Научтруд
Войти

Позашкільний педагогічний процес як цілісна система виховання особистості молодшого школяра

Научный труд разместил:
Manajurus
20 сентября 2020
Автор: Надія Шагай

Л1ТЕРАТУРА

1. Алиев Мусаиб Салах оглы. Функциональный статус института образования в переходном обществе (теоретико-методологический и практический аспекты /Автор. дис. док. филос. в области социологии. — К.: МАУП, 2002. — 23 с.
2. Гальперша В.О. Освггня политика в трансформацшному суспшьствг сощально фшософський аналiз / Автор. дис. к. фшос. наук. — К., 2003. — 31 с.
3. Збiрник матерiалiв Мйжнародно! науково-практично! конференци "Сучасш проблеми управлшня" / Уклад.: Б.В. Новжов, В.А. Гайченко та iн. — К.: МАУП, 2001. — 351 с.
4. Карамушка Л.М. Психолопя управлiння: Навч. поЫб. — К.: Милениум, 2003. — 344 с.
5. Козленко Н.Н. Деловые игры в принятии управленческих решений. — М.: Экономика, 1992.- 411 с.
6. Коломшський Н.Л. Актуальш проблеми психолопчно! тдготовки керiвникiв установ нового типу // Школы нового типа: опыт становления, технологии и перспективы: Сб. докл. и сообщ. межрегин. науч.-практ. конф. (Запорожье, 12-15 мая 1993 г.). — Заж^жжя, 1993. — С. 91-93.
7. Лукашевич Н.П., Солодков В.Т. Социология образования: Конспект лекций / Под ред. Н.П. Лукашевича. — К.: МАУП, 1997. — 224 с.
8. Реформування вищо! освгти у процес демократизацп украшського суспшьства: Монографiя / За ред. Б. А. Головка. — К.: Вища освгта, 2004. — 315 с.
9. Структура освгти в регюш: Проблеми оптишзацп. Матерiали мiжнародноl науково-практично! конференцй. — Харкiв, 1996. — 431 с.
10. Щекин Г.В. Теория кадровой политики: Монография. — К.: МАУП, 1997. — 321 с.

Надiя ШАГАЙ

ПОЗАШК1ЛЬНИЙ ПЕДАГОГ1ЧНИЙ ПРОЦЕС ЯК Ц1Л1СНА СИСТЕМА ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТ1 МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

Проблема виховання молодого поколiння завжди була в центр уваги суспiльства, а сьогодш набувае особливо! актуальност у зв&язку з загостренням соцiальних негараздав, зростанням насильства, злочинностi. Розв&язання ще! проблеми, на наш погляд, можливе за умов, якi б не лише тдвищили ефективнiсть виховного впливу на пiдростаюче поколiння, а й сприяли творчому зростанню та духовному вдосконаленню школярiв. Саме тому слвд звернутися до позашк1льного середовища, де дии мають бiльше можливостей для самовираження, духовного становления i, зрештою, для виховання повноцiнного громадянина.

Зважаючи на те, що саме у молодшому школьному вiцi закладаються свтоглядш позицп, починае формуватися поведiнка, погляди та переконання, ми вважаемо доцшьним розглянути педагогiчний процес у позашшльних навчальних закладах як систему формування особистостi молодшого школяра.

Проблему позашшльно! освiти та виховання аналiзуе багато науковцiв. Зокрема, актуальним для нашо! роботи е до^дження Г.Пустовiта, який зробив значний внесок у розвиток теорп i методологи позашк1льно1 освiти i виховання. Вш вважае, що позашк1льна освиа — це самостiйний i самодостатнш рiзновид освiти, який не можна замiнити школою, оск1льки "чим вищий як1сний рiвень школьно! освiти, тим ширшим стае спектр освiтнiх штереав i запитiв особистостi" [6, 14].

Важливим е те, що Г.Пустови iз сучасних теоретико-методологiчних пiдходiв i напрям1в модернiзацil системи нацiональноl осв™ обгрунтував понятiйно-категорiальний апарат дiяльностi сучасних позашкiльних навчальних закладiв, розробив класифшащю учнiвських творчих об&еднань за рiзними рiвнями розвитку iнтелектуальних, творчих, духовних i фiзичних задаткiв: початковий, основний, вищий, реабiлiтацiйно-вiдновлювальний та рiвень додатково! освiти.

Процес виховання у позашшльних закладах став предметом дослщження О.Сухомлинсько!, яка зазначае, що "логiка розвитку сьогодтшнього шкiльництва дедалi бiльше свiдчить про тенденцiю перенесення центру виховно! роботи зi школи, яка перетворюеться в iнституцiю, що тiльки навчае, в родину, у позашкшьш заклади й установи" [7, 28].

У свою чергу Н.Ганнусенко простежуе особливосп розвитку та становлення позашкiльноl освии, а також визначае сучасний стан проблеми та перспективш шляхи И виршення [1; 2]. До проблеми виховання школярiв у позашкiльних закладах неодноразово звертаеться науковець Т.Цвiрова, яка зазначае, що позашкшьш заклади не лише надають

додатковi знання, а й допомагають "ввдновити моральний та фiзичний стан дiтей та молодГ& [9, 53]. Визначаючи сучасш тенденцп окреслено! проблеми, науковець також здшснила И аналiз в iсторичному аспект! Важливу роль позашк1льних навчальних закладiв вона вбачае у так званому сощальному вихованнi, оск1льки в наш час нагально! сощально! допомоги потребують десятки тисяч дiтей.

Дослiдження Р.Науменко шновацшних процесш у позашк1льних навчальних закладах дало змогу визначити змют позашшльного навчально-виховного процесу на сучасному етат, який розглядаеться як система процеив реалiзацil функцiй двох груп: навчально! та сощально-педагопчно! [3].

Отож, ми з впевнешстю констатуемо той факт, що у педагопчнш теорп е ряд до^джень, як пов&язанi iз проблемами виховання, роботою позашшльних навчальних закладiв, водночас, ми стикнулися з недостатнiстю фактично! психолого-педагопчно! лiтератури, результатiв наукових до^джень, а також методичних розробок з проблеми виховання молодших школярш у позашкшьних закладах. Ось чому цей аспект ми обрали предметом ще! статт!

Розгляд проблеми позашк1льного педагогiчного процесу охоплюе специфiчну сферу життедiяльностi молодшого школяра — дозвiлля та вiдпочинок, а також творчо! працi. Головними ознаками ще! сфери е, насамперед, невимушена, неформальна обстановка, яка надае можливють школярам реалiзувати власнi здiбностi та розкрити внутрiшнiй потенцiал, шляхом залучення до улюблених занять, можливютю обрати форми та засоби дiяльностi, як1 вiдповiдають вiковим та шдив^альним характеристикам дитини.

На думку Н.Ганнусенко, в роботi позашк1льних закладiв чико проглядаються так1 особливостi: "автономшсть i компенсаторнiсть дiяльностi щодо iнших шститупв виховання у прилученнi учнiв до духовних i матерiальних цiнностей, оргашзащя неформального спiлкування, вiльний вибiр форм i засобiв даяльносп вiдповiдно до внутршшх мотивiв" [2, 7].

Таким чином, можна справедливо вважати позашшльш навчальнi заклади своерiдним центром оргашзованого позашк1льного виховання, оск1льки саме тут дитина мае можливють поринути в рiзнi сфери життя: культуру, мистецтво, техшку тощо, якi знаходяться за межами школи.

Метою роботи позашкшьних навчальних закладiв е створення умов для творчого, морально-етичного, iнтелектуального та фiзичного розвитку особистостi у вшьний вiд навчання час; впровадження яшсно нових форм i методiв оргашзацп позашшльно! життедiяльностi учнiв, задоволення !хшх освiтнiх потреб шляхом участi у науково-дослвдницькш, технологiчно-конструктивнiй, художнiй, образотворчш, екологiчнiй, туристсько-краезнавчiй та iнших видах дiяльностi. Це дуже важливо для молодших школярiв, оск1льки !х головна особливють — це змiна сощально! позицil, провiдного виду дiяльностi (гра замiнюеться навчанням); обмеженiсть досвiду, потреба задовольнити власш iнтереси.

У наш час реалiзацiя позашк1льно! освiти здшснюеться позашкiльними освiтньо-виховними закладами рiзних типiв, а також iншими закладами освии, якi виконують позашк1льну роботу в позаурочний час: загальноосвггш школи, пмназп, коледж1, лiцеl, рiзноманiтнi об&еднання, асоцiацil, молодiжнi клуби та товариства. Звичайно, що така рiзноманiтнiсть закладiв потребуе класифiкацil. Так, Г.Пустовiт диференщюе позашкiльнi освiтньо-виховнi заклади за чотирма рiвнями розвитку iнтелектуальних, творчих, духовних i фiзичних задаткiв дiтей:

1. Початковий. Це заклади пропедевтичного та загальнорозвиваючого спрямування, метою яких е виявлення та розвивання здiбностей та нахилiв дiтей.
2. Основний. Мета об&еднань цього рiвня полягае у розвитку та стимулювання творчого i духовного потенцiалу, надання додатково! осв^и.

Пiд поняттям "додаткова освiта" маеться на увазi освiта, яку може отримати дитина в позашк1льному навчальному закладi завдяки участi у рiзноманiтних гуртках (наприклад, технiчного чи художньо-творчого профiлю).

3. Позашкiльнi заклади, яш належать до третього (вищого) рiвня — це творчi науково-дослвдницьш об&еднання, як1 займаються пошуком та тдтримкою юних талантiв, тобто головним завданням !х дiяльностi е формування творчо! i науково! елiти держави.
4. Додаткова освиа. Науковець зараховуе до цього pÎBHa загальноосвпш чи hobî типи навчальних закладав, як1 створюються на базi позашкшьних закладiв i повиннi сприяти професшному самовизначенню, допрофесiйнiй пiдготовцi особистостi та надавати ш додаткову освiту [5, 13].

Повне уявлення про позашкшьний педагогiчний процес можна отримати, звернувшись до категорiального апарату позашк1льно1 педагопки. Так, Т.Сущенко зазначае, що ïï прiоритетними категорiями е насамперед там поняття, як "ствтворчють", "захоплення", "дослвдництво", "психолопчний комфорт", "далог", "самовизначення", "обдаровашсть", "всебiчний розвиток тощо" [7, 45].

Ствтворчють, наприклад, реалiзуеться через впровадження в роботу педагопв позашкшьних закладш методик колективноï дiяльностi: спшьне вирiшення поставлених проблем, виконання творчих робiт усiма вихованцями гуртка чи студи, участь у спшьних виставках, колективних творчих справах тощо. Варто зазначити, що наразi актуальним е впровадження штерактивних методiв та прийомiв роботи, що пiдвищують ефективнiсть педагопчного процесу.

Заняття будь-якою справою, як вщомо, може проходити лише в умовах психолопчного комфорту, що, ввдповвдно, вимагае вiд вихователя значних зусиль та вмшня. Варто вiдзначити, що для позашкшьного навчального закладу прюритетною е творча дiяльнiсть. Це, зокрема, творення нових форм та речей (гуртки з рiзб&ярства, робота iз природним та штучним матерiалом), пошук нових кольорових гам, створення неповторних образiв (студiï образотворчого мистецтва) тощо.

Лише тд час заняття улюбленою дiяльнiстю можливий процес самовизначення молодшого школяра, вiдкриття юних талантiв i, ввдповщно, повноцiнний розвиток особистостi. Тодi у позашк1льних закладах реалiзуеться так звана неформальна освпа. Однак, як свдаить проведене дослiдження, саме вони найбшьше впливають на формування свиогляду школярiв, на 1&х прагнення та мотиващю до дiяльностi, безперервно та цшеспрямовано здiйснювати духовне становлення особистосп, виховують працьовитiсть, дисциплiнованiсть, стараннiсть...

Такий значний виховний вплив позашк1льних закладiв на датей можна, на нашу думку, пояснити можливютю вихованцiв цих закладiв обрати заняття за штересами, розкрити свiй потенцiал, задовольнити щкаыстъ, здобути базову професiйну пiдготовку. Наведет вище факти дають пiдстави вважати, що позашкшьш заклади не просто покликан органiзовувати дозвiллеву дiяльнiсть школярiв, зайняти 1&х у вiльний ввд навчання час, а вони природно добудовують, коригують та пiдсилюють педагопчний процес.

Зокрема, Т.Сущенко вважае, що "позашкшьний педагопчний процес у загальнш системi освiти виконуе не додаткову, а випереджаючу i прогностичну функцш" [8, 45]. З чим ми, безперечно, погоджуемось, адже маючи статус "необов&язкових" позашкiльнi навчальнi заклади пдно представляють iнтереси дитини, швидше реагують на ïï потреби та можливосп, а тому мають бшьше можливостей виховувати ïï.

Як показав аналiз досвiду роботи окремих закладiв, а також проведене до^дження, позашк1льний педагопчний процес вiдрiзняеться вiд шкiльного тим, що об&ектом уваги педагопв завжди залишаеться не певна галузь знань, принципи, методи, прийоми i, ввдповщно, змiст навчального матерiалу, а особиспсть школяра, його потреби та штереси. Тобто найважливiшим завданням роботи позашкшьних закладiв е не певна сума знань, умшь та навичок, якими володiють дiти з рiзних предмепв, а сам процес становлення особистосп школяра, залучення його до творчоï працi, активiзацiя процесу самовиховання та самовдосконалення.

Варто вщмпити, що такий тдхвд до виховання не новий. Це вдеальна модель сьогодення. Звiсно, що для шкшьного педагогiчного процесу така модель е перспективою майбутнього, а от для позашкшьного середовища — це головна запорука його юнування.

Навчально-виховну дiяльнiсть позашк1льного закладу, за переконанням Н.Ганнусенко, слiд розглядати як "поле-проспр (культурне середовище, в якому можливий саморозвиток, що залежить ввд навколишнiх умов); спосiб органiзацiï — дiяльнiсть або довiльне, пасивне сприйняття довк1лля; р1вень дiяльностi — культуротворчють, яка мае стати духовною основою дозвшля, головним стимулом розвитку учшв" [1, 45].

Таким чином, позашкiльний педагопчний процес будуеться на ochobî особиспсно opieHTOBaHoro пiдходу, вiдмовляючись вiд шкшьного авторитаризму у стосунках мiж педагогами та вихованцями. Такий пiдхiд pеaлiзoвуeться за рахунок того, що дитина самостшно обирае середовище, в якому формуеться ïï пoведiнкa та ставлення до оточуючих.

Позашк1льний педaгoгiчний процес е цшсною системою виховання особистосп молодшого школяра, який протжае в особливш сфеpi його життeдiяльнoстi — у дозвшл! Для дитини, пpoвiднoю дiяльнiстю якoï донедавна була гра, повернення до цieï& сфери е надзвичайно важливим, оск1льки у молодшому школьному вiцi починае формуватися ядро поведшки, свiтoгляд, переконання, як1 засноваш на oснoвi пережитого, почутого.

Позашкшьний педaгoгiчний процес охоплюе piзнoмaнiтнi гaлузi знань: гумaнiтapну, мистецтво, спортивно-туристичну, краезнавчу, фiзикo-технiчну та багато iнших. Варто зазначити, що позашкшьш навчально-виховш заклади, на вiдмiну вiд шк1л, не працюють за стaбiльними планами та програмами. Цi документи е своервдними pекoмендaцiями, настановами до роботи iз дiтьми певного pегioну, можуть навиь розроблятися для oкpемoï oбдapoвaнoï дитини, не мають обов&язкових вимог i е переважно авторськими.

Значною piзнoмaнiтнiстю виpiзняються форми opгaнiзaцiï педaгoгiчнoгo процесу у позашк1льних закладах, адже вони спрямоваш на створення умов для виховання повноцшно1& oсoбистoстi, розвиток творчосп та iнiцiaтивнoстi, активне залучення шкoляpiв до суспiльнoгo життя за принципами сшвроб^ництва, сaмoopгaнiзaцiï та демoкpaтизaцiï. Зокрема, дии вiдвiдують секцiï, гуртки, студи, спецкурси, центри, "школи". Важливою ознакою, що особливо виpiзняe позашк1льний педагопчний процес, е також об&еднання шкoляpiв за спiльними iнтеpесaми, вiдпoвiднo до ix можливостей та потреб, а не за вiкoвoю чи шшою ознакою. Неoбxiднo згадати про важливють так званого взаемовиховання, яке мае чимaлi перспективи. Перебуваючи в кoлективi старших, молодший школяр краще засвоюе норми та правила поведшки, включаеться в активний творчий процес, стае дисциплшованим та сaмoстiйним. Особливо у цьому випадку спрацьовуе сила прикладу, що е дуже важливою у цьому вiцi. Однак, для усшшносп виховного впливу слiд пам&ятати, що такий приклад мае бути позитивним та бажаним.

Варто ввдзначити гнучшсть структури позашшльного навчального закладу, piзнoмaнiтнiсть сфер дiяльнoстi i спiлкувaння, а також суб&ект-суб&ектш вiднoсини на oснoвi взаемодопомоги та пiдтpимки, що, безперечно, приваблюють дiтей та молодь. У наш час педагопчний позашшльно].& процес визначаеться насамперед екoнoмiчними та сощальними чинниками. Посиленню потреби oсoбистoстi у додатковш oсвiтi сприяють пaнуючi pинкoвi вiднoсини, кoнкуpентнiсть в усix галузях життя, мoжливiсть обрати напрям дiяльнoстi.

На жаль, активне використання потенщалу позашшльного середовища може суттево ускладнитись через невiдпoвiднiсть вимог, якi висувають до дитини школа, позашкшьш заклади та батьки. Ось чому, на наше переконання, говорити про цшсшсть системи виховання особистосп молодшого школяра можна в перспективу оскшьки позашкшьш заклади добудовують, продовжують шшльний педагопчний процес.

Актуальною нapaзi залишаеться проблема мaтеpiaльнoгo та кадрового забезпечення позашшльних навчальних зaклaдiв, а також стшкого зв&язку зaгaльнooсвiтнix навчальних зaклaдiв iз установами пoзaшкiльнoï oсвiти, що мае виршити питання безпеpеpвнoстi всього оргашзованого педaгoгiчнoгo процесу. Лише при виршенш означених проблем можна говорити про позашкшьний педагопчний процес як цшсну систему виховання особистосл молодшого школяра.

Отже, позашкшьний педагопчний процес мае наступш особливосп:

• об&ектом уваги педaгoгiв завжди залишаеться особиспсть школяра, його потреби та штереси, тобто цей процес будуеться на oснoвi oсoбистiснo opieнтoвaнoгo пiдxoду, який передбачае врахування потреб та штересш кoжнoï oкpемoï дитини i е цшсною системою виховання особистосп молодшого школяра, який протшае в особливш сфеpi його життeдiяльнoстi — у дозвшлц

• гнучшсть, вapiaтивнiсть навчальних плaнiв та програм надае перспективи для розвитку творчост як педaгoгiв так i вихованщв;

• важливою ознакою е також об&еднання школярiв за спшьними iнтересами, вiдповiдно до 1&х можливостей та потреб, а не за вшовою чи iншою ознакою, що сприяе "взаемовихованню".

Наразi актуальною для до^дження залишаеться проблема зв&язку шильно! та позашкiльноï освiти, а також адекватного ставлення до дитини з боку педагопв вих навчально-виховних закладiв.

Л1ТЕРАТУРА

1. Ганнусенко Н. Позашкшьна освiта: минуле та сьогодення // Педагогiчна газета. — 2003. — №6 (червень). — С. 7.
2. Ганнусенко Н.1. Позашкшьна освгга: стан i стратепя розвитку // Педагопка i психологiя. Вкник Академiï педагогiчних наук Украши. — 2003. — №1. — С. 38-49.
3. Науменко Р. А. 1нновацшш процеси у позашкшьному закладi ввдповвдно до Закону Украïни "Про позашкшьну освiту"// Оновлення змiсту, форм та метсдав навчання i виховання в закладах освгга : Збiрник наукових праць. ШуковГ записки РДГУ. — РГвж 2001. — Вип. 17. — С. 62-64.
4. Нацюнальна доктрина розвитку освгга Украши у XXI столгт // Освiта. — 2001. — 11-18 липня. — С. 2-6.
5. Пустов^ Г. Деяю аспекти методологи позашкiльноï освгга // Шлях освгга. — 2000. — №2. — С. 11-15.
6. Пустовп& Г. Позашкшьна освгга: сутНсть, мета, перспективи // Рщна школа. — 2003. — №2. — С. 14-18.
7. Сухомлинська О.В. Теоретичт проблеми виховання i дшльшсть позашкшьних закладiв // Початкова школа. — 1995. — №1. — С. 28-30.
8. Сущенко Т.1. Фактори позашкшьного виховання // Початкова школа. — 1996. — №2. — С. 43-45.
9. Ц^рова Т. Роль позашкшьних закладiв у процеи виховання дггей та шдлптав // Рщна школа. — 2002. — №10. — С. 52-55.
Другие работы в данной теме: