Научтруд
Войти

Історико-педагогічна генеза морального виховання особистості в позашкільних навчальних закладах

Научный труд разместил:
Kegelv
20 сентября 2020
Автор: Надія Шагай

Надiя ШАГАЙ

1СТОРИКО-ПЕДАГОГ1ЧНА ГЕНЕЗА МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТ1 В ПОЗАШК1ЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Сучасне суспiльство висувае вимоги до формування у тдростаючого поколiння таких рис, як гуманшсть, 4ecHicTb, працьовитiсть, дiловитiсть, стараннiсть, конкурентшсть та iншi. Однак через зростання бездуховностi, нiвелювання цiнностей людського життя, загострення проблем сiмейного виховання питання становлення повнощнно! особистостi, на жаль, продовжуе залишатися невирiшеною проблемою. I! розв&язання, на наш погляд, можливе завдяки створенню гнучко! системи виховання дтай та молодi, яка б враховувала потреби часу i водночас задовшьняла запити та iнтереси вихованщв.

Система закладiв позашшльно! освiти, головною особливютю яко! е можливiсть швидко реагувати на суспiльнi запити, на штереси та потреби пiдростаючого поколшня, вимоги держави, цiлком пiдходить для виршення окреслено! проблеми.

Аналiз науково! лiтератури з означено! проблеми показав, що сьогоднi е низка до^джень з ще! проблеми (Т. Сущенко, Т. Цвiрова, Н. Ганнусенко, О. Сухомлинська, В. Гребенчук). Зокрема, Н. Ганнусенко простежуе особливостi розвитку та становлення позашшльно! освiти, а також визначае сучасний стан проблеми та перспективш шляхи И виршення [1]. У свою чергу Т. Цвiрова визначае роль позашкiльних закладiв у процес виховання дiтей та молод^ наголошуе на актуальностi завдань боротьби з дитячою бездоглядшстю та безпритульшстю, захисту дiтей та молодi ввд негативного впливу вулицi, оргашзацп змютовного дозвiлля, як1 знову мають мюце, як i багато рок1в тому [7, 20].

Iншi науковщ (I. Бех, С. Максименко, Л. Божович, О. Киричук, М. Красовицький, Ю. Приходько, Г. Пустовiт, Ю. Руденко, Т. Андреева, Д. Бех, С. Максименко, О. Киричук та ш.) зосереджують увагу на з&ясуванш теоретико-методологiчних засад, визначеннi критерпв та показнишв морально! вихованостi школярiв.

Таким чином, можна констатувати, що означена проблема знайшла висвiтлення у двох ракурсах: iсторiя становлення системи позашшльно! освии та окремо дослiджуеться проблема морального виховання особистост! Зважаючи на сказане, вважаемо за необхiдне дослвдити особливостi морального виховання дiтей у позашшльних закладах в iсторичному аспекп.

Система позашк1льно! виховно! роботи завжди була предметом особливо! уваги батьшв, педагопв та керiвництва освiтою. Так, педагоги першо! Бюлопчно! станцп юних натуралюпв iм. А.Тiмiрязева, яку було ввдкрито 1918 року, головним завданням вважали прищеплення дiтям гуманного ставлення та любовi до природи, виховання з них природодослвднишв, патрiотiв свое! кра!ни. Тут практикувалися систематичнi екскурсп, органiзовувалися самостiйнi спостереження за природою.

Варто зазначити, що освиньо-виховна дiяльнiсть позашк1льних закладiв завжди залежала ввд панiвно! iдеологiчно! настанови i, особливо, вiд реформ у системi народно! освiти й педагопчних концепцiй. З цим фактом пов&язано юнування рiзно! термiнологi! стосовно реалiзацi! позашк1льними освiтнiми закладами сво!х функцш: культурно-масово!, сустльно-масово!, iдейно-виховно!, суспшьно-трудово!, полiтико-просвiтницько!, якi виявилися вiдносно несталими.

1дея морального виховання, формування всебiчно!, гармоншно вiльно! i творчо активно! особистосп школяра на основi якнайтiснiшого зв&язку освiти й культури простежуеться в "Основних принципах едино! трудово! школи", як1 написав А.В. Луначарський. Ця вдея була визначною для обгрунтування провiдних напрямк1в дiяльностi позашк1льних навчальних закладiв.

Видатнi педагоги G. Мединський, В. Чорнолуський, С. i В. Шацьш, О. Зеленко, Л. Шлегер, М. Бартрам, А. i G. Фортунатови, А. Бакушинський, натхненнi вдеею виховання молодого поколiння на основi культурних здобутк1в, були переконанi, що культура виявляеться у творчостi кожно! дитини, тобто прояв суспiльно! культурно! позици, моралi не можна уявити поза шдивщуальшстю. Незважаючи на труднощi у пiслявоеннi роки, пiд !х кер1вництвом було створено багато дитячих клубiв, театрiв, музе!в.

Слад зазначити, що першi приклади позашкшьно! освiти в Укра!ш пов&язанi з педагогiчною дiяльнiстю С. Русово!, М. Корфа, Х. Алчевсько!, Б. Грiнченка, I. Огieнка. Сподвижники укра!нського просвiтництва вбачали у позашкшьних закладах засiб виховання пiдростаючого поколшня на засадах гуманiстичних цiнностей культури, передавання елементарних знань та розвитку особистосп, а також становления !х моральностi.

У 1919 роцi створено клуби — одш з перших позашкшьних закладш виховання. Як переконуе аналiз iсторичних матерiалiв та докуменпв, у першiй половинi 20-х рошв саме клуб був основним типом позашкшьних навчально-виховних закладiв, головним масовим засобом педагопчного впливу на молоде поколшня [8].

Зазначеш виховш установи, своерiднi "оргашзацшш педагогiчнi майданчики" утримували за рахунок профспiлок та народно! освии. У клубах дии мали змогу не лише реалiзовувати сво! можливостi та уподобання, а насамперед отримати загальноосвiтнi знання, сформувати певнi навички поведiнки, навчально! та професшно! дiяльностi. Варто додати, що здшснення виховно! роботи молодi було покладено в той час на гуртки, як1, в свою чергу, ввдкривалися при клубах. Поступово виникали та закршлювалися форми виховно! роботи, пов&язаш iз залученням дiтей та молодi до активного соцiально-полiтичного життя.

Через труднощi в економiчнiй сферi часто виникали проблеми пов&язанi iз фiнансовим та кадровим забезпеченням позашкшьних закладiв, однак губернськi вiддiли народно! освии, як1 iснували в той час, розгорнули широкомасштабну роботу зi створення цiло!& мереж1 клубiв.

Головш завдання позашк1льного виховання дiтей та молодi було визначено в "Декларацп Наркомосвiти про соцiальне виховання дией" у 1920 роцi, а також в "Кодеки закошв про народну освiту в УСРР" у 1922 рощ. Це, насамперед, виховання фiзично i духовно здорових, гармонiйно розвинених, сильних i свiдомих громадян республiки, патрiотiв i iнтернацiоналiстiв. Однак через соцiально-економiчнi умови, як1 супроводжували народну освггу, позашкiльнi навчально-виховнi заклади були змушеш вирiшувати бiльш нагальнi сощальш проблеми, пов&язанi iз дитячою бездоглядшстю та безпритульнiстю, а також iз масовою неписьменнiстю серед дорослого населення [7].

Отож, через низький рiвень писемностi репресивнi заходи проти дiячiв культури i мистецтва у практичному об^ залишили тшьки полiтико-просвiтницьку роботу, а виховна робота, особливо заходи, пов&язаш iз становленням моральностi тдростаючого поколiння, було зведено наншець. Особливо негативно на культуротворчш дiяльностi на теоретичному i практичному рiвиях позначилися поди 30-х рошв, коли було засуджено i заборонено експерименти 20-х рокв, оголошенi "формалiстичними збоченнями". Натомють почала утверджуватися система, яка звела нашвець все багатоманiття культури до санкцюнованих згори сфер (у даному випадку — до економiки та пол^ики). Таким чином, культурнi надбання було пiдмiнено iдеологiзованою культурою. Превалювання панiвних цiнностей, в свою чергу, диктувало i закрiплювало напрямки позашкшьно! освiтньо-виховно! дiяльностi.

Увага освiтян була спрямована на розвиток масових форм роботи для боротьби за глибок i мiцнi знання учшв, на розвиток творчосп i сiльськогосподарського дослщництва. Найбiльше поширення одержали конкурси юних техшшв, змагання юних авiамоделiстiв i кораблебудiвникiв. Таким чином, поступово почала впроваджуватися так звана педагогiчна концепщя формування людини-виконавця, яка могла засво!ти лише "дозованi порцi!" культури. Ви названi факти безперечно вплинули на змют дiяльностi позашк1льних навчальних закладiв, який став трактуватися надто вузько i був зведений до шеолого-полиизованого варiанту освiти.

Було вiдкрито позашкшьш заклади для дiтей та молодi у Черкаськй, Чернiгiвськiв, Херсонськiй губершях. Найбiльше поширення вони одержали на Катеринославщиш.

Педагоги того часу вимагали та заохочували вiдкриття клубiв, оскшьки за !х переконанням, саме таш виховнi заклади мають величезнi потенцшш можливостi для формування повноцiнно! особистосп. Як правило, клуби для дией та молодi намагалися реалiзувати завдання трьох типiв: виховнi, навчальнi та рекреацшш, чим приваблювали сво!х вихованщв.

Органiзацiя дiяльностi у позашк1льних закладах передбачала безпосередню участь дiтей та юнацтва у масовiй роботi, яка ввдповвдала вiковим особливостям та можливостям дiтей. Велике значення надавалося точному обл^ вихованцiв, розробцi планiв дiяльностi. Змiст роботи клубiв був представлений такими провiдними напрямами: громадсько-полiтична

дгяльшсть, науково-техшчна д!яльшсть, виховання матер!ал!стичного свтогляду, тдвищення ргвня культури вихованщв.

Слад зазначити, що в Укра!ш в середит 20-х рошв були широко розповсюджеш сшьськогосподарськ клуби для дией та молодь Характерним для !х д!яльносп було те, що вивчення теоретичних питань, наприклад, з вирощування та догляду за рослинами, а також тваринами неодмшно поеднувалося з дослвдницькою роботою та практичними заняттями у тепличних господарствах, на тваринницьких фермах тодашшх колгоств, а також, якщо дозволяли можливосп, на земельних надшах, закршлених за певним позашшльним закладом. Очевидно, що така робота сприяла вихованню у д1тей певних моральних якостей, як-от: працьовипсть, повага до людей пращ, наполегливють, стараннють, а також любов до природи. Виховна робота в клуб!, як правило, розпочиналася з вивчення навколишнього сощального середовища, а попм, на основ! одержано! шформацп розроблявся та затверджувався план роботи.

Однак головними завданнями позашк1льних заклад1в були л!кв!дац1я неписьменносл серед безпритульних, надання початкових вщомостей про деяк1 професи, формування умшь та навичок навчально! та трудово! д!яльносп д1тей та молодь Змют роботи виховател1в та педагопв дитячих клуб1в полягав у проведены тематичних та практичних занять, бесвд р1зно! тематики, в тому числ1 морально-етичного змюту, оргашзацп р!зномаштних ¿гор, переважно — сощального характеру, оргашзаци та проведення екскурсш на виробнич! тдприемства, у природу.

Якщо в першш половин! 20-х рошв основним типом позашшльних заклад1в були клуби для д1тей та молод!, то в наступи роки цього виявилося недостатньо. У ряд! мют республши, насамперед у Харков1, Киев!, Катеринослав1, Миколаев! та деяких шших почали ввдкриватися дитяч1 театри, бюлопчш станцп для д1тей, станцп юних техшшв, натуралютгв, зал!зничнишв.

Значне розширення мереж! позашк1льних навчально-виховних заклад1в спостер1галося в перюд "завершення вщбудови народного господарства I переходу до сощалютично! шдустр!ал!заци кра!ни". Так, у 1925 рощ було створено Ки!вську дитячу бюлопчну станщю, яку через рш перейменували на Ки!вську педагопчну агробюстанщю.

Таким чином, вже у 30-х роках XX столитя була оргашзована I перев1рена практикою система позашшльного виховання тдростаючого поколшня, яка включала широку мережу р1зних титв заклад1в; сформовано уявлення про завдання, змют та особливост! позашк1льного виховання. Головним прюритетом в д1яльност1 таких заклад1в була тдготовка дитини до майбутнього життя, до учасп у суспшьно-кориснш пращ шляхом виявлення та формування нахил1в [ зд1бностей вихованщв у процес колективно! виробничо! д!яльность

У цей час остаточно визначилися та сформувалися два типи позашшльних навчально-виховних заклад1в: широкого та вузького профшв. До перших належали так позашшльш заклади, як1 оргашзовували та проводили виховну та навчальну роботу з д1тьми й були забезпечеш ввдповвдним набором кабшеттв [ лабораторш. Це Палаци [ Будинки шонер!в. Ва шш! — станцп юних техшшв, юних натуралюлв, туристсько-екскурсшш, спортивш та мистецьк школи, дитяч1 театри, б!блютеки, зал!знищ — були закладами вузького профшю.

Головним недолшом системи позашшльного виховання тих час1в була невщповщшсть м1ж запитами та штересами вихованщв, а також формами та змютом роботи позашк1льних заклад1в, тому виникла нагальна потреба дослвдити особливост! впливу педагог!чного процесу на формування особистосп дитини у сфер! позашшльних заклад!в.

На початку 40-х рокв у зв&язку ¿з масовою полиехтзащею осв!ти значне м!сце в змюта роботи позашшльних закладгв став займати техшчний компонент. Зокрема, вже у 1932 рощ в Укра!т було створено 9 великих техтчних станщй та близько 40 маленьких, значна кшьшсть р!зноман!тних техн!чних гуртк1в при клубах та школах була покликана задов!льняти ¿нтерес д!тей та молод! у техтщ, залучати !х до суспшьнокорисно! прац! та до громадсько! роботи [8, 53].

П!зн!ше, у 1934 рощ, виникли позашк!льн! заклади нового типу — так зван! шонерсьш форпости та дитяч! шмнати при житлових кооперативах. Уже в червш 1935 року у Киев! завдяки зусиллям громади було створено 511 форпоспв при житлових кооперативах, а також 96 дитячих шмнат.

З метою л!кв!дащ! недол!к1в позашшльно! виховно! роботи масово стали створювати вищезгадаш позашк!льн! заклади широкого профшю — Палаци шонер!в та жовтенят. У цих

закладах дии могли проявити власш таланти та здiбностi, задовшьнити iнтереси та запити, з користю провести дозвшля. Виконати перелiченi умови так заклади могли повною мiрою, оскiльки до структури зазначених закладiв входили секцiï та гуртки рiзного спрямування: вiд технiчного — аж до мистецького та туристичного.

В Украш вiдкривалися також художнi студи, Дотеки, дитячi залiзницi. Однак, беззаперечноï уваги заслуговують дитячi та юнацьк клуби, де виховний педагогiчних вплив реалiзовувався через органiзацiю самовиховання, саморозвитку шляхом залучення дiтей до творчих, громадських робiт, водночас надаючи можливють кожнiй дитинi взяти участь у рiзних видах дiяльностi, що ввдповвдало ïï iнтересам.

Варто згадати про те, що у 40-50-х роках змют дiяльностi позашк1льних навчально-виховних закладiв визначався так званими "планами заходш". Провiдними напрямками дальноси у таких закладах були: полиико-виховний, культурно-освинш, оргашзацшно-дозвiллeвий, екскурсiйно-туристський, науково-технiчний, фiзкультурно-краeзнавчий [7, 21].

Незважаючи на те, що головними принципами роботи позашкшьних закладiв були щейна спрямованiсть, зв&язок iз суспiльним життям, в цешр уваги позашк1льного педагогiчного процесу залишалась особистiсть дитини, ïï iнтереси та потреби. Однак варто зазначити, що тд впливом хибноï& педагогiчноï& концепцп позашкiльнi навчальнi заклади почали зраджувати своïй природi, 1х завдання поступово звужувались. Так, у часи вшни дiяльнiсть позашк1льних закладiв було спрямовано на виконання практичних завдань. На перший план висувалася вшськово-патрютична, аптацшно-масова робота, а також суспiльно-корисна, продуктивна праця школярiв. Значного розвитку набули гуртки, аптбригади та об&еднания прикладного характеру. Масового розмаху й нового змюту набрав тимурiвський рух [9].

У повоенш роки органи народноï республiки звертаються до аналiзу досв^ позашкiльноï роботи, а також зосереджують свою увагу на покращення ïï змюту. Зокрема, було ухвалено таш документи: "Про заходи по полшшенню позашкiльноï роботи з дiтьми" (1946 р.), "Про розвиток позашкiльноï роботи з д^ьми" (1948 р.), де зазначалося, що позашкшьна робота не тдзвгша навчально-виховним завданням школи, внаслщок чого в ïï роботi мав мюце формалiзм, гостро вiдчувалася нестача наочних засобiв, а також, на жаль, не використовувалися всi можливосп змiстовноï та рiзноплановоï позашкiльноï навчально-виховноï роботи [1].

Необхiдно вiдзначити, що для практики морального виховання важливими стали 60-70-ri роки, пов&язанi iз перебудовою змiсту навчально-виховноï& дiяльностi. Так, дiяльнiсть позашк1льних закладiв дедалi бшьше починае спрямовуватися на виконання навчально-виховних завдань, надання допомоги школ^ Розширюеться гурткова робота й водночас посилюеться увага до оргашзаци туристсько-краезнавчоï роботи. У 60-тi роки до них додалися iсторико-краезнавчi iгри та експедици по рiдному краю.

Стосовно морального виховання у позашкшьних навчальних закладах того часу особливоï гостроти набувае сшввщношення полiтичних та педагопчних начал. Це пов&язано насамперед iз тим, що iдейно-полiтичне виховання позашкшьних закладiв не сформувалося у самостшний напрямок, а реалiзовувалося за рахунок загальноï свiтоглядноï& спрямованост всiеï гуртковоï та суспiльно-масовоï роботи. Таким чином, цей зв&язок проявлявся в вдеолопзованш практицi морального виховання, яка була спрямована на формування у школярiв знеособленого, заiдеологiзованого свiтогляду.

З щею метою у системi позашк1льних закладав з&являються полiтичнi гуртки, лекторп, клуби iнтернацiональноï& дружби. Головним змiстом к дiяльностi стало патрiотичне та iнтернацiональне виховання на приклад життя i дiяльностi В.Ленiна, а також политична просвiта. Важливими формами позашкiльноï& роботи у той час були бесвди i доповщ про досягнення народного господарства, науки i технiки, культури; читання вголос книг, обговорення газетних та журнальних статей; проведення зустрiчей та тематичних вечорiв з героями вшни та пращ. З масових заходiв найбшьшого поширення набули дитячi свята, ранки, пiонерськi багаття, митинги, присвяченi революцiйним святам та громадсько-полггичним под1ям.

Отож, позашк1льна дiяльнiсть була насамперед засобом формування у школярiв так званоï& "справжньоï культури", основою якоï були марксистсько-ленiнськi теорiï. Таким чином, позашшльш заклади було перетворено на вдеолопзоваш установи, як1 втратили водночас свое призначення iнститутiв культурноï дiяльностi, а також заклад1в виховання та розвитку дией i молодо

Змют роботи позашкшьних закладiв був пов&язаний iз предметними гуртками, шк1льними формами оргашзацп дiяльностi, що призвело до загострення суперечностей мiж потребою учшв в активно-творчiй дiяльностi, заформалiзованою оргашзащею позашкiльноï роботи, низькою результативнiстю використання виховного потенцiалу позашк1льних закладiв [4, 17].

Таким чином, поступово сформувалося певне ставлення до культурно!& спадщини — так зване аполiтичне, яке передбачае ïï розгляд не як зосередження людських цiнностей, а як джерела знань про природу, минуле, культуру.

Вже у середиш 70-х рокш загострився конфлiкт позашк1льних закладiв i педагопки. Найбiльш згубним виявився процес нiвелювания творчих концепцiй позашкiльноï дiяльностi. Це було пов&язане насамперед iз тим, що навчально-виховна практика позашкшьних закладiв тривалий час була позбавлена можливосп спиратися на прогресивнi нацюнальш традицiï та народно-культурну спадщину, котра, як вiдомо, е основою морального виховання майбутшх поколiнь. Вивчення та використання у вихованш найкращих здобутшв народноï культури у виховнiй практищ позашк1льних закладiв розпочалося iз кшця 70-рок1в. На жаль, цей процес не ввдзначався особливою динамiчнiстю, оскшьки часто п1д виглядом новаторства й модернiзованоï& культурноï спадщини вiдбувалося спотворення та швечення юторико-культурних цшностей, а також обмеження у хх використаннi.

Однак, як свiдчать працi науковцiв, ц1 суперечностi поступово швелювалися, а система взаемовiдносин позашкшьних заклад!в 1з системою народноï осв1ти наповнювалась новим зм1стом [1, 92]. Для практики морального виховання визначним стало те, що позашкшьш заклади, будучи бшьш демократичними пор1вияно з1 школою, ор!ентувалися на неформальну органiзацiю дозвшля школяр!в, випереджаючи авторитарну педагогiку. Важливими завданнями цих закладiв стали залучення учн1в до неформального спiлкувания, вшьний ви61р форм, засобiв та метод!в д1яльност1, а також залучення школяр!в до духовних i матерiальних цшностей, турбота про 1х моральну виховашсть.

Особливо пом1тн1 зм1ни у навчально-виховнш д1яльност1 позашкшьних закладiв спостерiгалися в 90-х роках XX стол1ття, коли виразна увага у зм1ст1 роботи стала придшятися залученню учн1в до традицш, о6ряд1в, звичаïв украïнського народу. В цей час масового поширення набули мал! академп народних мистецтв, гуртки та клуби, яш допомагали здобути вмшня декоративно-прикладноï творчост1 — вишивки, плетiния, гончарства, рiзьбярства, писанкарства тощо. зм1ст роботи таких навчально-виховних закладiв вiдрiзняеться спрямуванням на розвиток дослiдницькоï д1яльност1, етнохудожньоï&, музичноï, хореографiчноï та театральноï творчост1. Вихованцi беруть активну участь у фольклорних експедищях, створеннi музеïв народноï творчост1, краезнавчих, етнографiчних музеï&в. Важливим закладом з науковоï& роботи талановитоï молод1 стала Мала академiя наук.

На сучасному етат розвитку проблема виховного потенщалу позашкшьних навчально-виховних закладiв набувае дедалi 61льшого значения через р1з^ падiння життевого, морального р^вня, р1з^ загострення соцiальних проблем суспiльства. Базуючись на принципах добровшьносп, особистоï защкавленосп дiтей, позашкiльнi заклади мають невичерпш можливост1 щодо створення найбiльш сприятливих умов для морального становления особистосп дитини через розкриття ïï здiбностей, задоволення багатогранних iнтересiв та потреб у процес реальноï творчоï д1яльност1.

Спостерiгаеться тенденцiя перебудови системи позашкшьного виховання в державi, проте ïï структура та зм1ст ще потребують досить глибокого i вдумливого реформування, на що спрямовуеться увага науковщв та освiтян-практикiв. функц1онують так зваш комплекснi позашкiльнi заклади: Будинки творчосп дiтей та юнацтва, Палаци учнiвськоï молод1, Центри дитячоï& творчост1, клуби при районних сощальних службах та клуби за мюцем проживания тощо.

Окрему категорш становлять спецiалiзованi однопрофшьш позашкiльнi виховн1 заклади: станцiï юних техшшв, дитяч1 флотилiï&; дитяч1 туристичш станцiï&, станцiï& юних натуралiстiв тощо. Багатопрофшьш та спецiалiзованi однопроф1льн1 позашкшьш виховн1 установи мають широка можливосп для створення у кожному репош комплексу позашк^льних закладiв з широким спектром напрямшв д1яльност1.

Незважаючи на труднощ^ позашкiльнi виховн1 заклади в перюд сучасного розвитку Украïни, особливо у репонах, в основному виправдовують свое призначення — виховувати

дией пдними свого народу, традицш, працьовитих i чесних, морально стшких i гуманних. Особливо поминим недолiком е також вiдсутнiсть базово! пiдготовки провiдних фахiвцiв.

Висновки. Таким чином, простеживши становлення позашк1льно1 осв^и в iсторичному ракурсi, ми з&ясували, що виховний процес у позашшльних закладах XX ст. ввдзначався вдеолопчною спрямованiстю, однак для практики морального виховання важливими стали 90-л роки, коли особлива увага придшялася залученню учнiв до традицiй, обрядiв, звича!в украшського народу. Попри невдачi та негаразди, що супроводжували становлення системи позашшльно1 освiти, цi заклади завжди були i залишаться важливим центром виховання дией та молодi. Тому подальших до^джень вимагають проблеми науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу цих навчальних закладiв, пiдготовка педагогiв до роботи з диьми в галузi позашшльно1 освiти, розробка нових форм i методiв виховання особистостi.

Л1ТЕРАТУРА

1. Ганнусенко Н.1. Позашкiльна освiта: трансформащя функцiй // Педагогiка i психолопя. Вiсник Академiï педагогiчних наук Украши. — 2003. — №3-4. — С. 87-96.
2. Гребенчук В.В. Моральне виховання учшв у позашкшьних закладах освiти та виховання // Теоретичш питання освiти та виховання: Збiрник наукових праць /КДЛУ. — К., 2001. — Вип. 16. — С. 90-92.
3. Дармодехина В. Внешкольные учреждения в первые послевоенные годы // Советская педагогика. — 1986. — №5. — С. 104-105.
4. Коваль М. Становление и развитие системы воспитательной деятельности внешкольных объеденений: Автореферат диссертации д-ра пед. Наук. — М., 1991. — 27 с.
5. Сухомлинська О.В. Теоретичш проблеми виховання i дшльшсть позашкшьних закладiв // Початкова школа. — 1995. — №1. — С.28-30.
6. Сущенко Т.1. Фактори позашкшьного виховання // Початкова школа. — 1996. — №2. — С. 43-45.
7. Цвiрова Т. Виховна робота в позашюльних закладах Украши: ктс^я i сьогодення // Рщна школа. — 2003. — №2. — С.20-22.
8. Цвiрова Т. Роль позашкшьних закладiв у процеи виховання дггей та шдлгт^ // Рщна школа. — 2002. — №10. — С.52-55.

Геннадш КОВАЛЬЧУК

ОРГАН1ЗАЦ1Я ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ У ДИТЯЧИХ ЗАКЛАДАХ СОЩАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ В РАДЯНСЬК1Й УКРАШ1 У 20-1 РОКИ XX СТ.

Розв&язуючи складш завдання теори i практики, педагопчна наука завжди черпала матерiал з такого багатого джерела, як юторичний досвiд минулого. Украшська школа мае багатий досввд трудового виховання, зокрема, залучення дiтей до суспiльно корисноï& працi. Глибоке вивчення попереднього досв^ та його всебiчне осмислення допоможе збагатити сучасну педагогiчну практику й уникнути недолiкiв, якi ще трапляються в органiзацiï трудовоï& дiяльностi дией i пiдлiткiв у навчально-виховних закладах. З цього погляду iнтерес становлять принципи органiзацiï трудово1 дiяльностi дией у закладах соцiального виховання в радянсьшй Украïнi в 20-i роки XX ст.

Питанням навчально-виховноï роботи у закладах штернатного типу присвяченш працi А. Бондаря, В. Гмурмана, I. Казанцева, Б. Кобзаря, К. Присяжнюка й iнших вчених. Особливосп органiзацiï трудового виховання, його змют, форми, методи, досвiд роботи окремих закладiв соцiального виховання розглядались у дослщженнях Б. Мельниченка, А. Поскрипка, Г. Сиченкова, М. Скаткiна, Л. Тютюнника, В. Фатеева, П. Щушна. Незважаючи на те, що щ дослвдники працювали в радянський перюд, ï^m науковi працi опирались на юторичш документи, законодавчi та нормативш акти, а тому мають важливе джерелознавче та iсторiографiчне значення. В сучасному теоретичному i методичному осмисленш системи трудового виховання в дитячих будинках, школах-комунах, трудових колонiях тощо велике значення мае теоретична спадщина i досвiд практичноï дiяльностi Г. Ващенка, А. Макаренка, М. Шстрака, С. Сiрополка, С. Шацького й шших педагопв, що дозволяе виявити певш закономiрностi в дослiдженнi проблем трудового виховання тдростаючого поколшня ввдповвдно до сучасних пiдходiв у розвитку педагогiчноï науки та нацiонального шшльництва.

Другие работы в данной теме: