вш буде доцшьним у неповнокомплектних школах, де не мае подшу класу, або в школах, де вщсутня матерiальна база для проведення повноцiнних урокiв з трудового навчання за проектно-технолопчною методикою.
1снуе й iнша, бiльш вагома причина — така, що вимагае формування сучасно! високоос-вiчено!, висококультурно!, компетентнiсно сформовано! особистостi, яка повинна вм^и iснувати в умовах сучасного високотехнолопчного i техногенного суспшьства, бути конкуренто-спроможним на ринку пращ. На думку провщних вчених — фiлософiв В. Кременя, В. Андрущенка, соцiологiв I. Бестужева-Лади, Л. Когана, педагопв Ш. Шичкало, С. Батишева, Д. Тхоржевського, В. Сидоренка — сучасна людина стикаеться, а в найближчому майбутньому буде постшно дiяти в умовах постшно! змши дiяльностi, професiй та переосмислення сво!х життевих позицiй i функцiй. Це накладае на освiтню систему ще до кiнця не визначенi завдан-ня, а отже, вимагае постшного переосмислення пiдходiв i визначення засад дiяльностi у сферi освiти.
1дея створення вищезазначеного предмета не аналопчна етапу iснування в шкiльному компонент загальноосв^ньо! школи наприкiнцi 50-х — початку 60-х роюв ХХ ст. предметв загальнотехнiчного циклу, що були покликаш дати попереднi, пропедевтичнi знання i створю-вали умови для засвоення змюту бiльшостi iснуючих тодi робiтничих професiй та професiйно орiентували випускникiв школи до лав роб^ниюв. Тодi робiтники в суспiльствi становили 6080% загально! кiлькостi працюючих, а тому була значна потреба в активному залученш молодi до отримання величезного перелiку робiтничих професш. На сучасному етапi мова про це не йде. Вимога сучасност до означеного факультативного предмета — створення умов для шд-вищення рiвня техносферно! культури у населення кра!ни як вагомо! складово! загально! культури людини, а в майбутньому i всього населення, тдвищення рiвня конкурентноспроможними на сучасному ринку пращ та на перспективу.

Осв^нш стандарт "Технолопя" через сво! змiстовi лши дозволяе запропонувати до впро-вадження подiбний предмет у базовш школi через змiстовi лши, як практично повнiстю накла-даються на завдання предмета "Техшкознавство".

Л1ТЕРАТУРА

1. Атутов П. Р. Учение и труд в школе. — М.: Изд-во АПН РСФСР, 1962.
2. Гуревич Р. Технолопя i методика навчання: точки дотику та суперечносп // 1нновацшш технологи в професшнш шдготовщ вчителя трудового навчання: проблеми теори i практики: Зб. наук. праць. Вип. 2 — Полтава: ПДПУ, 2007. — С. 28-34.
3. Доввдник учителя трудового навчання та креслення в запитаннях та вщповвдях / Упоряд. С. М. Дятленко, Б. М. Терещук, Ш. Б. Лосина. — Х.: Веста; Ранок, 2006. — С. 34-46.
4. Зубинский А. Bluetooth — вот "пуля" просвистела и?.. // Компьютерное обозрение. — 2003. — № 31-32. - С. 62.
5. Мадзигон В. Ш. Продуктивная педагогика. Политехнические основы соединения обучения с производительным трудом. — К.: Вересень, 2004. — 324 с.
6. Мадз1гон В. Тенденцп розвитку дидактичних систем трудово! полпехшчно! тдготовки учтв / Освиянсьш обрп: реали та перспективи // Ш. Т. Тверезовська (голова) та ш. — К.: 1ПТО, 2007. — № 1. — С. 9-14.
7. Самодрин А. П. Профшьне навчання в середнш школ1. — Кременчук., 2004. — 384 с.
8. Сидоренко В., Кал1гаева О. Полпехшчна осв1та: сучасне бачення проблеми // Трудова тдготовка в закладах освпи. — 2005. — № 2. — С. 4-7.
9. Терещук Г. В. Индивидуализация трудового обучения. — М., 1993. — 200 с.
10. Тоффлер О. Раса, власть и культура // Новая технократическая волна на Западе / Сост. П. С. Гуревич — М.: Прогресс, 1986. — С. 276-288.
11. Тоффлер О. Наука и изменение // Пригожина И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. — М.: Политиздат, 1989. — С. 16-19.
12. Тхоржевський Д. О. Методика трудового та професшного навчання: Ч. I. Теор1я трудового навчання. — 4-е вид., перероб. i допов. — К.: РНнЦ "Д1Н1Т", 2000. — 248 с.