Научтруд
Войти

Освітня галузь “технологія”: філософський погляд на концептуальні засади

Научный труд разместил:
Ruf
20 сентября 2020
Автор: Віктор Сидоренко

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ ТРУДОВО1 П1ДГОТОВКИ УЧН1В ТА ПРОФЕС1ЙНО1 ПОДГОТОВКИ

Вiктор СИДОРЕНКО, Нiна ТВЕРЕЗОВСЬКА

ОСВ1ТНЯ ГАЛУЗЬ "ТЕХН ОЛОГ1Я": Ф1ЛОСОФСЬКИЙ ПОГЛЯД НА КОНЦЕПТУАЛЬН1 ЗАСАДИ

Створення концептуальних засад освiтньоi галузi "Технологiя " повинно спиратися на методоло-гiчнi тдходи, що враховують досвiд фшософи, серед яких виокремимо онтологiчний, iсторичний i соцiа-льний.

В умовах оновлення змюту осв^и Украши для 12^чно! школи вкрай важливим постало завдання розробки концептуальних засад освггаьо! галузi "Технолопя". Головним чинником змютового наповнення освiтньоI галузi було обрано проектно-технолопчну дiяльнiсть учнiв на уроках трудового навчання. Необхiднiсть вибору такого тдходу всебiчно обгрунтовувалася, внаслiдок чого постала вiдповiдна навчальна програма, що вже третш рiк апробуеться в школах Украши. II результати далеко не однозначт. Проектна методика, як показуе досвщ, мае сво! позитивш i негативнi прояви, а вщповщно i прибiчникiв та опонентiв. Тож дискусп про пода-льшi шляхи розвитку трудового навчання школярiв в Укра!ш залишаються дуже жвавими. У них беруть участь не тшьки педагоги та вчеш, а й громадсью та полiтичнi дiячi, котрi почина-ють усвiдомлювати зв&язок технолопчно! освiти з духовним i соцiально-економiчним розвит-ком суспiльства.

Створення концептуальних засад освггаьо! галузi "Технолопя" повинно спиратися на ме-тодологiчнi тдходи, що враховують досвщ фшософи, серед яких виокремимо онтологiчний, к:торичний i сощальний.

Вщповщно до першого пiдходу людина зi сво!м розвитком рухаеться до розкриття всiх якостей, закладених у не! природою. Необидно створити умови для розгортання II природно! людсько! сутностi. Становлення духовносп, гармони, красоти у свiтi i його явищах е загальним законом буття, що охоплюе i процес становлення цившзаци. Людина як частина буття також пiдпадае пiд цей закон. Необхщно прилучати II до нащональних народних цiнностей за допомо-гою освiти.

З позицiй юторизму освiта, через яку проходить все людство, може повторювати, репро-дукувати минулий, уже вщжилий тип людини, такий, що саморуйнуеться i руйнуе усе навколо себе, що найчастше i вiдбуваеться сьогоднi, або творить новий тип людини, орiентованоI на розвиток себе як цтсно^& особистосп, на соборнiсть, еднання, солiдарнiсть мiж людьми i народами. Освга е новим етапом формування людини на кожному юторичному вiдрiзку, коли вщ-буваеться нарощування якостей, що, умовно кажучи, призводить до появи нових властивостей i характеристик.

З погляду сощального пiдходу необхiдно враховувати особливосп середовища, в якому ми мешкаемо. Забуття реалiй соцiуму, вiдсутнiсть иньо^& адекватноI оцiнки, пiдготування до його суперечливих проявiв може призвести до тяжких наслщюв для випускника загальноосв№ ньоI школи. Проте орiентацiя тшьки на цей тдхвд робить молоду людину iграшкою обставин i

безпомiчною при 1хшй змiнi. Вона потребуе допомоги, щоб розiбратися в позитивних i негати-вних реалiях сучасного життя.

На жаль, опоненти проектно-технолопчного пiдходу в трудовому навчанш враховують тiльки третю передумову, тобто сучасного соцiуму, завдяки чому змют осв^ньо1 галузi "Техно-лопя" позбавляеться концептуальностi. Завдання ще1 дисциплiни традицiйно механiчно слщу-вали один за одним в обтяжуючш монотонностi з однiею метою — озброгги знаннями, умшня-ми i навичками щось виготовляти або ремонтувати. Прибiчники тривалий час юнуючо1 системи трудового навчання учнiв вiдстоюють позищю, що саме така система готуе учшв до майбутньо! трудово! дiяльностi. Будь-яка iнша дiяльнiсть, на !х думу, не забезпечуе умов для повноцшного трудового навчання. Але така позищя явно застарiла. Вона е вщлунням не таких вже й далеких чашв, коли праця матерiальна антагонiстично протиставлялася працi iнтелектуальнiй. Не треба забувати, що ми живемо в умовах високотехнолопчного шформацшного суспшьства, в якому закономiрно переважае розумова праця.

Доречно звернути увагу ще на одну обставину. Вже давно назршо незворотне протисто-яння мiж тим, що традицшно закладалось у звичний для багатьох поколiнь змют трудового навчання у 5-9 класах, i тим, що учш бачать навколо себе. На уроках трудового навчання !х вчи-ли виконувати трудовi операцп, що вже вщходять у минуле на виробнищи (наприклад, операцп обпилювання, рубання, стругання тощо). Технологи сучасного виробництва зазнали докоршних змiн завдяки появi принципово нових штучних матерiалiв та засобiв виробництва. Сучасне виробництво грунтуеться на високомехашзованих i автоматизованих технологiях об-робки i переробки сировини та матерiалiв. Так само i побутова дiяльнiсть: у домашнiх умовах доступними стали таю шструменти, матерiали i технологи !х обробки та оздоблювальних робiт, якi стали недосяжними для шкшьних умов. Тому все часпше помiтними стають факти, коли рiвень техшчно1 оснащеностi трудово1 дiяльностi учшв за межами школи перевершуе те, що !м пропонуеться в навчальних майстернях. I це не можна не враховуватись.

Цшюна людина, що йде на змiну теперiшнiй "частковш", характеризуеться розвиненiстю всiх складових внутршнього свiту: мислення, почуттiв, штущп, вол^ виа рiзноманiтностi зд> бностей. Сьогодш особливо необхiдно допомогти становленню цшюно1, гармонiйно розвинуто1 особистостi, що поеднае у собi розум i серце, мислення i почуття, уяву й шту1щю, яка набула сутнiсних, фундаментальних знань про навколишнiй свiт, опанувала засобами дiяльностi, до-тримуеться моральних законiв буття. Однобiчна людина певною мiрою небезпечна, вона стае подiбною до робота. Спрямованiсть освiти, у тому чи^ технологiчноl, на вузьку спецiалiзацiю суперечить тенденцil часу на фундаментальну пiдготовку i цiлiсний розвиток учня.

"Технологiя" органiчно впишеться в осв^у людини XXI ст. за умови, якщо концепцiя ц1ех галузi буде мiцно пов&язана iз сучасною парадигмою освiти, безпосередньо випливати з не1. Процес технологiзацil, котрий розпочався в середиш XIX ст., набув сьогодш воютину глобаль-них масштабiв, що зумовлено ускладненням виробничих, економiчних i соцiальних процесiв, широким подшом працi, боротьбою виробникiв за високу яюсть продукцil, И конкурентоспро-можшсть на внутрiшньому i зовнiшньому ринках.

Вщ рiвня технологiчного стану Украши нинi залежать не тiльки И економiчний добробут i умови життя населення, а й становище у свгговому спiвтовариствi, можливостi економiчноl i полiтичноl iнтеграцil з iншими крашами. На сьогоднi використання сучасних технологш визна-чаеться духовно-моральним станом суспшьства, готовшстю молодого поколiння виробляти, засвоювати i практично використовувати новi знання, прилади, матерiали i новi технологи.

У кожну епоху освiта видозмшювалося, прагнучи вiдповiдати об&ективним вимогам часу, формувати людину того рiвня, котрого вона досягла на даний юторичний перюд. У пошуках об&ективностi засад осв^ньо1 галузi "Технологiя" необхiдно виокремити два напрямки розвитку сучасно1 культури: природно-духовний i знаково-техтчний. Бшьшють фiлософiв дотримуються останнього напрямку, що аж шяк не свщчить про його iстиннiсть, а бшьше навпаки -масовiсть частiше говорить про шерщю.

Представники першого напрямку — мислителi XX ст. П. Сорокш, М. Бердяев, М. Хайдеггер, К. Ясперс, Р. Гвардiнi, Х. Ортега, А. Печче^ Е. Фромм, В. Франкл, К. Юнг — враховують природну сутшсть людини, котра уявляеться не як випадковий феномен, а стала ним як суб&ект буття. У людиш вони щнують духовно-творчий початок, спроможний перетво-рювати дшсшсть. На Лхню думку, людина обов&язково повинна бути надшена любов&ю, красотою i гармонiею.

Представники другого напрямку (знаково-техшчного) розглядають свгг з позицiй позити-вiзму: явище береться як даннiсть, без його зв&язюв iз загальним. Такий тдхщ широко поши-рився в XX ст., особливо в англо-американських крашах. Його прихильники вщзначають над-звичайний розвиток техшки i технiчноI культури, вiдстоюють IX переважаючу роль у житп людей. Не намагаючись проаналiзувати, що це значить для людства, вони вважають техшку головним чинником життезабезпечення людства. Тому культура, породжена техшкою, стае знаковою, такою, яка втратила безпосереднш зв&язок iз природою, реальнютю.

Багато хто думае, що загальноосв^нш навчальний заклад повинен готувати людину до життя, пiд чим сьогодш розумiють адаптацiю молодi до ринкових вiдносин й оволодiння су-часними технологiями. На думку "технокрапв", природничо-науковi дисциплiни i сама техшка, в тому числi комп&ютерна, мають заповнити значну частину освiтнього простору. Т ж предме-ти, котрi ще пов&язанi безпосередньо з природою людини, насамперед гумаштарш, повиннi бути побудоваш технократично, тобто рацiонально, схематично, як це шбито прийнято в наущ.

Все частiше деякi фшософи говорять про виникнення на нашш Землi безприродно-технiчного свiту, де техшка стае системотвiрним чинником життедiяльностi людей. На Лхню думку, вщносини мiж людьми перестають регулюватися позанауковими засобами: почуттями, звичаями, вiрою, любов&ю i ненавистю, шляхом протиставлення добра i лютi, провини i пока-рання, прекрасного i потворного. Трiумфуе принцип користi, лiбералiзму i розрахунку. З поси-ленням небезпеки технократичного маншулювання людьми культура як мехашзм пiдтримки соцiальностi застарiвае i стае непотрiбною. Багатство, успiх, здоров&я — ось едиш цiнностi життя в умовах техногенноI цившзаци.

Наслiдком такого технократичного розумшня розвитку суспiльства може стати витис-нення зi шкш гуманiтарних дисциплiн, заповнення навчального простору природничо-науковим, технократичним змiстом освгги. На учня навалюеться величезна шформащя — дрiб-на, що деталiзуе сучаснi уявлення про матерiю i бiомасу, а залишки гуманiтарних знань тдно-сяться технократично як якась лопчна схема, що вихолощуе живий процес людськох дiяльностi. В таких умовах важливо не допустити збщншня духовносп. Не можна знецiнити висою крите-рiI i змiст життя, порушити цшюшсть розвитку, послабити творчий зв&язок iз свiтом, буттям.

Школа — це сощальний iнститут, покликаний допомогти кожному юнаку i дiвчинi стати людиною у всiй повноп природно-космiчного явища. Без цього не може вщбутися нi повноцiн-ний громадянин суспiльства, нi творчий фахiвець. Ось чому педагогiка вже давно висунула принципи цшюносп i гумашзаци освiти. Центром шкiльноI освiти повинш стати галузi знань, якi найбшьш цiлiсно розвивають учня, його мислення, штущю, уяву, пластику психiки, духов-нiсть загалом, до того ж не в ряд, а навколо життевих цшностей. Це е турботою викладачiв мо-ви i л^ератури, музики, у тому числi хорового ству, декоративно-прикладного мистецтва. По-пм йдуть дисциплiни, що розвивають окремi сторони iндивiда: iсторiя, географiя, суспшьствознавство, далi — математика, фiзика, загальна бiологiя, якi сприяють розумовому вихованню, збагачують уяву, а також фiзична культура, спрямована на змщнення здоров&я. Ве-лике значення для практичного життя мають прикладш навчальнi дисциплши: бiологiя, хiмiя, психологiя, право, ази економши, етикет тощо.

Яке мiсце в цьому ряду освггаьо1 галузi "Технолопя"? Надзвичайно важливе. Вона може стати вершиною осв^нього процесу, якщо правильно розум^и сутшсть освiти взагалi i трудового навчання зокрема. Проектно-технолопчна дiяльнiсть iнтегрye всi види сучасно1 дiяльностi людини: вiд появи творчого задуму до реалiзацiï готового продукту. З урахуванням цього перед вчителем трудового навчання ставиться мета не лише навчити кожного учня сукупност трудо-вих операцiй та прийомiв, а й формувати технiчно освiченy особистiсть, здатну швидко адапту-ватися до с^мких змiн в сучасному техногенному середовищь Отже, мова повинна йти вже не про звичне для багатьох поколшь трудове навчання, а про початкову техшчну освггу як не-вiд&eмний компонент сyчасноï загальноï середньоï освiти.

"Технологiя" вшчае освiтy не тiльки в тому розумшш, що акумулюе знання вшх шкшь-них навчальних дисциплiн, а теоретичне знання перетворюе в дiяльнiсть, у конкретну дiю, кот-ра втшюються в створених предметах навколишнього свiтy. З позицiï з онтолопчного пiдходy можна визначити такi завдання осв^ньо1& галyзi "Технологiя": розвивати дитину як цшсну осо-бистiсть, допомагати ш сформуватися як сyчаснiй людит, сприяти органiчномy входженню в сучасний соцiyм. Цi завдання дають тдстави по-новому зорiентyвати змiст трудово1& тдготовки yчнiв i зробити виважений його вибiр. Однак важливо при цьому не помилитися, бо вже пометшими стають пропозицiï сyцiльно замшити матерiальнy працю школярiв iнформацiйними комп&ютерними технологiями. Проте не треба забувати, що таке захоплення призведе до того, що для дтей вшом 10-15 рокiв реальний свiт продуктивно!& дiяльностi замiниться екранним, вiртyальним. А це закономiрно формуватиме у них спотвореш уявлення про навколишню дшс-нiсть. На уроках трудового навчання учш мають створювати речi, а не комп&ютерш образи чи математичш моделi або iншi теоретичнi абстракци. Вони повиннi мати можливiсть творчо вщт-ворювати вироби декоративно-прикладного мистецтва, а це буде свщчити про духовне зрос-тання ïхнiх творщв. G передумови сподiватись, що нова орiентацiя змiстy трудового навчання сприятиме подоланню у майбyтнiх поколiнь поширеного сьогоднi технократичного способу мислення. Мають змшитися аксiологiчнi установки стихiйного характеру техшчного освоення дiйсностi так, щоб прiоритетнiсть мали екологiчнi та гумашстичш, власне людськi вимiри бут-тя. Насамперед це стосуватиметься тих, хто буде розробляти i впроваджувати новi техшчш за-соби перетворюючоï дiяльностi.

Сучасний фiлософ М. Хайдеггер, вважаючи, що людство втратило "вкорiненiсть у землю", тобто те, що породило його на цш землi (традици, звичш, рiдна природа), вводить термш "спiдрyчнiсть", який вiдображае вщношення до речей як до чогось рщного. "Спiдрyчнiсть" — ось один iз механiзмiв повернення людини з абстрактного, шюзорного свiтy в буття конкретне, у реальне iснyвання. Неважко тут побачити зв&язок буття людини з ручною працею. Рiч втшюе в собi всю повноту людини (дух, душу, тшо), що ïï створила. У нiй вона бачить себе як у дзер-каль Ич, зроблена руками, невiддiльна вщ учня. Частина його виробiв залишаеться в школi, виставляеться на огляд, попадаючи на виставки, конкурси.

Критикуючи традицшш пiдходи до визначення змюту трудового навчання, доречно пос-тавити питання про роль i мюце рyчноï обробки матерiалiв, наприклад: "Навщо дiвчаток на-вчати рyкодiллю?". Вщповщь очевидна: пiд час цих занять розвиваеться точнiсть спрямування руки (а через це i мозку), що потрiбна i хiрyргy, i музиканту, i людиш, котра працюе з будь-якою точною апаратурою, представникам багатьох iнших професiй. Фахiвець, в якого ця спро-можнiсть не розвинута, не зможе досягти майстерносп в жоднiй професiï. Цю розвиваючу фун-кцiю "Технологiï" не замшить шяка iнша навчальна дисциплiна.

G, умовно кажучи, чотири типи учшв: "теоретики", "прикладники", "професшно орiенто-ваш" i "ручники". Останнi вiддають перевагу дiяти руками. Цим дiтям не зовшм затишно в "знанневiй" атмосферi школи, але вони — резерв для майбутшх робiтникiв масових професш. У школах, де ручна праця як основа проектно-технологiчноï дiяльностi поставлена на високий рiвень, серед цих дтей формуеться майбутня робiтнича елта, без якоï економiка аж шяк не

може розвиватись устшно, як i без талановитих iнженерiв. Цi пiдлiтки, вiдстаючи вiд cboïx ровесникiв на теоретичних заняттях, тдтверджують себе в практичнiй працi, демонструючи при цьому незвичайну винахiдливiсть i км^ливють, спритнiсть, майстернiсть, що незмшно щ-нуеться i дiтьми, i дорослими.

Ниш в Укра&ш ми спостертаемо вiдродження ремесел i посилення iнтересу до прикладного мистецтва минулих часiв: влаштовуються виставки технiчноï i прикладноï творчостi, створюються шкшьш музеï, де учнi можуть дiзнатися про iсторiю ремесел, побачити справжш витвори рук людських, порiвняти з ними своï роботи. Останнiм часом все бшьшого поширення набувае поняття художньо-трудово&& пiдготовки школярiв. Завдяки цьому "Технолопя" мае ве-ликi можливосп у прилученнi школярiв до народних традицш, зберiганнi iсторичноï пам&ятi, вщродженш народних ремесел. Така спадкоемнiсть поколшь необхiдна для самоствердження дитини в тимчасовому потощ буття.

Сучасна постiндустрiальна ситуацiя вимагае вiд людини виходу iз шаблону примiтивних стандартiв й одномаштного конвеера, що породжують безлию речi. I шлях тут один — повер-нення до творчо&& конкретно-перетворювально&& дiяльностi, створення унiкального виробу. Нав-чальнi майстернi повертають людину до само&& себе, занурюють в атмосферу тзнання i стлку-вання. Саме такi умови i забезпечуе творча за своею сутшстю проектно-технолопчна дiяльнiсть.

Практична дiяльнiсть може бути бшьш-менш успiшною залежно вiд теоретичних шзнань людини в рiзноманiтних галузях знань i ïï вмiння штегрувати цi знання для вирiшення конкрет-них завдань. Ступiнь iнтеграцiï часто визначае усшх практично!& роботи, ïï результат. У осв^нш галузi "Технолопя" синтезуються науково-техшчш, технологiчнi, естетичнi, економiчнi та еко-логiчнi знання, розкриваються засоби &х застосування в рiзноманiтних сферах дiяльностi людини, що забезпечуе прагматичну спрямовашсть пiзнавальноï дiяльностi.

Оволодiння технологiчною галуззю знань сприяе формуванню технологiчноï компетент-ностi. Школярi освоюють рiзноманiтнi способи i засоби перетворення матерiалiв, енергiï, шфо-рмаци з урахуванням естетичних смакiв, економiчноï ефективностi i можливих екологiчних наслщюв людсько&& дiяльностi, набувають загальнотрудових умшь i навичок, розвивають творчi здiбностi.

У системi загально&& освiти "Технолопя" формуе в учшв систему технолопчних знань i умiнь, що закладае основи для успiшноï творчо&& i перетворюючо&& дiяльностi, внутрiшню потребу i шанобливе становлення до процесу i результатiв працi, формування трудово&&, графiчноï, пiдприемницькоï, екологiчноï, iнформацiйноï, етично&&, естетично&& культури.

Трудове навчання дае можливють учням одержувати уявлення про широко поширеш способи i засоби перетворення матерiалiв, енергiï, iнформацiï, окремi види декоративно-прикладного мистецтва, &х художнi особливостi i традицiï, засвоювати елементарш трудовi прийоми, розвивати творчi здiбностi в процесi рiзних вцщв трудово&& дiяльностi з доступними для опрацювання матерiалами. Найголовнiше полягае в тому, що трудове навчання знайомить учшв з багатьма видами майбутньо&& трудово&& дiяльностi, сприяе &хньому професшному самови-значенню, виявленню i розвитку творчих здiбностей. Загалом реалiзацiя завдань осв^ньо&& галу-зi "Технологiя" створюе культурш i духовнi передумови для збер^ання i розвитку нацюналь-них традицiй народу Украши, закладае фундамент економiчного розвитку держави.

Даючи ощнку новим пiдходам до впровадження проектно-технолопчно&& системи трудового навчання, е потреба згадати про статевi вщмшносп мiж учнями. Адже сутнiсть проектно-технологiчноï системи певною мiрою дае змогу вщшти вiд традицiйного подшу трудового навчання на техшчш i обслуговуючi його види. Однак наскшьки це правомiрно i яка юнуе в цьому потреба? У середиш минулого столiття рiвнiсть чоловшв i жшок стали розумiти однозначно. Тодi майже зникли методичнi рекомендаци щодо того, як враховувати можливост учнiв як представникiв свое&& стать Зате дуже часто звучало питання: "Як ви будуете навчання за статевою ознакою?". Не уявлялося, що щ ознаки створила природа i при створенш природовщповщ-ноï школи ix необхiдно визнавати. Фiзiологiчнi розходження i так достатньо очевидш, тим б> льше, що наука ниш мае у своему розпорядженш даш про статеву диференщащю мозку. Отже, подальше вдосконалення змюту освiтньоï галyзi "Теxнологiя" потребуе грунтовних наукових дослiджень з урахуванням гендерного чинника.

У системi загальноï осв^и "Теxнологiя" призначена для вирiшення таких завдань:

1) формувати внутршню потребу i поважне ставлення до трyдовоï дiяльностi;
2) закладати основи для yспiшноï продyктивноï i перетворюючоï дiяльностi;
3) прилучати школярiв до трудовой етичноï, естетичноï, екологiчноï, пiдприемницькоï, графiчноï, iнформацiйноï культури;
4) знайомити з рiзними видами професiйноï дiяльностi, щоб учш мали можливiсть yсвi-домлено самовизначитися;
5) виявляти i розвивати творчi здiбностi школярiв до продyктивноï i перетворюючоï дiя-льностi, розширювати ïxнi шзнавальш iнтереси;
6) сприяти самореалiзацiï, самоствердженню в процес спiльноï трyдовоï дiяльностi i со-цiалiзацiï школярiв у перюд навчання.

Проектно-теxнологiчна дiяльнiсть учшв мае зводитися до оволодшня такими iнварiант-ними yмiннями: обгрунтовувати мету дiяльностi з урахуванням виявлених суспшьних, групо-вих або iндивiдyальниx потреб; знаходити, опрацьовувати i використовувати необхщну шфор-мацiю, читати i тдготовляти нескладну проектну, конструкторську i технолопчну докyментацiю; проектувати предмет працi вщповщно до заданих фyнкцiональниx властивос-тей i вимог дизайну планувати свою практичну дiяльнiсть з урахуванням реальних умов здшс-нення теxнологiчного процесу; самостшно опановувати загальнотрудовими, полiтеxнiчними i спещальними здiбностями, що сприяють виконанню трудових операцш, користуванню засоба-ми пращ, необхвдними для здiйснення технолопчного процесу; створювати продукти працi (матерiальнi або iнтелектyальнi об&екти, послуги), що мають естетичш якостi i споживчу вар-тiсть.

Учитель трудового навчання вбачаеться спецiалiстом високого рiвня професiйноï шдго-товки i найширшоï ерудици, талановитим майстром своеï справи. Перехщ до пiдготовки саме таких вчителiв вiдстае вiд потреб сьогодення. Який же вихщ iз такого становище? Напрошуеть-ся iдея iнтегрованого навчання на основi двох або трьох сyмiжниx дисциплiн. Нехай це буде вчитель, що викладае крiм трудового навчання, креслення, образотворче мистецтво, шформа-тику, можливо й iншi предмети. Важливо мати на yвазi мiжпредметнi зв&язки. Припустимо, виконуючи творчий проект на тему "Ювшей школи", "День народження" тощо, школярi по-винш скласти текст запрошення, проявити художш смаки. Вчитель лiтератyри може надати 1м квалiфiкованy допомогу. Помiчено, що шсля розрахунку i побудови креслення викройки, коли п&ять навпш "не дшиться", iнтерес i ретельнiсть до вивчення математики значно зростае. Коли ж при вивченш кулшари стають потрiбними знання з бiологiï й xiмiï, то ïx засвоення вщбува-еться по-iншомy i з великим устхом.

Завдяки мiжпредметномy синтезу, в якому "технолопя" вщграе немаловажну роль, уся школа перетворюеться в живий цшсний органiзм. Учень у нш — не самотнiй прочанин, що подорожуе вщ предмета до предмета, а "роб^ник", який займаеться живою справою.

Другие работы в данной теме: