Научтруд
Войти

Формування культури професійного усного мовлення студентів вищих навчальних закладів України

Научный труд разместил:
Baok
20 сентября 2020
Автор: Елеонора Палихата

ЛШГВОДИДАКТИКА

Елеонора ПАЛИХАТА

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПРОФЕС1ЙНОГО УСНОГО МОВЛЕННЯ СТУДЕНТ1В ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАД1В УКРА1НИ

У статтi продемонстровано шляхи формування усномовленневого спшкування студентiв вищих навчальних закладiв, спрямованого на досягнення успiхiв у професшно-комункативтй дiяльностi. Запропоновано теоретичнi лiнгводидактичнi основи i завдання вправ, що сприяють удосконаленню красномовства у р1зних його формах.

Кожний громадянин укра!нського суспшьства зобов&язаний настшьки досконало волод^и рщною мовою, щоб могти високоякiсно користуватися мовними засобами на професшному рiвнi для досягнення усmхiв у рiзних життевих ситуацiях. Культура мовлення виступае одним зi складникiв загально! культури кожно! людини, що являе собою свщоме i цiлеспрямоване використання мовних засобiв, дотримання норм усно! та писемно! форм лтературно! мови в рiзних сферах суспшьно! комушкаци вiдповiдно до мети i змiсту висловлювання. Зазвичай культура фахового мовленневого стлкування, з одного боку, стосуеться правильностi мови, вщповщносп !! орфоепiчним, акцентуацiйним, граматичним, лексичним, словотвiрним нормам, з другого — мовно! майстерностi, стилiстичного чуття слова, доречностi використання варiантних мовних форм, а з третього — удосконалення умшь i навичок публiчного монологiчного й еристичного красномовства. Процес формування культури професшного мовлення студенев вищих навчальних закладiв передбачае штенсивну роботу над досягненням мовно! осв^и, що призведе до загальнокультурного розвитку iндивiдуума.

Мета статт1 — продемонструвати шляхи формування усномовленневого стлкування, спрямованого на досягнення успiхiв у професшнш дiяльностi — умiння повiдомляти, аргументувати, переконувати, доводити, впливати таким чином, щоб перемогла спшьна справа, а не амбщп окремих ошб, яю !! представляють.

Для досягнення поставлено! мети потрiбно розв&язати окремi завдання:

1) визначити методичш принципи навчання продукування монологiчних текстiв;
2) схарактеризувати методичш основи, на яю опираються у процесi формування умiнь i навичок професiйного спрямування;
3) запропонувати перелiк теоретичного матерiалу про полшог, що е незмiнним предметом мовлення студенев при вивченнi теми "Мистецтво публiчного виступу";
4) зосередити увагу на шляхах досягнення мовцем комушкативно! мети;
5) подати тренувальш вправи, що сприяють удосконаленню публiчного красномовства у рiзних формах.

Продукування текспв публiчних висловлювань вiдбуваеться на основi загальнодидактичних i власне методичних принцишв навчання укра!нсько! мови. До останшх належать: принцип едностi змiсту i форми у продукованих текстах: висунення змюту в сильну текстову позищю (заголовок, епiграф) [1, 326]; принцип тюного поеднання розвитку мовлення i мислення; комунiкативний принцип в ушх його проявах [3].

Вiдповiдно до принципу едностi змюту й форми, студенти повинш усвщомлювати, що саме в едносп формальних (композицiя, жанр, тип мовлення) та змютових (мета, тема, щея) категорiй тексту мютиться ключ до розумiння шляхiв його побудови. Ученими [3; 6; 7] розроблено структуру тексту з погляду зв&язюв мiж категорiями форми та змюту, що мютить поняття, з якими мае бути знайомий студент перед продукуванням тексту. 1ншим е принцип тюного поеднання розвитку мовлення й мислення. Сднють та взаеморозвиток процешв мовлення й мислення окреслюе проблему формування в учшв уявлень про метамову та Науке® записки. Сер1я: Педагопка. — 2007. — №2. 83

метатзнання. Йдеться про осмислення та вербалiзацiю тих мисленневих та мовленневих дiй та операцiй, якi виконуються учнями для досягнення пе! чи шшо! комушкативно! мети. Суть комушкативного принципу полягае уже в тому, що основною функцiею мови в сучасному суспiльствi е комунiкативна, яка акумулюе iншi функцй, адже саме в процес взаемодй мiж шдивщами комушкативно! спiльноти вiдбуваеться i обмш досвiдом, i пiзнання, i актуалiзацiя цiнностей, i розвиток особистостi.

Продукування висловлювань потребуе розширення принципiв, на яю повинна спиратися методика мовленневого розвитку, побудована на комушкативнш основа Серед них назвемо ще принцип прагматично! спрямованост та принцип поетапного формування комунiкативних дiй та операцш.

Прагматичний аспект комушкацй втiлюеться в щеях педагогiки спiвробiтництва, яка вщроджуеться сьогоднi в iнтерактивних технологiях, що передбачае процес взаемодй, спiвпрацi, пiдтримки та допомоги, успiшне здiйснення якого неможливе без сформованих навичок мiжособистiсного спiлкування. Не менш важливими в цьому аспект е володiння рiзними видами мовленнево! дiяльностi, що е базовими елементами комушкативно! компетенцй шдивща.

Знань про мовлення як процес i продукт дiяльностi (текст), про ситуащю та сферу спiлкування, а також умшь виконувати рiзнi види мовленнево! дiяльностi виявляеться недостатньо, коли студентовi необидно самостiйно створити повщомлення (не за готовим зразком), оргашзувати колективну роботу за допомогою засобiв спiлкування. Студентам необхiдно оволодiти прагматичним компонентом мовлення, зокрема тими його вимiрами, яю дозволяють на основi мети, завдань та потреб спшкування визначити структуру та мовнi засоби повщомлення, тобто користуватися знаннями та умшнями для побудови оригiнального висловлювання. Цi знання, умiння й навички визначають прагмалiнгвiстичну компетенцiю мовно! особистосп.

У зв&язку з принципом прагматично! спрямованосп постае також iнший важливий принцип поетапного формування комунiкативних дш та операцiй. Адже комунiкативна дiяльнiсть мае такi ж компоненти, як i будь-який iнший вид людсько! дiяльностi, а саме: мету, мотив, власне дп та операцi! i результат. Отже, навчання мовлення повинно вщбуватися шляхом поетапного формування вщповщних дiй та операцiй з повним !х усвiдомленням, а внаслiдок !х автоматизацi! вони переходять у внутршнш план та виконуються без анатзу кожного кроку . Такий спошб опанування певним видом дiяльностi е достатньо ефективним, адже при потребi суб&ект мае змогу повернутися до нього i вiдкоригувати окремi кроки вщповщно до нових умов дiяльностi. Формування тiе! чи iншо! дiяльностi передбачае не тiльки навчання само! дiяльностi в операцiйному сенсi, необхщно навчати студента "орiентуватися у предмет та умовах дiяльностi, формувати мотив, що стимулюе та спрямовуе цю дiяльнiсть; навчати тих засобiв, без яких виконання певно! дiяльностi е неможливе" [4, 294]. Назваш завдання перебувають у тiсному взаемозв&язку з прагматичним аспектом лшгвютики. Отже, навчання вшх видiв мовленнево! дiяльностi та засвоення шляхiв продукування висловлювань повинно грунтуватися на системi ключових понять прагматики комушкацй та текстотворення.

Основу продукування висловлювань складають методи комушкативно! оргашзацй роботи з текстом, яю передбачають перетворення знань у способи дй для досягнення мовленнево! мети. До них належить передусiм оргатзацгя комушкативно! дгяльностг студентгв, спрямовано! на сприймання та осмислення навчального матерiалу про текст i його компоненти. Наприклад, ознайомлення з ознаками та властивостями тексту викладач здшснюе за допомогою викладу готових узагальнень про щ поняття. Аналiзуючи тексти, студенти усвщомлюють практичне значення цих ознак для текстотворення. Другим методом е оргатзащя частково-пошуково! д1яльност1 учмв (евристична бесща). Засвоення знань про текст неможливе без уявлення про комушкативний намiр мовця, адресата повщомлення, тему й мету створюваного висловлювання. Назваш поняття доцшьно розглянути зi студентами у процесi евристично! бесщи. Наступний метод — це гнформацШно-рецептивний метод, який мае за мету провести презентацгю гнформацИ про текст, коли викладач визначае необхщний для засвоення !! обсяг. Вербалiзуеться вона у формi опису, визначення, характеристики, пояснення, розповда, огляду, мiркування, тлумачення тощо. Студенти сприймають цю

шформащю, осмислюють, запам&ятовують. Репродуктивний метод дае можливють студентам за питаннями викладача вщтворити матерiал, з яким вони встигли ознайомитися. Проблемно-пошуковий метод полягае у постановщ проблеми та пропонуванш шляхiв !! розв&язання в умовах наявних протирiч, вщомих студентам. Призначення цього методу полягае в демонструванш викладачем зразкiв наукового шзнання, де студенти контролюють доведешсть цього руху, подумки стежать за його лопкою, засвоюють етапи виршення цшсно! проблеми, зокрема в побудовi тексту, призначеного для сприймання публшою.

Основний метод навчання творчо! дiяльностi — до^дницький, який припускае готовшсть студента до цiлiсного розв&язання проблемного завдання, до самостшного проходження необхщних його етапiв.

При вивченнi теми „Мистецтво публiчного виступу" студенти ознайомлюються: 1) з видами публiчних виступiв — монолопчними (доповiдями, промовами, лекцiями, оглядами), дiалогiчними (бесiдами, iнтерв&ю, обговореннями, суперечками) i полiлогiчними (дискусiею, диспутом, полемшою, дебатами), !х визначеннями, будовою тощо; 2) з видами промов — пол^ичною, мiтинговою, iнформацiйною, агiтацiйною, судовими (звинувачувальними, або прокурорськими, захисними, або адвокатськими, самозахисними, громадського обвинувачувальника, громадського захисника), офщшними (вiтальна, евхаристична, прощальна, похоронна та шшими), !х характеристикою; 3) з видами доповщей (полiтична, зв^на, дiлова, наукова), !х характеристикою; 4) з композицшними частинами виступiв (вступ, головна частина, висновки) та завданням кожно! частини (вступ — викликати штерес до теми передбачуваного виступу чи розмови, встановити контакт зi слухачами, тдготувати слухачiв до сприйняття виступу; головна частина — послщовно пояснити висунутi положення, довести !х правильнiсть, пiдвести слухачiв до потрiбних висновкiв; висновки — пiдсумувати сказане, пожвавити штерес до предмета виступу, шдкреслити значення сказаного, поставити завдання, закликати до безпосередшх дш). Дейл Карнеп пропонуе такi чотири види плашв виступiв: 1) викласти факти; аргументувати !х; закликати до вщповщно! ди; 2) розкрити якийсь недолш; показати, як його виправити; звернутися за допомогою; 3) вказати на становище, яке потрiбно виправити; для цього необхвдно вжити вiдповiднi заходи; встановити причини, яю обгрунтовують !х необхiднiсть; 4) привернути увагу, викликати довiр&я, викласти факти, пояснити переваги вашо! позици, навести мотиви, яю спонукатимуть iндивiдiв до дп.

Для того, щоб привернути увагу слухачiв, оратор може застосувати таю прийоми: 1) звертання, 2) виклад мети виступу й огляд головних питань теми, 3) заклик до сшвпереживання, до сшвпращ; 4) питання до аудитора, апелювання до !! штерешв, до певних подiй, географiчних або погодних умов, до особи оратора; 5) урахування думок авторите^в чи вщомих джерел; 7) гумористичш зауваження [8].

Студенти дiзнаються, якими повинш бути частини виступу. Наприклад, вступ до ораторсько! промови вважають найважлившою частиною, яку слухають iз найбшьшою увагою, оцiнюють оратора i защкавлюються або не зацiкавлюються ним. Якщо вступ поганий, то хоч би якою прекрасною була решта виступу, слухач сприймае промову без задоволення — настшьки сильними е першi враження. Вступ повинен бути скромним i простим; оратор, починаючи говорити шанобливо, може помалу закрадатися в розум i серце сво!х слухачiв i пiсля цього зробитися абсолютним володарем !хтх думок. Якщо думка скаче з предмета на предмет, якщо головне постшно перериваеться другорядним, тодi таку промову майже неможливо слухати. Потрiбно побудувати план розмови так, щоб наступна думка випливала з попередньо!, щоб був природний потш розмови, який, крiм розумово!, приносив естетичну насолоду. Кiнець розмови повинен бути таким, щоб слухачi вщчули, що далi говорити немае потреби.

Ус аспекти комунiкацi! розподшяються на такi складники комунiкативного акту, як: адресант, адресат, стосунки мiж ними, ситуащя спiлкування.

Компонентами поняттево! основи мовленневого спiлкування, що стосуються адресаш!в, е передусiм мовленнева штенщя, iнакше, комунiкативний намiр, що визначаеться прагматичною потребою мовця. Комунiкативний намiр тлумачиться, як усвiдомлена потреба людини у створенш висловлювання для досягнення мети стлкування. Поняття комунiкативного намiру може квалiфiкуватися як мотив продукування тексту, який вщбуваеться шляхом вербалiзацi!.

З погляду лшгводидактики, доведення вимагае вiд студентiв включення таких елементв, як тези, аргументи, цитати, анатз тексту та пiдведення пiдсумкiв роботи у виглядi повторення тези. При цьому можна застосувати доведення вщ супротивного, послщовний аналiз та поточний висновок, градаци аргументiв тощо.

Процес переконання застосовуеться переважно в тому випадку, коли предмет доведення очевидний або у студента вщсутш знання, необхвдш для аргументацп висловленого.

Необхщним компонентом публiчного виступу е дотримання вщповщних правил спiлкування, яких мае дотримуватися мовець, незалежно вiд умов створення, стилю чи жанру побудови тексту: висловлювання мае мютити не бшьше й не менше шформаци, нiж потрiбно для досягнення мети повщомлення, правдивим, доступним, образним, ясним i зрозумiлим. G також iншi правила спiлкування, яких необхiдно дотримуватися, зокрема етичш, соцiальнi та естетичш. Знання цих правил е порiвняно достатнiм. Вивчення етики та культури спшкування передбачено розробленою програмою украшсько1 мови за професiйним спрямуванням, що вщповщае прагматичним компонентам мовленнево! комушкацй.

У процес продукування й проголошення публiчних виступiв важливим компонентом виступае настанова мовця, яка тлумачиться як контекстуальш вимiри висловлювання, що задаються його автором, непрямi смисли, натяки тощо. У процес роботи над продукуванням i проголошенням висловлювань особа мовця набувае неоднозначного тлумачення.

Водночас не повинна бути порушена двостороння сутшсть процесу комунiкацiï. Цього можна буде досягти лише за рахунок перетворення тексту на повноцшного учасника комунiкативного процесу. Для цього необхщно збiльшити комунiкативну активнiсть текстовоï шформаци. Важливою е потреба враховувати портрет стврозмовника, що розцiнюеться як оцшка мовцем рiвня iнформованостi комунiкативного партнера з певного питання. Оскшьки комушкащя, незалежно вiд ïï форми (^алог чи монолог), завжди адресована комусь (передбачае певну реакщю адресата), то автор повщомлення неодмiнно повинен враховувати штереси, погляди, переконання, здатнiсть до взаеморозумшня свого реального чи гшотетичного спiврозмовника. Таким чином, продукування тексту студентом завжди повинно бути зорiентоване на певного адресата. Ставлення мовця до запропонованоï iнформацiï виявляеться в оцшщ змiсту висловлювання. Залежно вщ ставлення мовця до змiсту та мети повщомлення вiдбуваеться розподiл змютових акцентiв: вiдповiдно до важливостi шформаци застосовуються засоби iронiчностi, сарказму, поваги, емоцшност викладу, прийоми iнтимiзацiï тощо. Без урахування цих аспектiв продукування рiзних текстiв або висловлювань формалiзуеться.

Робота на заняттях з украшсько1& мови за професiйним спрямуванням визначаеться прагматичними параметрами комунiкацiï, а саме, бшьш свiдомому ставленню до власного мовлення кожного студента; засвоенню умшь i навичок програмувати власне висловлювання вщповщно до поставлено!& мети й завдань; виробленню умшь аналiзувати та продукувати тексти, зокрема публiчнi виступи, на основi заданих прагматичних завдань комушкативного акту; розвитку прагматичноï та комунiкативноï компетенцiï студента [9].

Такий шдхщ до вивчення тексту можна назвати дiяльнiсним, оскiльки вивчення вех параметрiв та компонентiв тексту буде шдпорядковано основнiй метi — навчити студентв будувати, реалiзовувати та коригувати програму будь-якого виду мовленневоï дiяльностi. Створюючи або сприймаючи певний текст та усвщомлюючи всi етапи його становлення, студент здшснюе добiр мовних засобiв вiдповiдно до основних параметрiв тексту, без яких iснувати не може.

Студент усвщомлюе, що кожен текст мютить у собi певну кшьюсть iнформацiï, яка е показником його шформацшного насичення. Кожен текст, висв^люючи певнi факти, мiркування, враження, мiстить у собi визначену кшьюсть iнформацiï, яка подiляеться на нову та вгдому. Цшною вважаеться нова шформащя, що реалiзуеться через оригшальшсть авторського погляду на висловлювану проблему, предмет повщомлення.

Крiм ознаки шформацшносп, видiляеться така текстова ознака, як адресовашсть, спрямованiсть тексту на адресата повщомлення. Суттевою ознакою висловлювання мовця е звернешсть його до кого-небудь, тобто адресовашсть [2, 448]. Адресат повщомлення набувае нових якостей, виконуе функщю одного з визначальних факторiв при виборi майбутнього

тексту. Щоб вибудувати оптимальну систему роботи над текстом, мовець повинен враховувати не тшьки власш штереси та мотиви, а й усвщомлювати психологiчнi риси i потреби сшврозмовника [5, 9]. Розумiючи, що люди створюють текст один для одного [2, 471], абсолютно доцшьним уявляеться вивчення поняття адресата тексту, модель якого виявляеться за допомогою адресованост — доступностi, модальностi тексту. Категорiя модальностi тексту виявляеться у функцшно-змютових типах мовлення, якi презентують у текст певний змiст через його вщношення до об&ективно! дiйсностi через звичш категорiï — простiр, час, причину, ситуащю тощо.

Важливо ознайомити студенев iз якостями, якими повинен волод^и оратор: оптимально використовувати свою iндивiдуальнiсть; готуватися до виступу заздалепдь, бути енергiйним, мати бездоганний вигляд, посмiхатися, вести спiлкування невимушено, стояти тд час виступу, лекцiï чи промови в освггленому мiсцi, бути врiвноваженим, використовувати лише природнi жести й мiмiку тощо.

Для вироблення умiнь i навичок ораторського мистецтва можна запропонувати тренувальнi вправи, завдяки яким студенти удосконалюватимуть набутi у школi умiння й навички публiчного красномовства. Для ознайомлення з жанрами публiчних виступiв можна запропонувати таю завдання:

1. Ознайомитися зi зразком публiчного виступу. Сформулювати мету поданого висловлювання. Скласти план публiчного виступу, дати йому характеристику.
2. Користуючись тлумачним словником, пояснити значення ^в: риторика, гомшетика, оратор, софiсти, полю, диспутувати, дискутувати.
3. Прочитати запропонований текст "Слово над гробом Шевченка" Пантелеймона Кулша. Визначити, до якого виду публiчних вистутв вiн належить, аргументуючи власну думку [8, 11-12].

Пюля засвоення студентами матерiалу про композищю виступу викладач пропонуе таю завдання:

1. Прочитати висловлювання знаменитих людей про композицшш частини виступу.
2. Прочитати проповщь епископа Софрона Мудрого. Визначити в ньому композицшш частини й назвати проблеми, описаш в основнш частиш.
3. Пщготувати вступну частину виступу на тему: "В чому полягае сенс життя?"

Закршлення теми "Технiка пiдготовки до публiчного виступу" може вiдбуватися за

допомогою виконання таких завдань:

1. Прочитати поради Д.Карнеп про шдготовку до публiчного виступу.
2. Ознайомитися з пам&яткою "Як готуватися до публiчного виступу".
3. Провести бесщу за прослуханою промовою, яку було виголошено на початку ХХ столотя пiд час засiдання Нацiональноï асоцiацiï нерухомостi США, за такими запитаннями:
1) Як розпочав оратор шдготовку до виступу? (Усам^нювався, розмiрковував, виношував своï iдеï, планував).
2) Яю матерiали потрiбно було використати для подготовки цiеï промови? (Арх1вш, географiчнi, економiчнi, енциклопедичнi, фактичнi, статистичш та iншi).
3) Чим защкавив оратор слухачiв в основнiй частиш виступу? (Блискучим описом економiчного розвитку Фшадельфи — колиски США, точшстю вислову, вишуканiстю оформлення думки, доступнютю, виразнiстю й вирозумiлiстю кожного шформацшного повiдомлення, насиченiстю фактами i стислими формами ix вираження, душевнiстю i ритмом, любов&ю до найбiльшого промислового центру краïни i його мешканщв, якi створили це мiсто найгаршшим у свiтi).
4) Що особливо вразило вас у цш промовi? (Все. А особливо кiнцiвка, в яюй iдеться про панування в США таких цшшсних орiентирiв американщв, як американський дух свободи — спадщина предкiв; дотримання вимог Декларацп незалежностi; поширення i пiдтримування незалежносп i факелу свободи; розумiння того, що Дзвш свободи — безщнна релiквiя Америки — надихае американських громадян до звитяжно].& працi, завдяки яюй вони мають можливють жити заможно, поширювати американський дух, щоб з Божого дозволу уряд Вашингтона мш стати натхненником усього людства).
5) Як виголосив цю промову оратор? (1з пристрастю, запалом, щирютю, захопленням).
6) У якому випадку цей виступ мш би зазнати фiаско? (Якби промовець виступав мляво, сухо, бездушно).
7) Яю почуття у вас викликав змют почутоï промови? (Можливо, почуття жалю, безпорадностi, навiть заздростi; бажання знайти винного за те, що маючи таку велику юторда, у нас не культивуеться свободолюбивють, любов, взаемоповага i взаемошдтримка, дружба; прогресуе продажшсть, бiднiсть, жебрацтво, здирство, хабарництво, ненажерливють, ненависть тощо; вiдсутнiсть стшкосп й рiшучостi, невмiння й небажання таврувати те, що нам заважае — зокрема, шюзорного комушзму i його прибiчникiв тощо).

Пiсля вивчення промови та ïï видiв пропонуються такi завдання:

1. Прочитати запропоноваш тексти, визначити, до якого виду публiчного виступу вони належать i чому.
2. Заслухати пам&ятку з побудови iнформацiйноï, агiтацiйноï та iнших видiв промов, запропонованих П. Сопером.
3. Зачитати схему оцшки iнформацiйноï промови.
4. Зачитати пам&ятку, як готувати доповщь.
5. Прослухати текст i довести, чи можна його використовувати для початку доповщ на тему "Без верби й калини нема Украши" [8, 60].

Через увесь курс украïнськоï мови за професшним спрямуванням червоною ниткою проходить активна робота над засвоенням мовно-мовленневих знань i формування умшь i навичок продукування текств монолопчних публiчних вистушв, а також висловлювань у процес навчального дiалогiчно мовленневого спiлкування.

Продовження дослiджуваноï проблеми вбачаемо у виробленш методики навчання студентiв вищих навчальних закладiв еристичного красномовства.

Л1ТЕРАТУРА

1. Бабенко Л. Г. Филологический анализ текста. Основы теории, принципы и аспекты анализа: Учебник для вузов. — М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2004. — 464 с.
2. Бахтин М. М. Проблема речевых жанров // Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. — М.: Художественная литература, 1986. — С. 428-472.
3. Донченко Т. К. Власне методичт принципи навчання украшсько1 мови. // Украшська мова i лггература в школ1. — 2004. — № 2. — С. 2-4.
4. Ильясов И. И. Рябова Т.В. Концепция управления усвоением и обучением иностранному языку // Актуальные проблемы психологии речи и психологии обучения языку: Сб. ст. / Под ред. А.А.Леонтьева. — М.: Изд-во МГУ, 1970. — С. 5-26
5. Непийвода Н. 1нтерактивна стил1стика // Стиль i текст: Зб1рник наукових праць. — К.: Видавництво шституту журнал1стики, 2003. — С. 6-17.
6. НЫтша А. В. Лексико-стил1стичний анал1з тексту як заиб удосконалення комушкативних умшь i навичок учшв 5-7 клаив: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Херсон. пед. ун-т — Херсон, 2000. — 213 с.
7. Одинцов В. В. Стилистика текста. — М.: Наука, 1980. — 263 с.
8. Палихата Е. Я. Уроки р1дно1 мови. Елементи практично1 риторики. 10-11 класи: Книга для вчителя. — Тернотль: Навчальна книга — Богдан, 2002. — 88 с.
9. Украшська мова (за професшним спрямуванням): Програма навчального курсу для нефшолопчних факультепв вищих навчальних заклад1в Украши / Уклад. Л. Струганець, Е. Палихата, М. Шгур // Дивослово. — 2006. — №9. — С. 36-52.

Стефашя ЯВОРСЬКА КОМЕНТОВАН1 ВПРАВИ ЯК ЗАС1Б ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОМИЛОК

У cmammi охарактеризовано форми роботи, як практикують учителг-словесники для досягнення грамотностi учнгв, шляхи уникнення розриву мгж теоретичним i практичним матергалом на уроцг. Визначено й обтрунтовано види коментованого письма i методику ïx проведення.

Загальновизнано, що бшьшють учшв середньоï школи мають низьку усшшшсть з украïнськоï мови. Це шдтверджують письмовi роботи випускниюв шкш i вступниюв до вищих

Другие работы в данной теме: