Научтруд
Войти

Хорова спадщина українських композиторів – основний методичний матеріал для дитячих хорових колективів

Научный труд разместил:
Baekvult
20 сентября 2020
Автор: Марина Ярова

життево! позицп у виршент проблем бюетики; вiдповiдальне ставлення до живих ютот; самоосвгта та самовиховання з формування позитивних моральних якостей).

Аналiз результатiв нашого дослiдження дае тдстави для висновку про загальну ефективнiсть запропоновано! методики формування бюетично! вихованостi через формування емоцiйно-цiннiсного ставлення. Результати дiагностувального зрiзу формувального експерименту засввдчили, що в учнiв експериментальних груп (Е), порiвняно з контрольними (К), вiдбулися суттевi змiни у вЫх структурних компонентах бюетично! вихованость Так, в Е кiлькiсть учшв з низьким рiвнем бюетично! вихованост зменшилась з 3,37% до 0%, iз середнiм рiвнем — з 65,69% до 50,48%, iз достатшм рiвнем збiльшилась з 27,07% до 36,19%, з високим рiвнем — з 3,87% до 13,33%. У группах К щ показники були значно нижчими: з низьким рiвнем бюетично! вихованост кiлькiсть учнiв зменшилась з 3,77% до 1,89%, iз середшм збiльшилась з 66,04% до 67,92%, з достаттм та з високим — не змшилась.

Яюсний аналiз поведiнки груп учнiв певного рiвня бюетично! вихованостi показав, що зросла загальна виховашсть i культура школярiв. Зокрема, пiдвищилась вiдповiдальнiсть за власт вчинки; чеснiсть i справедливють у ставленнi до старших та однолггюв; ввiчливiсть i тактовнiсть у спшкуванш з людьми. Отже, ефектившсть етичного виховання учнiв основно! школи безпосередньо залежить вiд систематичного формування етичного ставлення до живого на засадах бюетики.

Л1ТЕРАТУРА

1. Борейко В. €., Подобайло А. В. Еколопчна етика. Навчальний пос1бник. — К.: Ф^осодюдентр, 2004. — 116 с.
2. Вековшинина С., Лисенко О. Сучасш вим1ри глобально! бшетики // Вюник НАН Украши. — 2004.

— № 6. — С. 57-62.

3. Глазирша Т. К. Бюетика у школ1 // Глобальна бюетика: сучасш вимоги, проблеми, ршення / Матер1али III м1жнародного симпоз1уму з бюетики. — К., 2004. — С. 50-51.
4. Гриньова М. В., Джурка Г. Ф., Кращенко Ю. П. Гумашзащя осв1ти у вим1рах бюетики // Глобальна бюетика: сучасш вимоги, проблеми, ршення / Матер1али III м1жнародного симпоз1уму з бюетики.

— К., 2004. — С. 45-49.

5. Кобенек Г. В. Еколопчна осв1та — шлях до формування нового св^огляду // Глобальна бюетика: сучасш вимоги, проблеми, ршення / Матер1али III м1жнародного симпоз1уму з бюетики. — К., 2004. — С. 85-86.
6. Кузьмшський А. I., Омеляненко В. Л. Педагогжа: Пщручник. — К.: Знання- Прес, 2003. — 418 с.
7. Макаренко А. С. Пед. соч.: в 8-ми т. — Т. 4. — М.: Педагогика, 1984. — 400 с.
8. Павлова Т. Н. Биоэтика в высшей школе. Серия: Охрана дикой природы. — Вып.10. — 1998. — 128 с.
9. Степанюк А. В., Назарко I. С. Довщник з бюетики. — Терношль: В-во ТНПУ ¡м. В. Гнатюка, 2007.

— 160 с.

Марина ЯРОВА

ХОРОВА СПАДЩИНА УКРАШСЬКИХ КОМПОЗИТОР1В - ОСНОВНИЙ МЕТОДИЧНИЙ МАТЕР1АЛ ДЛЯ ДИТЯЧИХ ХОРОВИХ КОЛЕКТИВ1В

У cmammi висвiтлюeться хорова спадщина укратських KOMno3umopie та використання Н у po6omi з дитячими та мoлoдiжними хоровими колективами.

Столптями в народ^ поруч з дорослою, складаеться музика для дггей як хорова, так i шструментальна. Видатш композитори свпу писали, а фольклористи збирали народну музику спещально для дггей, серед них: Й.-С. Бах, Й. Брамс, В. Верховинець, П. Козицький, Ф. Колесса, М. Лисенко, М. Леонтович, Г. Сковорода, К. Стеценко, Я. Степовий,

A. Штогаренко, П. Чайковський, та багато ш. Дослщженню дитячого хорового виховання присвятили сво! пращ видатт педагоги-музиканти А. Вахнянин, С. Вербицький, М. Воробкевич, О. Нижанквський, Д. йчинський, К. Стеценко; методисти О. Раввiнов,

B. Лужний, З. Жофчак, О. Ростовський та ш.

Яскравою iндивiдуальнiстю, високим рГвшм композиторсько! майстерностi позначена хорова спадщина М. Леонтовича. В ^торто хорово! музики митець увшшов як гешальний

Науков1 записки. Серш: Педагопка. — 2008. — № 1

63

творець обробки народно! шсш, в якш видiляють кiлька жанрових груп: лiрико-епiчнi обрядовi пiснi (колядки, щедрiвки, веснянки та побутов^; лiрично-побутовi дво- або триварiантнi композицп переважно полiфонiчного складу iз застосуванням розспiвiв у партiях, пiдголоскового та iмiтацiйного розвитку голосiв («Зеленая та лщинонька», «Котилася зiрка»); лiрико-драматичнi обробки («Зашумша лiщинонька», «Ой з-за гори кам&яно!», «Праля», «Мала мати одну дочку», «Шють пiвнi», «Козака несуть»). Справжшм шедевром хорово! обробки стали «Щедрик» та «Дударик», якi входять до репертуару багатьох дитячих хорiв i дорослих.

У хоровому доробку К. Г. Стеценка теж значне мкце займають обробки народних колядок i щедрiвок. Найуживанiшими засобами !х музично! драматурги е контраст тембрових барв, проведення теми рiзними голосами. Композитор тяжiв до психологiчного типу обробок з тдкресленням сценiчного розвитку i надавав творам чгтко! форми, застосовуючи куплетну варiацiйнiсть.

На початку ХХ столптя сяяв талант О. А. Кошиця — всесвiтньо вiдомого хорового диригента та композитора, автора хорових обробок народних пiсень. Серед них - геро!ко-ешчт («Гей не дивуйте», «Ой на горi та женщ жнуть»), лiричнi («Ой ходить сон коло вжон», «Ой зiйди, зшди ти, зоренько», «Понад синiм морем»), жартiвливi («Ченчик», «На вулищ скрипка грае», «Бща»), украшсью пiснi.

Провiдне мiсце у мистецтвi Укра!ни поЫдае i хорова творчiсть Л. М. Ревуцького. Його хорова спадщина невелика, але майже кожен хоровий твiр е перлиною укра!нського хорового жанру. В музищ композитора синтезованi риси укра!нського фольклору i професiйного мистецтва. Так, хори «Три веснянки», «Двд ще», «У перетику ходила» за характером наближаються до народних, але разом з тим вони мають дуже розвинуту партiю фортепiано. Вагомою частиною спадщини Л. М. Ревуцького е орипнальт твори. Серед них — хор «Ой чого ти почорншо», що вiдзначаеться геро!ко-етчним характером.

Яскравою сторiнкою свгтово! музично! культури стала хорова спадщина Б. М. Лятошинського. Основною рисою його хорового мислення е тяжiння до симфотзму: безперервностi iнтонацiйного розгортання, проростання тематизму з единого зерна, його рiзноманiтнi образш трансформацп [1, 116]. Значш здобутки мае майстер у жанрi хорiв а саре11а («Тече вода в сине море», «1з-за гаю сонце сходить», «У перетику ходила»). Серед ввдомих циклiв автора видiляються 9 хорiв на вiршi М. Т. Рильського — «Осшь», «Широке поле», «Дощ шумiв» та ш.

Хорова творчiсть А. Я. Штогаренка характеризуеться безпосереднiм наслiдуванням народно-пiсенних традицш. Композитора хвилюють геро!ко-патрютичш теми («Укра!но моя», цикл творiв а саре11а «Шевченкiана»). Багата i рiзноманiтна хорова спадщина А. Я. Штогаренка становить важливу вiху в кторп укра!нсько! национально! культури.

Аналiзуючи музичне виховання в Укршт, не можна не ввдзначити значний внесок у цю справу вiдомих укра!нських композиторiв XX столггтя. Як вiдомо, для розвитку хорового ству в Украш, в тому чист дитячого, багато зробив видатний укра!нський композитор М. Д. Леонтович. Працюючи в семшарп, у школi вчителем спiву, вiн поряд в пропагандою укра!нсько! народно! пiснi широко й активно використовував кращi зразки европейсько! i впчизняно! духовно! музики, мрiяв про органiзацiю музично! освгти, яка охоплювала б д^тей з перших рокiв !х перебування у школi. Композитор створив «Практичний курс навчання спiвiв у середшх школах Укра!ни» з музичними шюстращями. М. Д. Леонтович понад двадцять рокiв працював учителем спiву у школах. Головним засобом виховання для нього завжди була народна тсня. Початковий етап музичного виховання у системi народно! школи вiн пов&язував з пiснею — найправдивiшим за своею етичною i художньою суттстю життевим явищем. М. Д. Леонтович послвдовно дотримувався принципу визначально! ролi фольклору у справi музичного навчання датей, «пропонував починати з безнотного ству народних мелодш, вважав щ мелоди незмiнними в оволодiннi нотною грамотою» [3, 5].

Композитор М. В. Лисенко при Укра!нському клубi у Киевi органiзував дитячий хор (19081912), для якого специально писав твори. Розучував !х син композитора — Остап Миколайович. Виступи хору проходили без диригента, тд супровiд автора. Силами дiтей М. Лисенко поставив свою дитячу оперу «Зима i Весна». Понад 10 роюв (1903-1908, 1912-1917) займався хоровим вихованням дiтей К. Г. Стеценко. Вш написав низку музично-педагогiчних робгт, серед яких

64

Науков1 записки. Сер1я: Педагог1ка. — 2008. — № 1

«Початковий курс навчання д^гей нотного ству», Ф. М. Колесса — «Шкшьний стваник» та збiрки укра!нських народних тсень для дiтей [2, 5-6]. Композитор М. I. Вериквський протягом 3-х рокiв (1912-1914) керував юнацьким хором Кременецького комерцiйного училища. Репертуар хору був рiзноманiтний, а iнодi досить складний. У хорi сшвало 50 хлопчиков на 4 голоси. Перед розучуванням нових творiв ствали гами, арпеджiо, секвенцл.

У 20-х рр. минулого столiття велику увагу оргатзацп музично-хорового виховання дiтей в Украш придшяли композитори П. О. Козицький, А. Я. Штогаренко, В. М. Верховинець, М. О. Гайворонський, Ф. М. Колесса, Я. С. Степовий. Орипнальну методику роботи з дпъми застосував, зокрема, В. М. Верховинець. Цей талановитий педагог чудово поеднував ств великого хору iз танцювальною групою, умiв органiчно пов&язати тсню з рухами.

Перiод 1920-1930 рр. став перюдом зародження i становлення масово! хорово! самодiяльностi школярiв. У 30-i роки XX ст. штенсивно розвивалася позакласна i позашкшьна хорова робота завдяки створенню спещальних Будинкiв художнього виховання дiтей, до роботи яких ставилися високi вимоги. Та деколи захоплення сп1вом без врахування можливостей дитячого голосу, гонитва за досягненням якомога вищих результапв були причиною масових захворювань голосового апарату дггей через перевантаження складним репертуаром, використання творiв з широким дiапазоном, вiдсутнiсть ствацьких навичок, непосильш спiвацькi завдання, частi виступи, форсований звук при ствг Виникла суперечлива картина: намагання тдняти рiвень хорово! культури призвело до зниження якост хорового спiву, до псування дитячого голосу. Почалися спещальт дослiдження у цш галузi. Щодо змiсту музично-хорового виховання учшв, то насамперед вбачаеться вщсутшсть у вказаний перiод будь-яко! системи i методiв навчання, строкатють у пiдборi репертуару. Передовi педагоги намагались виховувати сво!х учнiв на кращих зразках класично! та народно! музики. Але, на жаль, це були окремi випадки, церковний ств перебував у забут. У наступний перiод — 60-80-i роки, який вважаеться найбшьш плiдним у всш кторп дитячого музичного виховання в Украш, розробляеться i видаеться багато методичних рекомендацiй (автори методичних посiбникiв — О. Раввiнов, I. Ситко, М. Яценко, Л. Скалецький, В. Уманець, Л. Хлебткова, Л. Греков, В. Лужний, З. Жофчак, О. Ростовський, Л. Коваль, О. Рудницька), оргатзовуються науково-практичт конференцл, публжуються рiзноманiтнi статтi, проводиться багато науково-педагогiчних дослiджень.

Плiдно працюе у наш час, пише музику для дггей та юнацтва Б. М. Фшьц. У !! творчому доробку понад 300 творГв — симфотчних, хорових, камерно-вокальних, фортетанних тощо. У композиторських надбаннях Б. Фшьц вагоме мкце займають твори, призначенi для д^гей та юнацтва, серед них: «Ввд льоду до льоду», «Смерiчка», «Любимо свою землю», «Ладоньки», «Шд зими до зими», «Весняний дзвш». У збГрщ пiсень для дитячого хору «Свгге тихий» (2000 р.) вмщет твори духовно! музики на канотчт тексти О. Олеся, Т. Шевченка, П. Тичини, Л. Костенко. Твори Б. Фшьц входять до репертуару проввдних дитячих колектив1в — «Щедрика», «Дзвiночка», «ЗГрнищ», Великого дитячого хору Нацюнально! радюмовно! компани Укра!ни, «Дударика» та багатьох шших. Початок 1990-х рокв вiдзначаеться розробкою, апробащею Г виданням програм з музики для загальноосвгшьо! школи на нацюнальнш основГ, де основне мГсце належить хоровому ству. Це в першу чергу програми, виконат пГд кер1вництвом А. Т. АвдГевського, О. Я. Ростовського. На початку ХХ1 ст. програми з музики оновлюються авторами Л. М. Масол, Б. М. Фшьц. В !х основу покладено укра!нський фольклор, у якому творчкть Г сприйняття нероздГльнГ.

Отже, прагнучи високохудожньо вГдобразити навколишнГй свГт, багатогранно розкрити образ сучасника, укра!нськГ композитори звертаються до широкого дГапазону жанрГв хорово! музики, оновлюють !! штонацшну мову, збагачують виражальнГ засоби. У вадповадь на творчГ пошуки митщв зростае популярнГсть професГйного хорового мистецтва, виникають новГ хоровГ колективи, розширюеться коло аматорГв цГе! глибоко нацюнально! сфери художньо! культури. У наш час у КиевГ плвдно дГе Центр естетичного виховання дГтей, учтвсько! Г студентсько! молодГ, вГдповГдно Г у вих мГстах виникла мережа таких дитячих Г молодГжних закладГв. Вони органГзовують Г спрямовують наукову Г творчу дшльтсть талановитих дней у позашкГльних формах роботи. Завдяки пожвавленню хорового виховання у м. МелгтополГ виник мГшаний хор укра!нсько! пГснГ (керГвник К. Туча) Мелггопольського Центру дитячо! творчостГ, хоровий

Науков1 записки. Сер1я: Педагоггка. — 2008. — № 1

65

колектив Пмназп ш. Володимира Великого м. Рогатина 1вано-Франювсько! обл. (керiвник Я. Варчук), хорова капела хлопчиюв i юнаюв лiцею мистецтв м. Керчi (керiвник О. Нефедова).

Народний дитячий ансамбль «Писанка», що дiе при Центрi творчостi Львiвськоl залiзницi, знають не тiльки у Львов^ а й у всiй Украш. Ансамбль виступае на сценi Льв1вського оперного театру з концертами на Рiздво i на Великдень, по радю i телебаченню. Вiн подiлений на 3 хори: «Ягшочка» (наймолодшi), «Весшвка» (дiвчата середнього вiку) та «Писанка» (тдттки). Понад 10 рокiв керуе цим ансамблем О. Вовк, яка навчае дiвчат не тiльки хоровому ству, а й теорп музики i сольфеджiо, гри на бандур^ фортепiано, сопiлцi, основ хореографп. Вся навчально-виховна робота базуеться на методичних засадах i репертуарi вiтчизняних композиторiв i педагогiв.

У Тернополi устшно дiе дитячий зразковий хор «Зоринка» (керiвник I. Доскоч), в Ужгородi — «Едельвейс» (керiвник З. Жофчак), капела хлопчиюв при Кшвсьюй академй мистецтв (керiвник А. Зайцева). Проввдними дитячими колективами Укра1ни е хори: «Щедрик», «Дзвiночки», «Дударик», Великий дитячий хор Национально! радюмовно! компанп Укра1ни, «Зоринка» (Тернопiль), у Нiжинi — «Сяйво» (художнiй керiвник С. Голуб). У мют Хмельницькому успiшно функцюнують добре знанi в Украш дитячi хоровi колективи при музичнiй школi № 1 «Подiльскi солов&1» (художнш керiвник Н. Бухта), спецiалiзованiй школi № 19 «Зiронька» (художнiй керiвник М. Ярова), у Кам&янцi-Подiльському — «Журавлик» (художнш керiвник М. Нетеча) та «Любава» (художнiй кер1вник Л. Мартинюк) та iн. [5, 64].

Робота, яка постшно проводиться з хористами <^роньки» у ЗОШ № 19 м. Хмельницького, а також спостереження за репетицшними заняттями з шюльними колективами iнших колектив1в дае тдстави стверджувати: органiзацiя i проведення музично-естетично! роботи (музичнi вечори, свята народно! шст) розширюють музичний кругозiр учнiв, збагачують 1х знання в царинi хорового мистецтва, знайомлять з кращими зразками вокально-хорово! музики, тдвищують музичну i загальну культуру. Разом з тим сприяють вихованню культури мови i поведiнки, викликають емоцшне пiднесення, яке, в свою чергу, збуджуе думки i бажання працювати серйознiше й наполегливiше, що позитивно впливае на успiшнiсть учшв.

Вивчаючи хорову спадщину вiтчизняних композиторiв, аналiзуючи практичний досвiд, ми дшшли таких висновкiв:

1. Значний внесок у розвиток вокально-хорово! справи кра!ни зробили вiдомi украшсью композитори XX столптя — С. Вербицький, М. Воробкевич, О. Нижанювський, М. Лисенко, М. Леонтович, Ф. Колесса, П. Козицький, Я. Степовий, Д. йчинський, К. Стеценко та ш. Аналiз проблеми вiдродження дитячого хорового ству спонукае стверджувати, що становлення музичного виховання, ефективнiсть хорового навчання i виховання у школi та в позашюльних навчальних закладах мае багату юторто, значною мiрою залежить ввд використання пiсенно-хорового репертуару вiтчизняних композитс^в, якi пишуть для дiтей.
2. Важливе мiсце у практицi вокально-хорово! роботи школи мае належати фольклору. Основними виражальними засобами музично! народно! творчост е: iнтонацiйна особливiсть, наствтсть, простота мелоди i рштшчно! структури, виразнiсть i багатство мелоди, гармошя, тiсний зв&язок поетичного та музичного текстав, глибока емоцiйнiсть, достовiрнiсть, Грунтовний виклад думки, поетичнiсть, чистота образу, довершетсть форм, високохудожнiй правдивий змют, рiзножанровiсть, багатство юторп життя людей, !хшх думок, почуттiв, переживань. Завдяки цьому фольклор стае художнiм ввдображенням особливого свiту людського буття, життедiяльностi i розвитку людських здiбностей.
3. Основним репертуаром дитячих хор1в мае бути музична творчiсть укра!нських композитс^в — джерело розвитку нацiонального мистецтва. Художшсть i доступнiсть творiв впчизняних майстрiв хорово! справи надають !й великого педагогiчного значення. Нацiональне хорове мистецтво — фундамент, на якому мае будуватися музично-естетичне навчання i виховання. Украlнськi композитори, прагнучи високохудожньо ввдобразити навколишнiй свiт, багатогранно розкрити образ сучасника, звертаються до широкого дiапазону жанрiв хорово! музики, оновлюють !! штонащйну мову, збагачують виражальт засоби. У вiдповiдь на творчi пошуки митцiв зростае популярнiсть професшного хорового мистецтва, виникають новi хоровi колективи, розширюеться коло аматорiв ще! глибоко нацiональноl сфери художньо! культури.
66

Науков1 записки. Сер1я: Педагопка. — 2008. — № 1

4. Творчють KOMno3KropÎB Украши, ïx HayKOBi пращ, практична робота з дитячими колективами створили тдгрунтя для подальшого розквгту нaцiонaльного музичного мистецтва i педaгогiки. Безпосередня робота з хоровим колективом «^ронька», aнaлiз репертуару дитячих хорових колективiв Украши дають пiдстaвy стверджувати, що музичш твори згаданих yкрaïнськиx композиторiв становлять основу музичного репертуару дитячих i молодiжниx хорових колективiв.

Л1ТЕРАТУРА

1. Кияновська Л. Укра&шська музична культура: Навчальний пойбник. — Терношль: СМП

«АСТОН», 2000.

2. Колесса Ф. М. Шюльний сшваник — 2-ге вид. — К.: Музична Украша, 1993.
3. Леонтович М. Д. Практичний курс навчання сшву у середшх школах Украши. / Пщ ред.

Л. 1вановоУ. — К.: Музична Украша, 1989.

4. Лисенко М. В. Молодощ1. Зб1рка народних шсень. — К.: Музична Украша. — 1990.
5. Кульбовський М. З подшьського кореня. — Хмельницький: Подшля, 1999.

Наталя ГОРБАТЮК

ПРИНЦИП НАРОДНОСТ1 У ВИХОВАНН1 В ПЕДАГОГ1ЧНОМУ ДОРОБКУ Б. ГР1НЧЕНКА

У cmammi euceimneno принцип napodnocmi у виховант на pi3Hux етапах становления та розвитку педагог1чного доробку Б.Гртченка.

У процес становления та розвитку педагопчноУ науки проблема виховання особистост привертала увагу багатьох вгтчизняних педaгогiв. Серед них не може пройти поза увагою педагопчний спадок Б. Гртенка.

Вiддaиiсть Б. Грiичеикa рiдиомy народу пдна подиву i иaслiдyвaиия. Це про нього захоплено писав його великий сучасник I. Франко: «... У всьому, що пише, проявляв, ж^ч знання мови украУнськоУ, також гарячу любов до УкраУни, щирий демократизм, бистре око на хиби украшськоУ сyспiльиостi» [11, 14].

I. Франко високо щнував Б. Гртенка як борця за украшське слово, справжнього пaтрiотa, одержимого нацюнальною вдеею i вiдводив йому «перше мюце, по пильиостi, по таланту, витривалш прaцьовитостi i рiзнородностi iитересiв духових...» [11, 14]. За словами С. Сфремова, «справжня бiогрaфiя Грiичеикa — то його невсипуща, безупинна, од першого виступу ще юнаком аж до останнього моменту, праця задля рiдиого народу, його повсякчасна готовиiсть душу свою положити за трудящий люд. Замють сухих хронолопчних дат бачимо в цш бiогрaфiï довгу низку живих праць... Стане тут у ряд — i його педагопчна робота, ... й дослвди над життям народним, i популяризаторська робота, i громадська публщистика, i красне письменство» [8, 322].

Педагопчна спадщина Б. Гртенка привертала увагу багатьох дослвдниюв, а саме: А. Животенко-Шанюв, О. Неживого, А. По^бного, Д. Шсочиния, М. Плевака, Г. Шерстюка та ш.

Метою щеУ CTaTTi е висвгтлення принципу нaродностi у виxовaннi в педагопчному доробку Б. Грiиченкa.

Принцип народност розкриваеться в його працях «ЯкоУ нам треба школи», «Народш вчителi i вкрашська школа», «На беспросветном пути», а також в поетичнш та прозовш творчостi.

Принцип народност Б. Грiиченко розглядав багатовекторно: рвдна школа, рiднa мова, м^я вчителя в нaроднiй школi, школа i родина, Ух взаемовплив на формування нацюнальноУ свiдомостi дитини, тдручники для народноУ школи i т. ш. Глибинний aнaлiтичний розум, сввдомий пaтрiотизм дали змогу Б. Гртенку виокремити наукову модель, розробити концепщю спрaвдi народноУ школи для украшських дiтей. Б. Грiиченко проблему народност розглядав невiд&емно вiд нацюнальноУ щеУ, тому народна школа, згiдно з його висновками, повинна бути нацюнальною.

Науков1 записки. Серш: Педагопка. — 2008. — № 1

67