Научтруд
Войти

Особливості змісту підручників з хімії в українській дорадянській школі

Научный труд разместил:
Vladimir
20 сентября 2020
Автор: Олена Донік

навчальних i позашкiльних заклавдв Галичини, в iнших регiонiв Укра!ни та за рубежем у рiзнi iсторичнi перiоди.

Л1ТЕРАТУРА

1. Козак М. Пом&яни Господи, душ1 слуг тво!х // Перемишль — Льв1в, "Св1чадо", 2002. — 278 с.
2. Камшський А.С. У пол1 морально! та поштично! слшоти: Укра!на й укра!нщ в очах поляков // Сучасшсть — Мюнхен, 1987. — Ч. 1. — С. 75-87.
3. Ортинський I. Таемниця Украши. Хрещення, хрест, харизма Украши 988-1988 // Визвольний шлях — Лондон, 1989. — КН. 2. — С. 150-156.
4. Будурович Б. Ватикан, Польща й Укра!нська Католицька Церква напередодш Друго! свггово! вшни // Сучасшсть — Мюнхен, 1983. — Ч. 12. — С. 92-105.
5. Гоцький В. УКЦерква — не сповнила покладених на себе надш // Визвольний шлях — Лондон, 1989. — КН. 7. — С. 877-883.
6. Омельчук М. Л1кв1дащя греко-католицько! церкви у Польщ1 // Берестейська ушя (1596-1996) статп й матер1али — Льв1в, 1996. — С. 125-128.
7. Укра!нська Католицька Церква в Польщ1 // Визвольний шлях — Лондон, 1985. — КН. 6. — С. 706-713.
8. Земба А. Католицька Церква в Польщ1 1 украшщ шсля Друго! Св1тово! вшни // Сучасшсть — Лондон, 1989. — Ч. 2. — С. 70-76.
9. Б1рчан А. В укра!нщв у Польщ1 аромашт дт // Сучасшсть — Мюнхен, 1987. — Ч. 2. — С. 114-117.
10. Дробник В. Укра!нська меншкть у шслявоеннш Польщ1 // Сучасшсть — Мюнхен, 1986. — Ч. 10. — С. 70-83.
11. Звернення високопреосвященного владики В. Стернюка до отщв Польсько! Римо-Католицько! Церкви у Львов1 // Визвольний шлях — Лондон, 1990. — КН. 1. — С. 28-29.
12. Земба А. Польська схвдна поливка в тисячолитя Хрещення Руси // Сучасн1сть — Мюнхен, 1990. — Ч. 3. — С. 74-91.
13. Кянка Ч. Причинок до дискусп про польсько-украшсьш стосунки // Сучасн1сть — Мюнхен, 1985. — Ч. 4. — С. 113-119.
14. Хенн К. Розвиток польського громадянського сустльства й досв1д греко-католицько! меншини // Людина 1 св1т — Ки!в, 1998. — № 4. — С. 9-14.
15. Кочан Н. Зарубгжний укра!нський католицизм: 1стор1я 1 сучаснють // Пол1тика 1 час — Ки!в, "Преса Укра!ни", 1994. — № 2. — С. 62-71.

Олена ДОН1К

ОСОБЛИВОСТ1 ЗМ1СТУ П1ДРУЧНИК1В З Х1М11 В УКРАШСЬКШ ДОРАДЯНСЬК1Й ШКОЛ1

У статтi розглядаються пiдручники i навчальт поабники з хiмii, як використовувалися в реальних i комерцтних училищах Украши в останнш третинi Х1Х — на початку ХХ ст. Коротко проанал1зовано iхнiй змкт, структуру, науково-методичнi погляди авторiв. Зроблено висновок, що на початку ХХ ст. у бiльшостi шюльних пiдручникiв з хiмii розглядалися перiодичний закон i перiодична система Д. Менделеева, початковi поняття з хiмii спиралися на атомно-молекулярне вчення, теорiю хiмiчноi будови оргатчнихречовин.

Сучасна практика створення i використання навчально! л^ератури шдпорядкована вимогам, яю ставить демократична шформацшно-технолопчне суспшьство з урахуванням досвщу юторичного минулого. З огляду на це реформування основно! школи в Укра!ш потребуе вивчення спадщини в галузi творення шдручниюв, зокрема, пошуку нових пiдходiв до розробки навчально! лторатури з хiмi!, досвiду !! створення i змюту, що становить певний iнтерес для науковщв, авторiв пiдручникiв ново! генераци, вчителiв-практикiв. Одночасно для педагогiчно! науки важливим е не лише позитивний досвщ, який потребуе надежного вивчення, а й негативний, знання котрого дозволить уникнути багатьох помилок при написанш сучасних пiдручникiв з хiмi!.

Проблемi анадiзу пiдручникотворення в останнш третиш XIX — на початку ХХ ст. у втизнянш теоретичнш i методичнiй навчадьнiй лiтературi дониш не придiлялося належно! уваги. Мета статт1 — з&ясувати, яю принципи були покладенi в основу творення шдручниюв з хiмi! в зазначений перюд, коли в пiдросiйськiй Укра!ш iснували рiзнi типи навчальних

закладiв основно! школи, проан^зувати зразки тогочасно! навчально! лiтератури з х1ми, !х дидактичний i методичний рiвнi, виявити позитивне й негативне у використант пiдручникiв i пошбниюв у навчальному процесi.

Пiсля освггньо! реформи 1864 р. на укра!нських землях, що входили до Росшсько! iмперi!, почався активний пошук оптимальних форм i методiв оргатзаци навчального процесу, нових пiдходiв у розробленш навчально! лiтератури для закладiв рiзних типiв основно! школи. Паралельно iз запровадженням у частинi з них викладання хiмi!& як окремого навчального предмета (реальш та комерцiйнi училища, кадетсью корпуси) з&явилися й першi вiдповiднi пiдручники та посiбники. Однак тодi в чоловiчих i жшочих гiмназiях хiмiя викладалася в курс фiзики, тому вiдомостi з не! як окремi нариси подавались у шдручниках i посiбниках з цього курсу.

Пщручником з хiмi!, який широко використовувався в загальноосв^шх закладах Укра!ни i передусiм у реальних училищах був "Учебник химии" викладача фiзики та хiмi! 1-го Петербурзького реального училища С. Ковалевського [1]. Впродовж 1874-1907 рр. ця книга витримала одинадцять видань. З кожним наступним виданням, завдяки авторським доопрацюванням, пiдручник ставав все бiльш фаховим, справляв враження грунтовно! в той час шкшьно! книги з вивчення хiмi!, що не могло не позначитися на його популярносп в навчальних закладах.

Останне видання пiдручника С. Ковалевського, яке було переглянуте i доповнене В. Крестинським, мютило великий теоретичний i фактичний матерiал з неоргашчно! хiмi!. Так, для полегшення вивчення загально! частини курсу автор подав коротку вступну главу, змют яко! передбачав висвiтлення таких знань: "Поняття про речовини, хiмiчнi явища, предмет хiмi!. Складнi i простi тша. Аналiз i синтез речовин. Певш хiмiчнi сполуки i механiчнi сушшь Еквiваленти елементiв i закон екываленпв. Атомiстична гiпотеза. Вага хiмiчно! частинки речовини. Закон Авогадро. Вага атома. Поняття про хiмiчнi формули. Умови для початку ходу хiмiчних реакцш. Типи хiмiчних реакцiй. Система елеменпв". Опис елементiв та !х сполук у тдручнику подавався згiдно з перюдичною системою. В передмовi з цього приводу зазначалось: "Для загально! частини курсу основою е "закон перюдичносп", встановлений Д. Менделеевим. Цей закон мае велике не тшьки наукове, а й педагопчне значення... Одним з наслщюв його е можливють тюно об&еднати нашi знання про елементи в одне систематичне, ч^ко визначене цше" [2].

В цьому виданш "Учебника химии" виклад елементiв був дуже змiстовним; сюди входили, наприклад, фосфорнуватиста кислота, хлорангщриди, всi кисневмiснi сполуки галогенiв. Значне мюце придiлено вивченню металiв. З оргашчно! хiмi! в книзi розглядалися вуглеводнi насиченi i ненасиченi, спирти, вуглеводи, кислоти, простi та складш ефiри, жири, ароматичнi сполуки, штросполуки, амiни й амiди, бiлки. Весь матерiал базувався на експериментальнiй основу бiльшiсть дослiдiв були докладно описаш.

Серед недолiкiв останнього видання тдручника С. Ковалевського треба зазначити перевантаження фактичним матерiалом, який викладався занадто лакошчно. Тут розглядалися, наприклад, майже всi метали, наводилася реакцiя гiдролiзу й iн. Водночас книга мютила лише 37 рисункiв. Вадою був i недостатньо розроблений автором опис хiмiчних дослiдiв. Зокрема, проведення дослщу з добування перекису й озону, зпдно з вказiвками у тдручнику, було складним навiть для досвщченого вчителя.

В реальних училищах з 80-х роюв Х1Х ст. дуже поширеним був "Учебник химии" О. Альмедшгена [3]. В ньому матерiал з хiмi! елементiв розташовувався, починаючи з неметалiв, за перiодичною системою. Варто вказати, що в тдручнику мютилося 140 задач i запитань, серед яких частина стосувалась i перiодичного закону Д. Менделеева. Книга була добре шюстрованою (мала 96 рисунюв). Однак, на нашу думку, цей шдручник теж був перевантажений фактичним матерiалом.

Ще одним пошбником, який часто використовувався в навчальних закладах рiзних типiв основно! школи, була "Неорганическая химия" I. ШШховського [4]. В передмовi автор вщзначив слабку розробку теорi! в тодшшх курсах хiмi! i поставив за мету заповнити у сво!й книзi цю прогалину. Вiн вважав, що в розумшт хiмi! для початювщв е найбiльш суттевою теоретична частина, вивчення яко! значно розширить кругозiр i свiтогляд учня. В тдручнику

I. Шiховського дуже детально викладено перюдичний закон, але шсля хiмi! неметалiв; метали вивчалися за групами перюдично! системи.

На особливу увагу заслуговуе "Начальный курс химии" О. Потилщша, члена Росшського хiмiчного товариства [5]. Цей посiбник був, на нашу думку, одним з найкращих початкових шкiльних пiдручникiв з хiмi! в той час. Загалом книга витримала вгам видань (останне вийшло в 1904 р.) Написаний на високому фаховому рiвнi, цей тдручник найчастiше рекомендувався програмами багатьох реальних i комерцiйних училищ в Укра!ш. Аналiзуючи посiбник О. Потилщша, треба вщзначити доступне i вмше висвiтлення в ньому теоретичних питань з неоргашчно! хiмi!. Значне мюце в ньому вщведено роздiлу "Вуглець". Цей пiдручник мiстив багато стехюметричних задач i задач з фiзико-хiмiчним змiстом (майже 150) i власне цим був оригшальним.

Окремо варто сказати про дуже популярний в основнш школi початку ХХ ст. навчальний посiбник викладача Ки!вського полтехшчного iнституту I. Кукулеска "Элементарный курс химии" [6]. Вщ 4-го видання цей тдручник друкувався у двох варiантах. Враховуючи зауваження багатьох викладачiв, що вiн завеликий для двогодинного курсу (це стосувалося реальних училищ), I. Кукулеско дещо скоротив його порiвняно з попередшми трьома виданнями [7]. Другий, бшьш розширений варiант призначався для технiчних, сшьськогосподарських i комерцiйних училищ, в яких на вивчення хiмi! вiдводилося 4-5 i бiльше годин у тиждень.

Вже в 3-му виданнi шдручника I. Кукулеска бiльша частина фактичного матерiалу була викладена у виглядi опису окремих дослiдiв (всього !х налiчувалося 138). Iнколи на однш сторiнцi книги описувалося до п&яти дослав. Автор вважав, що необхщно ознайомити учнiв спочатку з явищами i фактами, а потiм з тими висновками й узагальненнями, як з них випливають. Але опис техтки проведення дослiдiв, що становив би органiчне цiле iз загальним текстом пiдручника, у виглядi детальних вказiвок для учнiв у ньому не наводився. З цього приводу I. Кукулеско зазначав, що "единим доцшьним способом ознайомлення з хiмiею е проведення дослав учнями й особисте спостереження ними явищ" [8].

У тдручнику цього автора прийнята така послщовтсть викладу навчального матерiалу: основш поняття i закони, вода, кисень, водень, атомно-молекулярне вчення, шрка, хлор, натрiй, йод, бром, фтор, азот, фосфор, миш&як, вiсмут, вуглець, оргашчт сполуки, кремнiй, бор, калш, перiодична система елементiв, кальцiй, радш, магнiй, цинк, ртуть, мiдь, срiбло, золото, алюмiнiй, олово, свинець, залiзо, нiкель, платина, хром, марганець. В окремих випадках у книзi наводилися порiвняння елементiв, якi входять в одну i ту ж групу (галогени, група азоту). Матерiал про перюдичну систему мiстився всерединi опису елеменлв.

У 3-му виданнi шдручника I. Кукулеска вщомосп про оргашчш речовини були незначнi (на 21 сторшщ), але розглядалися всi основш класи оргашчних сполук i наводилися, в деяких випадках, структурнi формули. Провiвши аналiз, ми вважаемо, що ниш авторам шдручника з хiмi! для 9 класу сучасно! 12^чно! загальноосвiтньо! школи доцiльно ознайомитися з цим текстом, оскшьки згiдно з новими навчальними програмами (2005 р.) 30 годин у цьому клас вщведено вивченню найважливiших органiчних сполук. Також I. Кукулеско подавав коротю вщомост з хiмiчно! технологi! (добування i виплавка сiрки, виробництво вапна, св^ильного газу, перегонка нафти, процеси бродiння та iн.). Роздiл з оргашчно! хiмi! було скорочено до розмiрiв, якi вiдповiдали мiнiстерськiй програмi для реальних училищ. У кшщ пiдручника наводився приблизний список дослав для практичних занять. Незважаючи на те, що бшьшють дослiдiв, наведених у цьому списку, мали пробiрковий характер, вони не потребували складних пристро!в i значного часу для !х виконання (список був великим — 24 теми, кожна з яких складалася з 5-7 дослав). Як додаток до шдручника подавалися коротю вказiвки щодо складання пристро!в, поводження зi склом та обладнанням у лаборатори. Конкретнiсть i ч^юсть викладу матерiалу загалом сприяли популярносп цього пiдручника.

Для середнiх навчальних закладiв з бiльш широкою програмою з хiмi! I. Кукулеско написав i видав окремий пiдручник з оргашчно! х1мп [9], що устшно використовувався передусiм у комерцiйних училищах. В ньому автор пояснюе, як визначаеться склад оргашчних сполук i виводяться хiмiчнi формули, на окремих представниках i класах з&ясував фактичш основи, на яких базуеться теорiя будови. В пiдручнику охарактеризовано головш риси кожного

класу органiчних сполук, вказувалися зв&язок мiж окремими класами i реакци переходу вiд одного класу до шшого, способи отримання, властивосп i застосування органiчних сполук. Повщомлялися короткi вiдомостi щодо головних техшчних виробництв цих сполук. З метою полегшити викладачам вiдбiр дослiдiв, яю висвiтлювали тi чи iншi реакци, а також зробити пiдручник придатним для практичних занять учнiв, багато факпв у ньому викладено у виглядi "дослав".

У 1901 р. побачило свгг перше видання шдручника викладача фiзики та х1мп i3 Санкт-Петербурга Г. Григор&ева "Краткий курс химии". Останне видання вийшло в 1923 р. Як зазначалось у передмовi до 2-го видання ще! книги, при li написанш автор використав власний досвiд викладання хiмi! в середнiх навчальних закладах [10]. Уже з перших сторшок шдручника легко пом^ити, що Г. М. Григор&ев був фаховим хiмiком-методистом. Атомно-молекулярне вчення вiн подав на початку курсу (глава III), бо, на думку автора, воно сприяе точност i чггкосп уявлень, полегшуе знайомство з хiмiчними перетвореннями. У передмовi Г. Григор&ев вказував на велику навчальну та виховну роль перiодичного закону хiмiчних елеменлв Д. Менделеева при вивченнi х1мп, оскiльки "перюдична залежнiсть елементiв мае величезне виховне значення: вона викликае довiру до науки, любов до знання, впевненiсть у силi людського розуму..." [11]. Однак автор загалом недооцшив методичне значення перiодичного закону як потужного засобу правильного засвоення хiмiчних знань учнями.

В тдручнику Г. Григор&ева описувались найбiльш розповсюджеш хiмiчнi елементи та !х важливi сполуки, пояснювалися найважливiшi закони i поняття х1мй. Матерiал розташовувався в наступнш послiдовностi: вступ, вода, про будову речовини (атомно-молекулярне вчення), кисень, оксиди, сол^ водень, шрка, закон кратних спiввiдношень, хлор та iншi галогени, вуглець, азот, фосфор, кремнш, метали. Вiдповiдне розташування автор мотивував так: "Елементи i !х сполуки розглядаються в такiй послiдовностi, щоб уникнути вiдступiв, iнакше кажучи, щоб речовини, яю вступають у хiмiчнi реакци, були по можливостi вивчеш попередньо" [12]. Опис дослiдiв становив, як i в пiдручнику I. Кукулеска, оргашчне цiле iз загальним текстом. Визначення були видшеш жирним шрифтом. Цей компактний пiдручник, написаний стилютично досконало, невипадково набув велико! популярност серед учнiв i викладачiв середнiх навчальних закладiв Укра!ни не лише в дорадянський час, а й у 1920-х роках, коли в основнш школi панувала комплексна система навчання.

У 1910 р. член-кореспондент Росiйського хiмiчного товариства М. Нечаев створив поибник, який, незважаючи на невеликий обсяг (133 сторшки), мав увесь необхiдний матерiал для ознайомлення з початковим курсом ими [13]. Останнiй в ньому розташовувався систематично — за групами групах, з викладом основних закошв i теорiй. Найбiльш повно в пошбнику розглядалися неметали, як основа, на думку автора, хiмiчних знань. Метали ж були викладеш коротко, лише залiзо описувалося детально. На вiдмiну вiд багатьох тогочасних навчальних книг, М. Нечаев вмютив главу про перюдичний закон Д. Менделеева не перед металами, а ранiше — перед четвертою групою елементiв. Коротю вiдомостi про органiчнi сполуки вш подав не наприкiнцi книги, а в роздш про вуглець.

У додатку до пошбника наводився невеликий i вправно складений збiрник практичних робгг для самостiйних занять, який мютив понад 80 дослiдiв. В !х основi лежали простота, доступшсть i безпека проведення. Вони були тдсумком багатолiтнього досвiду проведення занять автором з учнями. Все це дае змогу зробити висновок, що практикум складено на високому методичному рiвнi.

Вартий уваги шдручник С. Созонова та В. Верховського "Элементарный курс химии" [14]. Пюля виходу в свiт у 1911 р. ця книга вщразу здобула схвальш вiдгуки в педагогiчних колах i пресi, адже !! було складено на основi значного педагопчного досвiду авторiв, який вони набули в одному з найкращих комерцшних навчальних закладiв дореволюцiйно! Рос^& — Тенешевському училищi в Санкт-Петербурзi. С. Созонов i В. Верховський намагалися звернути увагу учнiв на з&ясування тих основних питань, якi найбшьш важко !м давались. У тдручнику неметали були описаш за групами перюдично! системи. Метали розглядалися тсля перiодично! системи, хоча властивостi i сполуки окремих з них не викладалися. Очевидно, це можна пояснити тим, що курс хiмii був розрахований на вивчення впродовж одного року. Автори вщдавали данину поширеному тодi iндуктивному методовi.

Однак позитивного в тдручнику було набагато бшьше, нiж негативного. Так, xiMi4Hi явища, що вивчалися, здебiльшого iлюстрованi фактами з повсякденного життя, виробничо! практики, природного середовища. Значну частину цього матерiалу автори видшили дрiбним шрифтом, щоб уникнути загромадження основних питань другорядними. Курс постшно спирався на експеримент як у виглядi дослiдiв, що показував викладач, так i самостiйних робгг учнiв у лабораторiï. В тдручнику наведено опис деяких складних приладiв. Зрештою, ця навчальна книга стала основою для створення вщомого "Учебника химии" С. Созонова та

B. Верховського, перше видання якого з&явилось у 1915 р. [15]. До 1926 р. цей тдручник витримав шм видань i на деякий час визначив методичш шдходи до викладання хiмiï в середнiй школi [16]. Як доповнення до "Элементарного курса химии" С. Созонов i В. Верховський видали невеликий за обсягом пошбник для практичних занять — "Первые работы по химии" [17]. Вш витримав 10 видань (останне було в 1935 р.) i користувалася великою популярнютю в загальноосв^нш школь

Ми з&ясували, що перюдичний закон i перюдична система входили до змюту переважноï бшьшосп дорадянських шкiльних пiдручникiв з хiмiï, хоча питання про мiсце i дидактичне ïx використання автори виршували по-рiзному. Так, у 3-му видант пiдручника Г. Григор&ева цей закон подававсь як доповнення до курсу тсля викладу вщомостей про неметали i метали.

C. Ковалевський вже в передмовi вказав на подш елементiв "вщповщно до закону перюдичносп"; поняття про перiодичну систему наводилось у вступнш главi. Далi вщомосп про елементи вiн подавав за групами, заюнчуючи виклад кожноï групи узагальненням властивостей елементiв на основi розташування ïx у перiодичнiй система

Цiкаво вiдзначити, що в дорадянських тдручниках, зазвичай, описувалася значна кшьюсть xiмiчниx елементiв. Особливо широко подавалися вщомосп про метали. Так, у тдручнику С. Ковалевського, крiм металiв, якi вивчаються тепер, описувалися властивост мiдi, срiбла, цинку, ртутi, свинцю, вiсмуту, платини, сурми, олова, магшю, хрому, марганцю, кобальту, нiкелю та деяких шших. Така кiлькiсть вщомостей про елементи пояснюеться насамперед намаганням дати учням достатньо повнi знання про перюдичну систему, адже бшьш оптимальш шляхи досягнення цiеï мети тодшньою методикою навчання ще не були освоеш.

Роздiл про оргатчш речовини з найбiльш поширених тодi пiдручникiв лише у Г. Григор&ева подавався в зв&язку з вивченням вуглецю. В iншиx вiн розглядався, як правило, тсля неорганiчноï xiмiï. Для вивчення вiдбиралися класи сполук, яю характеризували основнi типи будови оргашчних речовин; викладалися вони в порядку ускладнення структури. В тдручнику I. Кукулеска, наприклад, розглядалися таю теми: "Оргашчш сполуки. Вуглеводш i теорiя будови. Ненасичеш вуглеводнi. Спирти. Простi ефiри. Органiчнi кислоти. Складш ефiри. Альдегiди i кетони. Вуглеводи. Бiлковi речовини".

У деяких тдручниках останньоï третини XIX — початку ХХ ст. вивчалася бiльша, шж тепер, кiлькiсть класiв сполук i з кожного класу — значно бшьша кшькють речовин. Показово, що в тдручниках, де розглядалася велика кшькють оргашчних сполук, вщомосп про них мали переважно описовий характер: наводилася формула речовини, повщомлялися деяю ïï властивостi, вказувалися джерела одержання i галузi використання. В окремих тдручниках увага концентрувалася на загальних iдеяx органiчноï xiмiï. В цьому ж тдручнику I. Кукулеска, зокрема, вже на початку роздшу "Вуглеводш" подавалася теорiя xiмiчноï будови. Пщ час ïï розкриття, вiдповiдно до щей О. Бутлерова, зазначалося, що "теорiя будови базуеться на атомнш теорiï i на вченнi про атомнють елементiв" [18]. У процес викладу курсу пропонувалось обгрунтування структурних формул речовин (етилену, етилового спирту, оцтовоï кислоти, глюкози).

Звичайно, не в ушх пiдручникаx з xiмiï можна було спостерiгати чiтко виражеш риси, про якi говорилося вище. Було чимало навчальних посiбникiв, призначених для основноï школи, де атомютика, перiодичний закон i перiодична система не були вщображеш. Так, у пошбнику Д. Влахопулова органiчна xiмiя подавалася без структурноï теорiï, як простий опис речовин [19]. У невеликому за обсягом пошбнику з xiмiï для пмназш i реальних училищ В. Курилова, перше видання якого з&явилось у 1896 р., перюдичний закон Д. Менделеева фактично не розглядався [20]. Матерiал книги був майже повнютю описового характеру. До елементарних

пiдручникiв з хiмil треба вщнести i "Начальный курс химии", складений доктором фiзичних наук Женевського ушверситету В. Богдановською [21].

Разом iз розглянутими вище росiйськими шдручниками в дорадянськiй основнiй школi Украши використовувалася навчальна лiтература, що належала зарубiжним хiмiкам-методистам iдеадiстичного напрямку, а в окремих випадках — й книги, автори яких перекручували матерiалiстичну iдею про пiзнання св^у. До таких видань насамперед треба вщнести росшський переклад пiдручника шмецького хiмiка В. Оствальда [22]. В цш книзi, зокрема, були вщсутш слова "матерiя", замовчувалася реальнiсть юнування атомiв i молекул, про перюдичний закон Д. Менделеева автор не згадував.

1де! пiдручника В. Оствальда наслщував посiбник директора Московського комерцшного училища В. Громана. Хоча в ньому й зверталася побiжна увага на перюдичний закон Д. Менделеева, проте цим майже обмежувалася наукова сутшсть книги вказаного автора. Про будову матери В. Громан говорив словами зарубiжних хiмiкiв-iдеалiстiв. Вш, зокрема, писав: "Ми так упевнено обговорюемо i кiлькiсть, i якiсть атомiв, нiбито !х iснування незаперечно доведено, хоча ми й знаемо, що атоми вимальовуються в нашому уявленш лише завдяки зробленому нами припущенню" [23]. Певною увагою наприкiнцi Х1Х ст. серед деяко! частини методиспв^мшв i викладачiв користувався перекладений з шмецько! мови пiдручник для реальних училищ Р. Арендта, iдеалiстичний за сво!м напрямком i змiстом, насичений зверненням уваги до наочностi у викладанш хiмil [24].

Завершуючи огляд шкшьно! лiтератури з хiмil останньо! третини Х1Х — початку ХХ ст., вважаемо за необхвдне вщзначити, що кращi тогочаснi пiдручники i посiбники з методичного погляду грунтувалися на "Основах химии" Д. Менделеева [25] i "Введении к полному изучению органической химии" О. Бутлерова [26]. Вплив цих наукових праць був визначальним для багатьох авторiв при написанш шдручниюв i пошбниюв з хiмil для основно! школи. Цим було закладено мiцний фундамент для побудови менделеевсько-бутлеровського напрямку в методищ викладання цього навчального предмета, створення стабшьного шкiльного пiдручника з хiмil в наступний час.

Таким чином, порiвняльний аналiз вказуе на те, що в основнш школi Украши в зазначений перюд використовувалося чимало пiдручникiв i посiбникiв з х1ми. Вони рiзнилися за змiстом, структурою, методичним апаратом i рiзними варiацiями в послiдовностi викладу матерiалу. Така полiварiантнiсть багато в чому обумовлена юнуванням рiзних типiв загальноосв^шх закладiв у той час, в яких на вивчення хiмil вщводилася рiзна кiлькiсть годин. У багатьох випадках це визначало структуру i змют навчально! лiтератури з хiмi!, ставило на порядок денний виршення тако! важливо! методично! проблеми, як тип навчально! книги. Вже тодi в переважнш бiльшостi пiдручникiв i посiбникiв початковi поняття хiмi! спиралися на атомно-молекулярне вчення. Велика увага придшялася структурнiй теорi!, при цьому робилися спроби виведення структурних формул речовин i !х доведення, встановлення генетичних зв&язкiв мiж рiзними класами оргашчних сполук тощо.

Л1ТЕРАТУРА

1. Ковалевский С. И. Учебник химии. — СПб., 1874. — 271 с.
2. Ковалевский С. И. Учебник химии. — 11-е изд., доп. — СПб., 1907. — С. 1.
3. Альмединген А. Н. Учебник по химии. Курс реальных училищ с 96 рисунками и сборником 140 химических задач и вопросов. — СПб., 1885. — 284 с.
4. Шиховский И. Неорганическая химия. Руководство для средних и тех высших учебных заведений, в которых химия не составляет главного специального предмета, а также для самообразования. — СПб., 1908. — 266 с.
5. Потылицин А. Л. Начальный курс химии. — СПб., 1881. — VIII, 304 с.
6. Кукулеско И. М. Элементарный курс химии для средних учебных заведений. — 3-е изд., испр. — К., 1911. — 220 с.
7. Кукулеско И. М. Элементарный курс химии. Для реальных и земельных училищ и торговых школ. — 6-е изд., испр. — СПб.; К., 1914. — VIII, 174 с.
8. Кукулеско И. М. Элементарный курс химии для средних учебных заведений. — 3-е изд., испр. — К., 1911. — С. 3.
9. Кукулеско И. М. Органическая химия для средних учебных заведений. — СПб.; К., 1911. — 172 с.
10. Григорьев Г. М. Краткий курс химии. Для средней общеобразовательной школы и для самообразования. — 2-е изд., испр. — СПб., 1902. — 163 с.
11. Там же. — С. V.
12. Там же. — С. III.
13. Нечаев Н. П. Начальная химия с приложением практических работ для самостоятельных занятий. — М., 1910. — IV, 133 с.
14. Созонов С. И., Верховский В. Н. Элементарный курс химии. Для общеобразовательной средней школы. — СПб., 1911. — 433 с.
15. Созонов С. И., Верховский В. Н. Учебник химии. Курс средней школы. — Пг., 1915. — 218 с.
16. Созонов С. И., Верховский В. Н. Учебник химии. — 7-е изд. — Л., 1926. — 208 с.
17. Созонов С. И., Верховский В. Н. Первые работы по химии. Руководство для практических занятий, параллельных элементарному курсу. — 3-е изд. — СПб., 1914. — 180 с.
18. Кукулеско И. М. Органическая химия для средних учебных заведений. — СПб.; К., 1911. — С. 29.
19. Влахопулов Д. К. Органическая химия в объеме курса реальных и коммерческих училищ. Составлено по Менделееву, Рихтеру и Шедлеру. — М., 1879. — 75 с.
20. Курилов В. Краткий учебник химии для гимназий и реальных училищ. — СПб., 1896. — 54 с.
21. Богдановская В. Е. Начальный курс химии. — СПб., 1901. — 88 с.
22. Оствальд В. Введение к изучению химии. Руководство для учебных заведений и самообразования / Пер. с нем. и предисл. Н. А. Шилова. — М., 1910. — VIII, 280 с.
23. Громан В. К. Руководство по неорганической химии. Для коммерческих и сельскохозяйственных училищ. — М., 1913. — С. 15.
24. Арендт Р. Основные начала химии / Пер. с нем. А. В. Дамского. — СПб., 1885. — 259 с.
25. Менделеев Д. И. Основы химии. — СПб., 1869. — Ч. 1; 1871. — Ч. 2.
26. Бутлеров А. М. Введение к полному изучению органической химии. — СПб., 1864. — 693 с.
Другие работы в данной теме: