Научтруд
Войти

Музично-творчий потенціал особистості як складова естетичного виховання

Научный труд разместил:
Schesuspa
20 сентября 2020
Автор: Оксана Філоненко

але й навчалися опиратися на свiй власний естетичний досввд та художньо-естетичнi смаки. Методика залучення естетичних смак1в учнiв у процес творения художнiх творiв передбачае надання переваги iндивiдуальному пiдходу до учшв, а також визначенню перспективно! програми !х творчо! дiяльностi з урахуванням змiсту та характеру естетичного свиосприймання.

Отже, поетапне залучення естетичних смакш учнiв у процесi вивчення образотворчого мистецтва покликане сприяти успiшному виршенню вказано! проблеми. Естетичнi смаки молодших школярiв доцiльно залучати пiд час сприймання, оцiнювания, пояснення та творення художнiх творiв. Це дасть можливють змiстовно збагатити естетичнi смаки, змщнити !х зв&язок з життедiяльнiстю учшв.

Шдсумовуючи, можемо зазначити, що устшне вирiшения проблеми формування естетичних смашв молодших школярiв передбачае створення ввдповвдних педагогiчних умов. До таких умов ввднесено: впровадження системного пiдходу до формування естетичних смак1в учнiв, ознайомлення !х з цiннiсним змiстом образотворчого мистецтва, оволодшня учнями способами естетично! активностi, необхiдними для самооргашзацп естетичних смашв, а також набуття ними досв^ використання естетичних смак1в у процес вивчення образотворчого мистецтва у початковш школi.

Л1ТЕРАТУРА

1. Гончаренко С. У. Укра1нський педагогiчний словник. — К.: Либвдь, 1997. — 374 с.
2. Капасюк Л. О. Виховання художнього смаку в учшв загальноосвггньо! школи // Психолого-педагогiчнi проблеми естетичного виховання учшв загальноосвггньо! школи: Зб.пр. Млжнародно! наук.-практ. конф. — Ки!в -Луцьк. 1996. — С. 30-31.
3. Коновець С. В. Образотворче мистецтво в початковш школг Методичний поибник. — К.: 1нститут педагогiки i психологи професшно! освiти АПН Укра!ни, 2000. — 80 с.
4. Лихвар В. Д. Розвиток художньо-творчого потенщалу молодших школярiв у процеи образотворчого мистецтва: Автореф. дис... кандидата пед. наук.: / Херсонський державний ушверситет. — Херсон, 2003. — 22 с.
5. Педагопчний словник / За ред. М. Д. Ярмаченка. — К.: Педагопчна думка, 2001. — 412 с.
6. Томашевський В.В. Оргашзащя творчо! роботи молодших школярiв на уроках образотворчого мистецтва: Автореф. дис... кандидата пед. наук / Криворiзький державний педагопчний ушверситет. — Кривий Рщ 2003. — 20 с.

Оксана Ф1ЛОНЕНКО

МУЗИЧНО-ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦ1АЛ ОСОБИСТОСТ1 ЯК СКЛАДОВА ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

У статтi розглядаеться суттсний змiст музично-творчого потенщалу особистостi, здiйснена спроба теоретичного моделювання цього феномену i розкриття педагогiчних умов його становлення.

Недоощнка естетичного виховання е нагальною проблемою сьогодення. Сучасна тенденщя до прискорення темпу життя вимагае ввд людини швидкого пристосовування до вiдповiдних змiн. Особистiсть часто не встигае переробляти отриману у суспiльствi iнформацiю i в результата цього iнколи стае емоцiйно напруженою та швидко стомлюеться.

Як зазначають О. Глуховська, I. Давидова, I. Куришева, залучення людини до естетично!& дiяльностi, зокрема художньо!, сприяе мобшзаци можливостей особистостi, збагачуе И вщповвдними знаннями, вмiниями i навичками у процес дiяльностi, розкривае И шдив^альшсть, передбачае емоцiйне оздоровлення, стимулюе розвиток творчих здiбностей, урiзноманiтнюе творчу дiяльнiсть.

Естетичне виховання спрямоване на формування здатносп сприймати i перетворювати дшсшсть згiдно iз законами краси в уих сферах дiяльностi людини. Художне виховання, яке е частиною естетичного i пов&язане лише з мистецтвом, культивуе потребу у художнш насолод^ сприяе оволодiнню «мовою» рiзних видiв i жанрiв мистецтва, розвивае художньо-творчi здiбностi та залучае людину до учасп в художнiй творчостi. Музичне мистецтво е одним iз

засоб1в впливу на естетичну сферу особистосп. Музика мае зв&язок з емоцшним свиом людини.

Зпдно з досл!дженнями В. Вшюнаса, Б. Додонова, К. 1зарда, Г. Котляра, С. Рапопорта, емоцшне насичення оргашзму е його важливою вродженою потребою, яка розвиваеться протягом життя. Цю потребу неможливо задовольнити штучним шляхом, тобто поза дгяльшстю. Якщо спочатку емоцшна ненасичешсть е лише «вимогою» оргашзму до гадтримування певного ф!зюлопчного тонусу, то у раз! и незадоволення вона перетворюеться в один ¿з важливих фактор1в, що визначають спрямовашсть особистосп.

Отже, людиш необхщно отримувати достатню шльшсть емоцшних переживань. За Л. Столович, художня культура — це вищий щабель розвитку естетично! культури. Ядром художньо! культури е художш цшносп, — тобто п естетичш цшносп, як створеш так { для того, щоб максимально актив1зувати естетичне переживания [ спрямувати його певним чином. Художш емоцп можуть виникнути лише у д!яльност!, яка пов&язана з мистецтвом. Своервдним шдикатором вдоволеносп естетичних потреб слугуе наявшсть естетично! насолоди.

Початком засвоення художшх щнностей е сприйняття твор1в мистецтва. Як зазначають О. Олексюк, О. Рудницька, М. Ткач, основним шляхом формування художнього сприйняття, а саме музичного, е збагачення художшм та емоцшним досввдом, знаннями, вмшнями та навичками, як! е значущими для естетичного осягнення змюту музичних твор1в. Глибина I витончешсть, емоцшшсть музичного сприйняття залежать в1д слухацько! установки, музично-слухацького досв1ду, музичних зд1бностей особистосп. На думку В. Медушевського, установка — це особливий мехашзм, який пов&язуе минулий досввд ¿з конкретною перцептивною дгяльшстю. Своервдною стратепею музичного сприйняття е евристична установка, яка розвиваючись [ закршлюючись у художньому досввд, стае мехашзмом специф1чного творчого процесу. Слухацька установка включае навички слухання музики, тобто вмшня чути И штонацшний змют, вид1ляти використаш в твор1 засоби музично! виразносп, !х спрямовашсть на розкриття гумашстичного змюту твору. Вона спираеться на музично-слухацький досввд.

Отже, метою статтi е досл1дження структури музично-творчого потенщалу, який у сукупносп особиспсних зд1бностей, знань, умшь, переконань, мотивацш [ спрямованостей визначае ймов1рну здатшсть, готовшсть [ можливють творчо! самореал!зацп та саморозвитку особистосп.

Потреба, готовшсть [ можливють особистосп до творчо! реал!зацп в музичному мистещш розглядаються як внутршньоособиспсш структури та мехашзми, що забезпечують актуал!защю зд1бностей до творчосп, як сощально-психолопчш установки на творчу самореал!защю. Потенщал — це те, що ¿снуе в реальнш можливост [ пов&язане з актуал!защею; вш може залишитися потенщалом [ школи не актуал1зуватися, але з великою ймов!ршстю реал!зацп. Побачити музично-творчий потенщал можливо лише через музично-творчу дгяльшсть, для чого необхвдна внутр!шня мотиващя. Ще Г. Лейбнщ казав, що теперешнш стан людини — це потенцшний стан майбутнього. Музично-творчий потенщал формуеться з музично-творчого досввду, який визначае його меж!, глибину та ймов!рн!сть ди.

М. Каган зазначае, що музично-творчий потенщал особистосп визначаеться р!внем, змютом, штенсившстю !! художшх потреб ! тим, як вона !х задовольняе. Науковець наголошуе, що людина, нав!ть якщо мова йде про дитину, тим багатша, чим ширше вона занурюеться на кожному етап! онтогенезу в р!зш сфери д!яльност!. 1накше кажучи, ми формуемо потенц!ал людини в р!зних сферах д!яльност! ! чим р!зноман!тн!ший буде досв!д ще! людини, тим ймов!рн!ше актуал!зуються !! прихован! резерви.

Зауважимо, що в недосв!дчених у музично-творч!й дгяльносп людей спостер!гаеться ст!йке несприйняття твор!в класично! музики та фольклору. Це пояснюеться низьким р!внем музично! культури, ввдсутшстю в!дпов!дно! осв!ти та несформован!стю музичного смаку. Так! люди мають бажання захиститися ввд необх!дност! працювати над своею культурою, намагаються виправдати сво! душевн! л!нощ!, вбачають негативн! риси в тому, що здаеться незрозумшим. О. Костюк, який досл!джуе проблему формування музично-зорових образ!в при слуханш музичних твор!в, вважае, що слухача треба послвдовно виховувати, бо тшьки за ц!е! умови можливий естетичний ввдгук на музику. Дотримуючись пе! ж думки, С. Назайк!нський ввдзначае, що для повноц!нного, адекватного сприймання музики, кр!м тонкого музичного

слуху, необхвдш ще й високий ршень загального розвитку, багата сенсорна та емоцшна культура, тонка спостережливiсть i творча уява. Автор вивчав вплив минулого досвiду на сприймання музики. На його думку, музичний досввд формуеться як специфiчна надбудова над загальним життевим досвiдом, який е основою для сприймання музики. Отже, поверхове сприймання просторових, часових, рухово-динамiчних та iнтонацiйно-мовних компонентiв досвiду зумовлюе критичне ставления до зразк1в професшно! сучасно! та класично! музики, яка передбачае глибокий вплив на слухача-музиканта. Також вiдсутнiсть сталих художнiх цшностей вiдiграе значну роль у переважному слуханш музичних творiв «низько! якосп», що вiдповiдно зумовлюе формувания музичного потенцiалу низького рiвия. Важливо, щоб людина сприймала музику рiзнопланову, але у процес розвитку набувала вищих цiнностей, усуваючи ознаки незрiлостi художнього смаку.

Розглядаючи процес формувания творчого потенщалу [Р.Ануфрiева та В.Тихонович], зазначають, що необхiдно акцентувати увагу на здiбностi людини до розвитку, не зупиняючись на досягнутому рiвнi актуалiзованих можливостей. Важливими факторами у цьому процесi е природнi передумови (загальна обдаровашсть, задатки), досвiд (знания, вмшня, навички), особливостi характеру (самостiйнiсть, шщатившстъ, вольовi якостi та iн.), мотиваци (саморегуляцп). Крiм того, мiж знаниями i здiбностями iснуе певний взаемозв&язок: накопичення знань залежить вiд здiбностей, а в результат застосування знань розкриваються здiбностi.

Творчому акту завжди передуе тривале накопичения вiдповiдного досвiду (знань, навичок, ретельне обмiркуваия того, що людина хоче втшити). Досввд е обов&язковою умовою для здшснения творчого акту, проте сенс творчосп не в його формальному накопиченш, а у використаннi як засобу для ввдкриття нових шляхiв, закономiрностей та способiв дiй, як1 ведуть до отримания результатiв, що були неввдомими до цього.

Музично-творчий потенщал особистостi може мати як суб&ективний, так i об&ективний характер. Критерiем при цьому е новизна, що виникае в результата музично-творчо! дiяльностi. Як зауважуе В. Петрушин, об&ективна цiннiсть визнаеться за такими продуктами творчосп, в яких розкриваються невiдомi досьогоднi закономiрностi оточуючо! дiйсностi, встановлюються й пояснюються зв&язки мiж явищами, що вважалися не пов&язаними мiж собою, створюються твори мистецтва, як не мають аналогiв в юторп культури. Про суб&ективну цiннiсть можна казати, коли продукт творчосп новий не самий по соб^ об&ективно, а лише е новим для людини, яка його створюе. Треба враховувати важливють суб&ективно! творчостi в тому сени, що вона е одним з показнишв зростання творчих можливостей людини, яка отримала цей результат. Творча дiяльнiсть завжди пов&язана з особиспсним зростанням i саме в цьому полягае !! суб&ективна щншсть.

Отже, процес музично! творчосп розгортаеться на основi двох шдходав. З одного боку слiд культивувати творчу уяву, з iншого боку потрiбен процес втiления образiв, створених творчютю. Музичне мистецтво завжди живе у живому процесi вiдтворения, отже вимагае ввд людини спiвтворчостi, ствпереживання емоцiйного та образного змiсту музичних творiв, до яких вона доторкаеться при безпосередньому виконаннi чи сприйнятп. Головною насолодою стае почуття творчого тдйому й переконанiсть у потрiбностi людям. При цьому важливо пам&ятати: щоб захопити свого слухача чи виконавця певними емощями, запропонованi музичш твори повиннi мати так1 елементи, ям можуть активiзувати емоцiйнi асощацп. Цi художнi емоцп завжди мають позитивний характер завдяки сво!й здiбностi збуджувати творчу активнiсть людей, яш сприймають музичне чи iнше мистецтво. Художш емоцп в вищому ступеш становлять узагальнений, концентрований, систематизований досввд вiдношения людини до дiйсностi або засноваш на ньому проекти нових ввдношень. Збагачуючи музично-творчий потенщал людини новим досввдом, ми урiзноманiтнюемо художню сферу особистостi, перетворюемо найвищi людськ1 почуття — iнтелектуальнi, моральш й особливо естетичнi — на естетичну потребу в творчостi.

Л1ТЕРАТУРА

1. Додонов Б. И. В мире эмоций. — К.: Полит. лит. Украины, 1987. — 144 с.
2. Каган М. С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа). — М.: Политиздат, 1974. — 328 с.
3. Назайкинский Е. В. О психологии музыкального восприятия. — М.: Музыка, 1972. — 144 с.
4. Олексюк О. М., Ткач М. М. Педагогика духовного потенщалу особистостг сфера музичного

мистецтва. — К.: Знання Укра!ни, 2004., — 264 с.

5. Петрушин В. Н. Музикальная психотерапия. Теория и практика: Уч.пособие для студентов вузов,

обучающихся на педагогических специальностях. — М.: Владос, 1999. — 176 с.

6. Раппопорт С. Х. Искусство и эмоции. — М.: Музыка, 1992. — 168 с.

Валентина ВОДЯНА

ДУХОВНЕ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТ1 П1ДЛ1ТКА ЯК ПЕДАГОГ1ЧНА УМОВА РОЗВИТКУ ЙОГО ТВОРЧО1 АКТИВНОСТ1 (В КОНТЕКСТ1 РЕАЛ1ЗАЦ11 КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИХ ПРОГРАМ)

Стаття присвячена проблемi розвитку творчо! активностi тдлтка у взаемозв &язку з процесом його духовного становлення. Цей процес розглядаеться нами як педагогiчна умова розвитку творчо! активностi тдлтка, яка реалiзуються через тновацтну виховну технологт, що являе собою оргатзацт виховноЧроботи у школi на базi культурно-мистецьких програм.

Серед основних завдань, ям стоять перед сучасною школою, можна виокремити одне з головних — передача учням духовного досв1ду ввдношення до дшсносп. Виконання цього завдання сьогодш не можна ще вважати задовшьним. Р1вень щншсно-смислових ор1ентац1й, усввдомлення значущосп духовно-творчих ресурив осв1ти, як у молод^ так i у значно! частини суспшьства в цшому залишаеться достатньо низьким. Падтвердженням цього е результати багатьох психолого-педагопчних та сощолопчних досл1джень, як виявляють неусввдомлення молодими людьми в1чних щнностей духовного св1торозумшня, таких як ютина, вдеали, добро, ствчуття, милосердя, гармошя, прагнення до святосп життя. У сввдомосп молодого поколшня переважають 1ндив1дуальн1 щнностг особистий устх, матер1альне забезпечення, максимальне задоволення власних потреб; у багатьох взагал1 ввдсутнш 1нтерес до духовного самовдосконалення, самопiзнания, культурного самовизначення.

Щодо пiдлiткового вiку, то вiн е методолопчно дуже важливим перiодом в плат визначення, усвiдомлення i становлення основно! життево! сутностi, яка об&ективно спрямована i орiентована на вiчнi духовнi цiнностi, як1 внаслiдок виховання повиннi успiшно iнтерiоризуватись в особиспсш цiнностi пiдлiтка та стати передумовою розвитку творчо! активностi i регуляторами його поведшки i вчинк1в.

Винятково важливу роль у вихованнi духовно зршо! людини, здатно! до творчо! пращ належить виконати закладам освии, i насамперед, загальноосвiтнiй школi. Тому, в нишшшх умовах розвитку укра!нського суспiльства саме в освiтнiй галузi ведеться iнтенсивний пошук нових прюритепв, цiннiсних установок i виховних технологш, як1 б сприяли духовному становленню i позитивнiй творчiй реалiзацi!& майбутнього поколшня.

Саме в напрямку практичного виршення цього завдання нами були розроблеш культурно-мистецькi програми (КМП) як шновацшна виховна технологiя, мета яко! — створити виховне середовище, яке дае можливють пiдлiтку осмислити свою глибинну сутнiсть як Людини, надшено! найвищими творчими якостями, що ввдбуваеться в процесi актуалiзацi!& творчих потреб шдлиюв, розширення та утвердження !х творчих iнтересiв, становлення особист1сно! щншсно! iерархi! таким чином, що вищi духовнi цiнностi займають в нш життевозначимi позицi!; це виховання особистосп пiдлiтка з високим рiвнем творчо! активносп, яке зд1йснюеться в процеи його духовного становлення через залучення до художньо-творчо! дiяльностi.

Метою нашо&1 статтi е обгрунтування необхiдностi введення духовного компонента у процес розвитку творчо! активност! учнiв пiдлiткового в^ i визначення його як педагопчно! умови пiдтримки цього процесу в контексп розроблено! iнновацiйно! виховно! технологи КМП.

Важливим фактором, який зумовлюе розвиток творчо! активносп пiдлiтка е процес його духовного становлення. Проблема духовност! на сучасному етапi постае особливо гостро як для суспiльства в цшому, так i для кожного окремого громадянина. Ця проблема завжди була в

Другие работы в данной теме: