Научтруд
Войти

Формування трудових вмінь та навичок студентів засобами декоративно-вжиткового мистецтва

Научный труд разместил:
Soespaspo
20 сентября 2020
Автор: Сергій Заїка

ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО ТА ДИЗАЙН У ТРУДОВ1Й

_ШДГОТОВЩ УЧН1ВСЬКО1 I СТУДЕНТСЬКО! МОЛОД1_

технологiй. Розглядаючи можливють планування i реалiзацii МПЗ у контекст застосування цих технологiй, ми виявили новий тип вказаних зв&язюв за критерieм «засоби здiйснення i фшсацл» —електронний. Цей вид вщображення МПЗ може включати в себе як традицшш види планування (текстов^ табличнi, матричнi, графiчнi), представлеш в якiсно новому виглядi - на електронних ношях шформаци, що значно полегшуе всi маншуляци над ними, так i бути принципово новим типом виявлення i планування МПЗ. Особливютю цього виду фшсацп МПЗ е використання комп&ютерного пошуку з метою виявлення мiжпредметного матерiалу в системi сумiжних навчальних дисциплш, а також використання функци пперпосилань в електронних засобах планування для швидкого i детального ознайомлення з навчальним матерiалом мiжпредметного змiсту. Прикладом такого вщображення МПЗ можуть бути електронш робочi навчальнi програми, конспекти лекцш i практичних занять, шструкцшш картки з окремо! навчально! дисциплши, в яких можна розмiстити виявлеш традицiйним шляхом або знайденi за допомогою комп&ютера посилання на матерiал мiжпредметного змiсту iнших дисциплiн. А для переходу до змюту цього матерiалу достатньо буде натиснути на пперпосилання в електронному конспектi чи шшому документi клавiшею комп&ютерно1 мишь

Зрозумiло, що робота з такого планування МПЗ вимагатиме вщ укладачiв логiчного мислення та чiтких уявлень про сшввщношення окремих частин рiзних навчальних предметiв й обов&язково матиме колективний характер, що е проявом суб&ективно1 умови здiйснення МПЗ -"сумюно! методично1 роботи викладачiв".

Пщсумовуючи вищесказане, можна зробити висновки, що забезпечення МПЗ е одним iз засобiв оптимiзацil навчального процесу у вищш школi загалом i художньо-трудовш пiдготовцi майбутнiх вчителiв зокрема. Реалiзацiя цих зв&язкiв на науковiй основi може iстотно сприяти вдосконаленню змюту навчання та шдвищенню якостi оргашзаци навчально-виховного процесу. Тому нинi дуже актуальним е "озброення" викладачiв ВНЗ ддачим механiзмом реалiзацil МПЗ у навчально-виховному процеш, в основi якого лежить забезпечення вшх основних еташв, функцiй, аспектiв i факторiв цього педагопчного явища, а також врахування тенденци розвитку сучасно1 вищо1 школи, основною ознакою яко! стае комп&ютеризащя навчання.

Л1ТЕРАТУРА

1. Еремкин А. И. Система межпредметных связей в высшей школе (Аспект подготовки учителя). — Харьков: Вища школа, 1984. — 152 с.
2. Срьомшн А. I., Андреева Н. Б. Млжпредметш зв&язки в систем! професшно! тдготовки вчителя // Актуальш проблеми професшно! педагопки: Монограф!чний зб!рник. — Херсон: ХДП1, 1996. — С. 41-42.
3. Зверев И. Д., Максимова В. Л. Межпредметные связи в современной школе. — М: Педагогика, 1981. — 160 с.
4. Лошкарева Н. А. Межпредметные связи как средство совершенствования учебно-воспитательного процесса: Учеб. пособие для ФПК директоров школ. — М.: Изд-во МГПИ, 1981. — Вып. I. — 102 с.
5. Максимова В. Н. Межпредметные связи и совершенствование процесса обучения: Книга для учителя. — М.: Просвещение, 1984. — 143 с.
6. Римаренко В. £. М!жпредметт дидактичш зв&язки ! наступшсть в трудовому навчанш // Удосконалення форм ! метод!в трудового навчання: Зб!рник. — К.: Радянська школа, 1962. — 94 с.
7. Скаткин М. Н. Активизация познавательной деятельности учащихся в обучении. — М., 1965. — 48 с.
8. Федорец Г. Ф. Межпредметные связи в процессе обучения: Учеб. пособие. — Л.: Изд-во ЛГПИ, 1983. — 88 с.

Серий ЗА1КА, Оксана ЗА1КА

ФОРМУВАННЯ ТРУДОВИХ ВМ1НЬ ТА НАВИЧОК СТУДЕНТ1В ЗАСОБАМИ ДЕКОРАТИВНО-ВЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА

В статтi розглядаеться необхiднiсть вивчення принципiв декоративно-вжиткового мистецтва майбутнiми вчителями трудового навчання. Основна увага придшяеться ролi композицИ в розвитку творчих та художньо-естетичних здiбностей студентiв, адже одтею з умов художньо&1 виразностi

ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО ТА ДИЗАЙН У ТРУДОВ1Й _ШДГОТОВЩ УЧНЮСЬКО! I СТУДЕНТСЬКО! МОЛОД1_

творгв е композицшна яюсть. Вона складаеться з гармонтностг, спгврозмгрностг та цшьностг, що е важливим фактором естетично&1 досконалостг творгв I засвгдчуе профстну майстернгсть I самобутню творчгсть автора.

Розширення номенклатури професш, орiентацiя !х на сферу послуг, економiчнi напрямки, впровадження модульного навчання та iнших iнновацiйних технологш навчання потребують педагога школи ново! генерацп. Вiн мае бути готовий до роботи в нових умовах, здатний адаптуватися до змiн i швидко реагувати на сучаснi процеси сощального та економiчного розвитку суспшьства, бути широко обiзнаним з питань декоративно-вжиткового мистецтва як одного з видiв художньо! дiяльностi, володiти широким естетичним кругозором, достатньою професiйною тдготовкою, iнтерпретувати традицп народного мистецтва, поеднуючи естетичнi та практичнi якостi.

Сучасне народне декоративно-вжиткове мистецтво Укра!ни — це частина народно! культури. Витоки його сягають у сиву давнину. Збер^аючи тiсний зв&язок з традищями народно! творчостi минулого, воно набувае нового змюту, якостей i рис сьогодення.

Народне мистецтво е складним i багатогранним явищем культури. Воно охоплюе всi види народно! творчосп — музику, танцi, пiснi, фольклор, будiвництво, прикладне мистецтво, що розвиваються як единий комплекс, органiчно входять у життя народу. Протягом уше! юторп людства це мистецтво воображало його смаки й уподобання, поняття про красу, морально-етичнi норми. Здавна Укра!на славиться сво!ми талановитими митцями: гончарями, рiзьбярями, ткачами, килимарницями, вишивальницями, якi створювали життево необхiднi реч^ що поеднували в собi красу i доцiльнiсть. Майстри намагалися не тшьки зробити кориснi, зручнi в побут предмети, а й прикрасити !х.

Про те, яка сприйнятлива душа народу до всього прекрасного в житп, чудово сказав Олесь Гончар: &^воче вбрання i козацька люлька, шкрустований топiрець гуцула i рiзьблена спинка саней, бабусина розмальована скриня i мисник на спш, вишитий рушник i звичайна вшонна лиштва — будь-яка ужиткова рiч пiд рукою невiдомого художника чи художниц ставала мистецьким утвором... Людина оточувала себе красою, знала в нш смак, художньо прикрашувала життя, заполонена одвiчним, таким нестримним бажанням творити" [1, 7].

Народ завжди прагнув зробити радюною важку щоденну працю, наповнити красою нужденне життя, прикрасити побут. Створюючи предмети вжиткового мистецтва, народш майстри використовували природш матерiали — дерево, глину, вовну, конопл^ рiзнi види металу. Вони прекрасно знали i вiдчували властивост й особливостi матерiалу i намагалися найповшше показати його красу. Ось чому з глини на гончарному крузi народжувалися чудов^ бездоганнi за формою глечики, макггри, тарелi, прикрашеш яскравим, соковитим розписом; дерев&янi речi народнi умiльцi оздоблювали випалюванням, рiзноманiтним рiзьбленням, iнкрустацiею. Життя селянина було псно пов&язане з природою, але вш нiколи !! не кошював. Народнi майстри черпали в цьому невичерпному джерелi образи, творчо втшювали !х у художнiх виробах.

У рiзьбленнi, розписах часто зустрiчаються також орнаментоваш кола-розетки, що зображували сонце; шестипелюстковий знак символiзував блискавку, ^м. Як далекий вiдгомiн сиво! давнини в орнаментах лишилися цi знаки-символи краси орнаментальних форм.

Розвиток народного мистецтва — це еволюцшний процес, який грунтуеться на традицiях i поступовому нагромадженш нових рис. Кожний майстер, вносячи в загальний здобуток свое особисте, що йде вiд його обдарованоси, смакiв та уподобань, сприяе цьому розвитковь Спираючись на колективш досягнення попередникiв, сучаснi митцi продовжують i розвивають народнi традицi!. Найбшьш вдалi орнаментальнi мотиви, композицiйнi та колiрнi рiшення стають улюбленими, !х пiдхоплюють iншi, згодом вони входять у загальний здобуток колективу, перетворюються на традищю.

Духовний свiт та естетична уява майстра вiками складались у щоденному спiлкуваннi з природою, яка надшила його вщчуттям краси, прагненням створювати оточуючi предмети яскравими та досконалими. Завдяки цьому, твори, що вийшли з рук талановитих народних майстрiв, вирiзняються художньою завершетстю. Тому для формування уявлень про декоративну культуру необхiдно розвивати в студенпв здатнiсть сприймати i щнувати не тiльки зразки мистецтва, а й

ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО ТА ДИЗАЙН У ТРУДОВ1Й

_ШДГОТОВЩ УЧНIВСЬКОÏ I СТУДЕНТСЬКОÏ МОЛОД1_

навколишню природу та явища живо! дiйсностi, бачити красу i досконалiсть форм. Цьому сприяе проведення екскурсiй на природу, шд час яких доцiльно робити начерки i замальовки рiзних об&екпв, що допоможе глибше зрозумiти походження, характер i змют декоративних форм у народному мистещта, а також розкрие можливостi й засоби застосування ix у майбутнiй творчiй дiяльностi.

Опрацьовуючи орнаментальну композицiю, необxiдно нацiлювати студенпв не лише на вiдтворення вщомих 1м мотивiв, а й на створення нових декоративних образiв, навiяниx розмаптям та багатством навколишнього рослинного й тваринного свiту. Проектування орнаментальних чи сюжетних композицiй мае важливе значення для формування розумiння цшсносп художнього виробу. I тiльки безпосередня робота над таким вирiшенням мистецько! речi допоможе студентам розвинути вщчуття композицiйниx законiв побудови ïï форм i декору, розушння сутi декоративносп виробiв, уможливить здобуття вмiнь i знань, необхщних для творчого зростання. Ось чому робота над цшсним вирiшенням xудожньоï речi повинна становити основу навчання.

Формування вiдчуття декоративносп варто починати з найпростiшого: дати загальне поняття про композицiю. Композищя е складовою всix видiв мистецтва. Це слово походить вщ латинсько].& мови: сот — взаемно i ро81йо — розмщення, отже означае взаеморозмщення. Композищя — це об&еднання художшх елеменпв у едине цше, що становить xудожнiй твiр. Одшею з умов художньо&& виразностi творiв е композицiйна якiсть. Вона складаеться з гармонiйностi, спiврозмiрностi та цшьносп, що е важливим фактором естетично& досконалостi творiв i засвiдчуе професшну майстернiсть i самобутню творчiсть автора, його здатшсгь пояснити ïï зв&язок iз природою, народним досвiдом, традищями нацюнальноï& культури тощо, звернути увагу на xарактернi особливостi ïï побудови, художньо-образний змiст та iн.

Пд час занять студенти повиннi не лише котювати зразки народного мистецтва, а й творчо використовувати традицшт елементи i мотиви орнаменту, форми виробiв мiсцевоï& школи народноï& творчосп, компонуючи ïx по-своему, враховуючи гармонштсть форм як вiдсугнiсгъ протирiч мiж рiзними геометричними та фiзичними (колiр, маса, фактура) характеристиками. При цьому сmврозмiрmсть форм частин композицiï мае бути у сшввщношенш, що створюе правильний масштаб для зорового сприймання кожноï з них. Основу спiврозмiрностi або масштабностi становлять усталенi уявлення про нормальш розмiри i маси тих чи шших предметiв та ïx частин.

При проектувант речей пст^бно звертати увагу на особливосгi орнаменту i форм виробiв мiсцевого промислу, простоту зображувальних засобiв, силу художник виразностi. Виразнiсть — це особливе, яскраве враження вiд побаченого. Сюди вщносяться всi прийоми композицiï: пропорщя, контраст, нюанси, ритм, симетрiя, етика, динамша та властивi форми (колiр, тон, текстура, фактура, пластика). Так, декоративна пластика, насичена i повшстю заповнена орнаментом, буде гарно виглядати на бшш спш. Тарiлка з червоного дерева втратить справжню художню якють на темному килимь Виразшсть досягаеться дiяльнiстю композицiï та окремими ïï елементами.

Виразшсть окремих предме^в тдкоряеться загалом комплексу середовища, обстановки. Якщо в одному примiщеннi велику кшьюсть виробiв не об&еднати i не тдпорядкувати загальному, то вони можуть заважати один одному, втрачаючи свою виразшсть.

Вищою формою виявлення xудожньоï майстерност у декоративно-вжитковому мистещта е образ. Тiльки справжнiм твором мистецтва властивий цшсний xудожнiй образ.

Для цього мистецтва характерна своя специфiчна форма xудожньоï образностi. Вона залежить вщ утилiтарноï функцiï та практичного призначення предмета. Такому виду мистецтва властивий ще й принцип стильового тдбору, що зумовлюе певну рiвновагу предме^в, поеднання нових i старих форм, створення ансамблю — першого кроку на шляху створення вщповщного образу. При ознайомленш з виробом звертае на себе увагу його форма. Першим творцем краси е природа. Створюючи форми на основi природних, майстер бере до уваги ïx практичне використання, призначення, матерiальнi можливосп обробки та шструменти. Так чи шакше це все примушуе його видозмшювати форму.

Практичт заняття з народних промислiв Полюся, наприклад, можна спрямовувати на формування у студенпв виконавських навичок i вмшь для виготовлення xудожнix речей на основi знань, отриманих у процеш теоретичного навчання (особливо — художньо-змютового), професiйноï&

ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО ТА ДИЗАЙН У ТРУДОВ1Й _ШДГОТОВЩ y4HIBCbKOÏ I СТУДЕНТСЬКО! МОЛОД1_

орieнтацiï. Тiльки повнощнне залучення до народного мистецтва може стати умовою формування трудових ушнь декоративно-вжиткового характеру.

В процесi навчання важливо передбачити перевагу свгтоглядного, теоретичного курсу над елементами практичного виконання, тобто забезпечити пряму залежиiсть виконавських навичок вiд рiвня духовностi. Враховуючи це, основними напрямами формування трудових вм№ особистостi, на нашу думку, е: передання студентам знань про витоки, художиi та виконавськi традицл народного декоративно-прикладного мистецтва; формування уявлень про декоративну культуру, що передбачають гармонiйне та цiлiсне вирiшення мистецького виробу; забезпечення виконавськоï майстерностi, що становить засвоення певних художиiх i техиологiчних прийомiв та навичок виготовлення i декорування виробiв.

Формування у студенив знань про джерела, художн i виконавськi традицiï народного декоративно-вжиткового мистецтва повинно здшснюватися на грунп осмисленого запам&ятовування й сприйняття головних, загальних i локальних особливостей творiв рiзних традицiйних центрiв народного мистецтва. Пд час занять доцшьно використовувати рiзноманiтний iлюстративний матерiал, особливо зразки творiв народних майстрiв, за кожним з яких бажано проводити декоративно-змютовий аналiз, що мае вiдбуватися на rai якомога повшшого вiдображення ïx зв&язку iз середовищем, життям, традицiею, iсторiею народу, народним свiтосприймаиням, нацюнальною свiдомiстю.

Водночас необхщно висвiтлювати таю питання: де, хто i коли створив декоративну композищю; форма, декор, техшка виконання в узгодженнi з матерiалом i призначенням речi; рiзномаиiтнiсть декоративних мотивiв i теxиiки ïx виконання; загальне та мiсцеве у виробах декоративно-вжиткового характеру рiзниx шкш народного мистецтва; роль естетичного сприйняття природи i трудовоï дiяльностi в процес виготовлення художнього виробу майстром. Як свiдчить практика, такий аналiз сприяе творчому розумiнню народного мистецтва, формуванню цiлеспрямоваииx навичок роботи з пошуку i вивчення творiв декоративно-прикладного мистецтва.

При доборi взiрцiв художшх виробiв не треба обмежуватися тшьки одним видом промислу. Дуже важливо дати студентам уявлення про рiзнi види народного мистецтва (керамiку, вишивку, рiзьблення тощо), про ïxню своерщнють, вiдзначити ансамблевiсть xудожнix речей, ïx гармоншне поеднання з оточуючим середовищем, шшими речами. Пiсля такого загального ознайомлення необхщно глибше вивчати певний вид художнього промислу. Починати це варто iз взiрцiв xудожиix виробiв рiдного краю. Важливо проводити заняття, використовуючи там форми роботи, як виставки, лекци та практичнi заняття, а також науково-дослщну дiяльнiсть, що комплекс мае не ильки шзнавально-освгтнш характер, а й сприяе вихованню та розвитковi в молодi почуття прекрасного, потреби творити й жити за законами краси.

Доцiльно, щоб на заняттях студенти могли робити начерки i замальовки окремих xудожнix виробiв. Тут необхвдно ставити конкретне завдання аналiзу виробiв, глибоко вивчати й використовувати в робой ri теxиiчнi й високодекоративт прийоми народного мистецтва, якi мають значущi xудожиi традицiï i пов&язан з нацiональною культурою. При цьому студенти не копiюють взiрцi, а творчо використовують отриманi знання та навички, розробляючи композицй& й елементи орнаменту, форми виробiв по-своему, спираючись на традицiï мiсцевоï школи народного мистецтва. Виконаш студентами роботи мають вщзначатись яскравою своерiдиiстю, становить певну декоративну цiннiсть, характеризуватися яюстю виконання, бути суспшьно корисними.

Iитеграцiя свгтоглядних i декоративно-практичних чинниюв у процеа вивчення декоративно-вжиткового мистецтва в трудовш пiдготовцi майбутнього вчителя вщбуваеться, звичайно, за рiзниx матерiально-теxнiчниx обставин: в одних випадках навчальнi заклади розташоваиi в регiонаx вiдродження згасаючих художнх ремесел, в iишиx — у репонах iитенсивного розвитку художшх промиств. Це вимагае рiзниx форм навчально-виховно1& роботи.

У першому випадку проводять вивчення i вiдродження згасаючих промиств: пошук майстрiв, котрi володдать xудожиiм ремеслом, характерним для певжл мiсцевостi; винайдення старовинних речей, що збереглись у населення; оргаиiзацiя в навчальному закладi музею або куточка народного мистецтва; зустрiчi, бес1ди зi старожилами, iсториками, мистецтвознавцями; залучення народних майстрiв до педагогiчноï дiяльностi з вщродження й розвитку художнього ремесла на базi навчальних майстерень, а також використання форм учшвства (за згодою майстра до нього при^плюють найбшьш здiбниx i зацiкавлениx студенпв для вивчення та опанування "таемниць"

ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО ТА ДИЗАЙН У ТРУДОВ1Й

_ПЩГОТОВЩ УЧНIВСЬКОÏ I СТУДЕНТСЬКОÏ МОЛОД1_

традицiйного мистецтва безпосередньо в його майстерш); здiйснення екскурсш-занять у краезнавчому, iсторичному, художньому музеях, вщвщання виставок.

Отже, формування трудових вмiнь та навичок студентiв засобами декоративно-вжиткового мистецтва е складовою частиною сучасноï концепцiï розвитку нацiональноï& культури, в зокрема градицiйноï народноï& художник творчостi, а вiдгак мае важливе педагогiчне та суспiльне значення.

Л1ТЕРАТУРА

1. Гончар О. Катерина Бшокур. — К.: Мистецтво, 1972. — 35 с.
2. Литвинець Е. М. Чарiвнi вiзерунки. — К.: Рад. школа, 1985. — 60 с.
3. Прикрась свш дiм / Л. П. Гура, Л. £.Жоголь та ш. — К.: Техшка, 1988. — 304 с.
1рина РАДЕЦЬКА

СТРУКТУРА ХУДОЖНЬО-ПРОЕКТНИХ УМ1НЬ УЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

В cmammi розглянуто художньо-проектнi та педагог1чт умгння. Проанал1зовано дгяльнгсть учителя трудового навчання в умовах nроектно-технологiчноï дiяльностi. Визначено структуру

художньо-проектних умть учителя трудового навчання.

Змши у методищ викладання трудового навчання в загальноосв^нш школi вносять певш корективи у процес тдготовки майбутшх учителiв трудового навчання. Основою реалiзацiï нового змюту трудового навчання, як пiдкреслено в Державному стандарт освiтньоï галузi "ТехнолопГ&, е проектно-теxнологiчна та iнформацiйна дiяльнiсть, яка iнтегруе всi види сучасноï дiяльностi людини — вiд появи творчого задуму до реалiзацiï готового продукту.

О. Коберник, В. Бербец, В. Сидоренко, С. Ящук зазначають, що серед рiзноманiття нових педагопчних технологш у системi освiти, придатних для реалiзацiï особистiсно-орiентованого пiдxоду, найбшьш характерною е проектна методика навчання, котра е новою педагопчною технолопею [1].

Метою cmammi е визначення структури художньо-проектних умiнь учителiв трудового навчання.

Проектна дiяльнiсть е важливим компонентом системи продуктивноï освiти i нетрадицшним способом органiзацiï освiтнix процешв через активнi способи дiй: планування, прогнозування, аналiз, синтез.

У проектно-технолопчнш дiяльностi на уроках трудового навчання розрiзняють чотири етапи — оргашзацшно-шдготовчий, конструкторський, теxнологiчний, заключний. Органiзацiйно-пiдготовчий етап передбачае вибiр об&екта проектування. На цьому етат учнi визначають проблему, формують та пропонують рiзноманiтнi iдеï, аналiзують прототипи виробiв (проектiв), обговорюють оптимальш варiанти форми та конструкцп виробу, визначають загальний вигляд i дизайн майбутнього виробу. На другому, конструкторському етат учт розробляють есюз, креслення, добирають матерiал та шструменти, необxiднi для виготовлення виробу (проекту). Результатом технолопчного етапу буде реалiзацiя творчого проекту згiдно з передбаченим технолопчним процесом виготовлення виробу. На заключному етат здшснюеться кiнцевий контроль, коригування виконаного виробу порiвняно iз запланованим, остаточне оформлення та захист творчого проекту.

Щд час професiйноï пiдготовки майбутнix учителiв трудового навчання дуже мало уваги придшяеться оргашзацшно-шдготовчому етапу (етапу аналiзу прототипiв, творчого пошуку, виникнення iдеï та вщображення ïï образотворчими засобами).

З аналiзу вищесказаного помiтна необxiднiсть збiльшення уваги при шдготовщ майбутнix учителiв трудового навчання до предме^в художнього циклу та вивчення методiв проектування.

У контекст нашого дослiдження — формування художньо-проектних умшь майбутнix учителiв трудового навчання — розкриемо сутшсть понять "проектування", "художне проектування". Термiн "проектування", як вказано у "Словнику шоземних ^в", походить вiд

Другие работы в данной теме: