Научтруд
Войти

Технологія формування організаторських якостей студентів вищого педагогічного навчального закладу

Научный труд разместил:
Beomavmag
20 сентября 2020
Автор: Олександр Яцій

ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ

Олександр ЯЦ1Й

ТЕХНОЛОГ1Я ФОРМУВАННЯ ОРГАН1ЗАТОРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ СТУДЕНТ1В ВИЩОГО ПЕДАГОГ1ЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Ефективнiсть системи виховання студенпв вищого педагогiчного навчального закладу залежить вiд усвiдомлення значущостi виховання вима його викладачами, формування в них мотивацшно-цшшсного ставлення до виховно! дiяльностi та на основi цього — створення макровиховно! технологи вищого навчального закладу (ВНЗ); оволодшня викладачами технолопею формування гуманiстичних вiдносин, мшротехнолопею управлiння виховними системами рiзного рiвня i складноси; оволодiння ефективними виховними технолопями; застосування системного пiдходу до виховання; перебудови змюту, форм i методiв виховно! роботи; створення у ВНЗ гумашстично орiентованого виховного середовища.

С нормативний документ, що регулюе на сучасному етапi дiяльнiсть керуванням виховання студенпв у ВНЗ. Це методичш рекомендацп Мiнiстерства освiти Укра!ни "Про органiзацiю управлiння виховним процесом у вищих закладах освпи" вщ 12 сiчня 1999 р. Вони звертають увагу працiвникiв ВНЗ на:

- необхiднiсть колективних зусиль для оргашзацп процесу виховання;

- можливють визначення завдань виховно! роботи;

- необхвдшсть наукового обгрунтування процесу виховання [8].

У зв&язку з цим й була розроблена "Концепщя виховно! роботи у Пшденноукра!нському державному педагопчному унiверситетi iм. К. Д. Ушинського" [3].

Формування органiзаторських якостей студенпв у процесi виховання зумовлено тими демократичними змiнами у нашому сусшльств^ якi сталися за останнi 15 рокш. Також нинi е нагальна потреба в нових управлшських кадрах у рiзних сферах життедiяльностi.

Ведомо, що за бшьшютю значних змш соцiально-полiтичному, культурному життi, стоять оргашзатори цих процесiв. У зв&язку з цим в сучасному суспiльствi ютотно зростае iнтерес до проблем менеджмента, оргашзацп та керування рiзними сощальними процесами. Отже, актуальним стае питання формування високоорганiзовано!, творчо!, соцiально активно!, самостшно! та вiдповiдально! особистостi, котра здатна керувати власним життям i служити Укра!нськ1й державi.

Формування оргашзаторських якостей можливо лише на засадах морально! вихованосп студенпв. У сучасних умовах моральний дух учителя — це основа виживання наци. Моральне виховання в педагопчному ВНЗ ввдграе важливу роль у формуванш особистосп вчителя. Метою статтi е обгрунтування проблеми формування органiзаторських якостей i визначення головних факторiв !х формування у контексп морального виховання студенпв.

Проблеми управл1ння виховним процесом у педагопчних закладах, морального виховання майбуттх учител1в та !х пiдготовки до виховно! роботи вивчалися багатьма вченими.

Негативним явищам у школах Укра!ни певною мiрою сприяе наявнiсть низки невиршених проблем. Найголовнiшi з них:

- ввдсутшсть едино! системи поглядiв на завдання, напрямки та порядок управлшня духовними процесами;

- повшьна перебудова виховно! системи школи на засадах гумашзаци та демократизацi! виховання;

- недосконалють морально! та естетично! тдготовки вчителя;

- невизначенiсть меж повноважень i вiдповiдальностi органiв виховно! роботи;

- низька матерiальна база школи;

- потреба розвитку кадрового, штелектуального, техшчного, науково-аналiтичного потенцiалу ВНЗ, тдвищення !х престижу, авторитету i статусу.

В останнiх публiкацiях, де розглянута проблема формування органiзаторських якостей, зазначено, що цi якостi можуть реалiзуватись у вiдповiднiй ситуацп i в тому разi, коли оргашзатор (керiвник, уповноважений, активiст) виражае стльт iнтереси групи i веде 11 до досягнення певно! мети. Оргашзаторсьш якостi — це якостi особистосп, як1 забезпечують управлiння колективною дiяльнiстю, а саме: iндивiдуально-особистiснi та сощально-психологiчнi особливоси особистостi, що впливають на групу i приводять 11 до досягнення певно! мети. Проблему виховання ефективного органiзатора, створення умов для розвитку оргашзаторських здiбностей та формування сощально-активно!, високоморально!, соцiально компетентно! особистосп дослiджували так1 вiдомi фшософи, педагоги i психологи, як: I. Бех, I. 1ванов, А. Лутошкш, А. Макаренко, А. Мудрик, I. Шдласий, В. Сухомлинський та ш. Однак треба зазначити, що в науковш i методичнiй лiтературi достатньою мiрою не розробленi технологi! формування оргашзаторських якостей у виховному процесс

Створення i впровадження технологи формування оргашзаторських якостей студентш е головною метою нашого дослiдження. Нами були поставлен завдання: виявити особливосп формування оргашзаторських якостей особистосп студентш у виховному процесц визначити педагогiчнi умови, за яких ефективно формуються оргашзаторсью якосп, та розробити й експериментально апробувати технологию формування органiзаторських якостей майбуттх учител1в.

Дослiдженням було охоплено бшьше 270 студентiв мiста Одеси. Воно засвiдчило недостатню сформованiсть !х органiзаторських якостей, що спрямувало нас на розробку технологi! формування менеджерських, управлiнських якостей у виховному процеа, яка, на нашу думку, допоможе визначити основш шляхи розв&язання проблеми формування цих якостей у них.

Поняття "педагопчт технолоп!", вiдоме з 20-х роюв ХХ ст. i зустрiчаеться в працях А. Макаренка, В. Бехтерева, А. Ухтомського, С. Шацького (див. табл. 1). Вже тода воно трактувалося по-рiзному, немае единого його визначення й доа. Узагальнюючи рiзнi визначення, можна стверджувати, що педагогiчна технолопя — це синтез досягнень педагопчно! науки i практики, поеднання традицшних елеменпв минулого досвiду i того, що народжене суспiльним процесом. I! джерелами i складовими е: соцiальнi перетворення i нове педагогiчне мислення; наука — педагогична, психолопчна, суспiльна; досвiд минулого (втизняний i зарубiжний); народна педагопка.

Виховання е цiлеспрямованим процесом, змют та органiзацiя якого визначаються метою як оч^ваним iдеальним результатом. Дiяльнiсть педагога, спрямована на виховання зростаючо! особистостi, — процедура технологiчна, обумовлена необхвдшстю досягнення актуальних для певних життевих обставин та особливостей вихованця цiлей. Мета виховання поетапно конкретизуеться, визначаються промiжнi виховнi цiлi, проектуються дi! педагога i вихованцiв як суб&екпв життедiяльностi.

Науковий термiн "технолопя виховання" вперше вв1в у педагопчну науку А. Макаренко. На його думку, шд технолопею треба розумии "науково обгрунтовану стратегiю, тактику i процедуру виховання". Предмет технологи виховання — це конструювання системи виховного процесу з урахуванням заданих вих1дних установок (виховних орiентирiв, ц1лей i змiсту виховання).

Технологiя виховання мае таш компоненти:

- постановка виховних цшей, !х максимальне уточнення;

- дiагностування вихованостi об" ектiв виховання;

- формування системи гуманних ввдносин;

- чiтка орiентацiя всього процесу виховання на досягнення результапв;

- система високоефективних, адекватних поставленiй меп засобiв i методiв виховання;

- корекщя виховання;

- заключна оцшка та аналiз результатiв.

Ключовим до розумшня технологiчно! побудови виховного процесу е орiентацiя на чiтко поставлеш цiлi. Отже, виховна технологiя — це споиб дiяльностi, взаемодiя суб&екпв виховання, комплекс засобiв дiяльностi вихователя як суб&екта виховного процесу, що спрямований на досягнення виховно! мети i вдосконалення педагогiчно! дiяльностi.

Таблиця 1.

Визначення cymHocmi поняття "педагогiчна технологiя " в педагогiчних джерелах [7]

Вчеш Сутшстъ педагогiчноï технологи

В. Беспалько, П. Беспалько Наукове структурування (опис) педaгогiчного процесу за допомогою aнaлiзy, вiдборy, конструювання та контролю всiх його керованих компоненив у всiх ^^шх взаемозв&язках з наступним вiдтворенням проекту в навчальнш аудитори.

О. Падалка, I. Смолюк, О. Шпак Наука про розвиток, осв^у, навчання i виховання особистосп школяра на основi позитивних загальнолюдських якостей i досягнень педaгогiчноï думки, а також основ шформатики.

Н. Абашюна Комплекс дш, зaсобiв дiяльностi вчителя, складовими яких е речовинно-предметнi, aлгоритмiчнi та психологiчнi компоненти, що гарантують aктивiзaцiю i розвиток свiдомостi, високу психiчнy та фiзичнy прaцездaтнiсть учшв.

В. Генецинський "Знання про педaгогiчнy дiяльнiсть, що здшснюеться за допомогою визначених зaсобiв".

О. Протасова "Умшня конструювати педaгогiчний процес вщповщно до поставлено&!& мети з урахуванням конкретних умов дiяльностi".

В. Онищук Вiдомостi "про те, як yчителевi потрiбно устшно навчати, а учням рaцiонaльно вчитися".

Асощащя з питань пе-дагопчних комушка-цш i технологш США Комплексний iнтегрaтивний процес, який включае людей, щи, засоби i методи оргашзацп дiяльностi для aнaлiзy проблем, що охоплюють основнi аспекти засвоення знань.

С. Сполyiнг Цшсний процес визначення мети, постшне оновлення навчальних плaнiв i програм, тестування альтернативних стрaтегiй i навчального мaтерiaлy, оцiнювaння педaгогiчних систем загалом i встановлення мети навчання заново, як тшьки з&явиться нова шформащя про ефектившсть педaгогiчних систем.

I. Шдласий Опис-проектування процесу формування особистоси учня, який гарантуе устх незалежно вщ мaйстерностi вчителя.

О. 1васишин, Л. Келембет Сyкyпнiсть методiв, прийомiв, зaсобiв обробки, змiни стану, якосп, форм навчання i виховання, що здшснюеться в певних умовах i лопчнш послщовноси для досягнення чiтко визнaченоï педaгогiчноï мети.

П. Мазур Важлива кaтегорiя педaгогiки, що виявляеться в двох якостях: як процес i як наука. В цшснш педагопчнш системi педагопчна технологiя е: - процесом активно1 спiвпрaцi вчителя (педколективу) та учня (учшв) у змютовому полi педaгогiчноï науки i практики, який зумовлюе зростання сощаизацп особистостi, зорiентовaний на досягнення визначених навчально-виховних щлей; - наукою про принципи i способи проектування та оптимiзaцiï моделей навчально-виховного процесу, шляхи впровадження ix у педaгогiчнy практику.

О. Смолюк У ВНЗ — це цшеспрямоване проектування процесу формування особистоси майбутнього спещалюта засобами оптимiзaцiï навчального мaтерiaлy, який гарантуе педагопчний yспix незалежно вщ рiвня пiдготовки викладача.

Технолопя виховного процесу фшсуе доцшьш кроки учаснишв освпнього процесу, пiдпорядковуеться виховнiй меп. Технологiчний пiдхiд уможливлюе процес активiзацi!, iнтенсифiкацi!, оптимiзацi! виховно! дiяльностi за умов збереження унiкальностi внутрiшнього св^ та iндивiдуального досвiду дитини.

Технолопя виховного процесу е послвдовним розгортанням педагогiчно! дiяльностi i спiлкування, спрямованих на досягнення конкретно! виховно! мети в педагопчнш системi та !! пiдструктурах. Будь-як1 вiдхилення вiд тако! послiдовностi призводять до того, що шнцевий результат не вiдповiдатиме поставленим цшям.

З огляду на вищезазначене, нами розроблено технологию формування оргашзаторських якостей студенпв. Враховуючи характерт риси реального стану прояву демократичного управлiння, системи органiзаторських якостей студенпв ПДПУ iм. К. Д. Ушинського, було створено на mдставi ключових щей нове сполучення органiзацi! й умов формування цих якостей.

Мета експериментально! технологi!, яку ми визначили, — це формування оргашзаторських якостей студенпв у гумашстично орiентованому виховному процес педагогiчного ушверситету. Складовими сучасного кер1вництва визначенi так1 компоненти з виокремленими в них ознаками: мотивацшний, морально-вольовий, операцшно-технолопчний, когнiтивний (див. рис.1).

Рис. 1. Технологiя формування органiзаmорських якостей студентiв

Наукой записки. Серiя: Педагогша. — 2006. — №6.

Ведомо, що виховання — це багатофакторний процес, який залежить вiд багатьох зовшшшх i внутрiшнiх чинник1в. До зовшшшх нами вiднесенi iнтегрованi суб&екти виховно! взаемодi!: суспiльство i природа, ушверситет, група, громадськ1сть, сiм&я студента. До внутршшх чинник1в вiднесено рiвень вихованостi, моральнi якостi студента, психiчнi, статевi, вiковi особливостi особистостi й ш.

Нинi провiдна роль вводиться внутрiшнiм силам особистостi, котра е активним суб&ектом власного життя. Особиспсний саморозвиток людини, як i саме життя, ввдноситься фiлософами до категорп цiнностей людини. Нова гуманiстична парадигма виховання i навчання грунтуеться на вивченш глибинних механiзмiв особиспсного розвитку як дорослого, так i дитини. Вся педагопчна дiяльнiсть повинна будуватися вiд людини: !! iндивiдуального досвiду, цiнностей, мотивацi!, потреб, смак1в, моральних принцитв у контекстi загальнолюдсько! та нацюнально! культури. Тiльки тодi, коли особиспсть реально стае центром педагоочного процесу, цей процес функцiонуе в оптимальному режима Зусилля викладача спрямовуються на збереження, реалiзацiю та розвиток цих сил. Центром ввдл^ стае студент як цшшсть. Особистiсно орiентований пiдхiд у вихованнi особливу увагу придiляе якраз внутрiшньому чиннику, тому що загальш закони розвитку виявляються в кожного студента своерiдно i неповторно.

Для ефективного формування оргашзаторських якостей студентiв нами визначенi так педагогiчнi умови: формування аксiосфери студенпв, врахування особливостей i розвиток !х мотивацп; технологiчна пiдготовка студентiв; забезпечення цiлеспрямованого розвитку органiзаторських якостей студенпв; теоретична пiдготовка стосовно управлiнсько! дiяльностi; створення стимулюючого i розвиваючого виховного середовища. На нашу думку, формування оргашзаторських якостей буде ефективним тод^ коли реалiзацiя зазначених педагогiчних умов буде ввдбуватись у комплексi.

У нашш технологi! визначено промiжний i к1нцевий результати. Пiд промiжним результатом формування оргашзаторських якостей ми розумiемо об&ективно фшсоваш кiлькiснi та яшст змiни особистостi майбутнього вчителя стосовно навчального стану, що сталися внаслвдок засвоення ним у процесi практично! i творчо! дiяльностi набутого сощального-управлшського досвiду. В разi, якщо змши в особистостi студентiв не ввдбулися чи вiдбулися незначнi змiни, залежно ввд особистостi студента, нами була передбачена корекщя педагогiчних умов або корекщя засобiв, форм i методш формування органiзаторських якостей студенпв. Кшцевим результатом ми визначили формування оргашзаторських якостей на достатньому та високому рiвнях.

Усi компоненти технологi! псно пов&язанi мiж собою, i лише в такому поеднанш формування управлшських якостей студентiв буде, на нашу думку, найбшьш ефективним.

Результатом впровадження технологi! формування органiзаторських якостей студенпв е достовiрна рiзниця мiж ршнями сформованост ознак керiвника-органiзатора в експериментальних групах до впровадження експериментально! технологи (низький рiвень — 14%, середнш — 33%, достатнiй ршень — 32%, високий рiвень — 21%) i пiсля (низький рiвень — 7%, середнш — 21%, достатнш рiвень — 42%, високий рiвень — 30).

Перспективи подальших до^джень пов&язанi з формуванням готовностi майбутшх учителiв до виховання учнiв, i використанням органiзаторських умiнь в цьому процесс

Л1ТЕРАТУРА

1. Бех I. Д. Виховання особистосл: У 2 кн. Кн. 2: Особиспсно орiентований пiдхiд: теоретико-технологiчнi засади: Навч.-метод. видання. — К.: Либiдь, 2003. — 344 с.
2. Кацинська Л. Л. Виховний процес у сучаснш школ^ — Рiвне, 1997. — 156 с.
3. Концепц1я виховно! роботи у Швденноукра!нському державному педагопчному унiверситетi iм. К. Д. Ушинського. — Одеса: ПДПУ iм. К. Д. Ушинського, 2004. — 21 с.
4. Лутошкин А. Н. Как вести за собой: Старшеклассникам об основах организаторской работы / Под ред. Б. З. Вульфова. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Просвещение, 1986. — 208 с.
5. Методичш рекомендацп до планування виховно! роботи зi студентами вищих навчальних заклад1в 3-4 рiвнiв акредитацй// Шформацшний збiрник Мiнiстерства освiти Укра!ни. — К.: Педагопчна преса, 1998. — №17-18. — С. 50-53.
6. Нацюнальна програма виховання дггей та молодi в Украlнi (проект) // Осв^а Укра!ни. — 2004. — № 94.
7. Норюна О. Ф. Гуманiстично-зорiентованi технологи навчання дисциплш природничого циклу в

загальноосвпнш школi (юнець ХХ — початок ХХ1 столптя): Дис. ... канд. пед. наук / К., 2004. —

268 с.
8. Про оргатзащю управлiння виховним процесом у вищих закладах освгги: Методичнi рекомендащ!//
1нформацшний збiрник Мшстерства освiти Укра!ни. — 1999. — №3-4. — С. 58-62.

Серий СКРИПНИК

Ц1НН1СНЕ СТАВЛЕННЯ СТАРШОКЛАСНИК1В С1ЛЬСЬКИХ ШК1Л ДО ПРИРОДИ: РЕЗУЛЬТАТИ Д1АГНОСТИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ

У Нацiональнiй доктрин розвитку освiти Укра!ни одним з прюритепв державно! полiтики е формування в особистосп нацiональних та загальнолюдських цiнностей [1].

На пiдставi аналiзу наукових джерел вважаемо, що цштсне ставлення старшокласник1в до природи — це внутрiшня готовнiсть учнiв до еколопчно доцiльно! взаемодi! з природою, яка базуеться на усввдомленш самоцшносп об&екпв природи, !х цiнностi для сустльства i кожно! людини зокрема. Комплексшсть, циклiчнiсть та довготривалiсть процесу формування емоцшно! сфери особистостi не мае чпкого часу свого початку чи завершення, таким чином цей процес не може бути завершений повшстю на будь-якому етат. Доведено, що внутрiшня логiчна еднiсть процесу формування емоцшно-цшшсного ставлення особистостi до природи, а отже, адекватно! доцшьно! з еколопчно! точки зору поведшки у довшлл^ можлива за умови, коли !! внутрiшнi iндивiдуальнi та зовшшт соцiально-педагогiчнi чинники здiйснюють корегуючий чи спрямовуючий вплив на формування певно! якостi [2; 3].

Щнтсне ставлення до природи ввдповвдае принципам сталого розвитку, позначаеться на самовизначенш старшокласник1в, реалiзуеться у творчш взаемодi! з природою.

Вивчення стану сформованосп цiннiсного ставлення старшокласник1в до природи у шкшьнш практицi здшснювалося у ходi визначення цiннiсно! орiентацi!, критерi!в, рiвнiв сформованост та з&ясування протирiч процесу виховання зазначено! якосп.

На основi з&ясування сутностi поняття "щншсне ставлення до природи" та врахування особливостей юнацького вiку визначено чотири критерi!: когнiтивний (знання про природу), цштсний (визнання самоцiнностi природи), поведшково^яльшсний (екологiчно доцiльна поведiнка у природ^ участь у екологiчнiй дiяльностi), особистiсного розвитку (набуття особистiсно! зршосп у процесi екологiчного виховання). Критери особистiсного розвитку видiлено на основi наукових дослiджень Р.Бернса [4], С. Братченка [5], Л. Виготського [3], Л. Потапчук [6], Д. Фельдштейна [7], В. Корженка [8] та шших вчених, що актуалiзують проблему особиспсного розвитку. До кожного критерш розроблено вiдповiднi показники.

Мета статтi — висвплення результатiв дiагностичного етапу дослiдження щодо визначення цiннiсного ставлення старшокласнишв до природи. За когштивним критерiем з&ясовувалася поiнформованiсть старшокласникiв з еколопчних проблем та значущiсть цих проблем у житп учнiв, усввдомлення ними причинно-наслiдкових зв&язк1в у природа Вивчалися потреби старшокласник1в у взаемоди з природою, оск1льки вони е основним показником ставлення особистост1 до дшсносп та головним компонентом у системi стимулювання дiяльностi.

Визначено рiвнi вихованостi у старшокласник1в цiннiсного ставлення до природи: високий, середнiй, низький.

Високий р1вепь

1. Когнiтивний критерш:

- належна обiзнанiсть з еколопчними проблемами;

- усвiдомлення причинно-наслiдкових зв&язшв у природi;

- усвiдомлення необхвдносп збереження природи.

2. Цiннiсний:

- позитивне емоцiйне ставлення до об&екпв природи;

- рiзноманiтнi потреби у об&ектах природи;

- мотиви дiяльностi, спрямованi на вирiшення екологiчних проблем.

Другие работы в данной теме: