Научтруд
Войти

Ціннісне ставлення старшокласників сільських шкіл до природи: результати діагностичного обстеження

Научный труд разместил:
Alsanara
20 сентября 2020
Автор: Сергій Скрипник

7. Норюна О. Ф. Гумашстично-зорiентоваш технологи навчання дисциплiн природничого циклу в

загальноосв^нш школi (юнець ХХ — початок ХХ1 столггтя): Дис. ... канд. пед. наук / К., 2004. —

268 с.
8. Про оргатзащю управлiння виховним процесом у виших закладах освгги: Методичнi рекомендащ!//
1нформацшний збiрник Мiнiстерства освiти Укра1ни. — 1999. — №3-4. — С. 58-62.

Серий СКРИПНИК

Ц1НН1СНЕ СТАВЛЕННЯ СТАРШОКЛАСНИК1В С1ЛЬСЬКИХ ШК1Л ДО ПРИРОДИ: РЕЗУЛЬТАТИ Д1АГНОСТИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ

У Нацiональнiй доктрин розвитку освiти Укра!ни одним з прюритепв державно! полiтики е формування в особистосл нацiональних та загальнолюдських цiнностей [1].

На пiдставi аналiзу наукових джерел вважаемо, шо щншсне ставлення старшокласник1в до природи — це внутрiшня готовнiсть учнiв до еколопчно доцшьно! взаемодп з природою, яка базуеться на усввдомленш самощниосл об&екпв природи, !х цiнностi для суспшьства i кожио! людини зокрема. Комплексшсть, циклiчнiсть та довготривалiсть процесу формування емоцшно! сфери особистостi не мае чпкого часу свого початку чи завершения, таким чином цей процес не може бути завершений повшстю на будь-якому етат. Доведено, шо внутрiшня логiчна еднiсть процесу формування емоцшно-щншсного ставлення особистостi до природи, а отже, адекватно! доцшьно! з еколопчно! точки зору поведшки у довшлл^ можлива за умови, коли !! внутрiшнi iндивiдуальнi та зовшшш соцiально-педагогiчнi чинники здiйсиюють корегуючий чи спрямовуючий вплив на формування певно! якостi [2; 3].

Щншсне ставлення до природи ввдповвдае принципам сталого розвитку, позначаеться на самовизначенш старшокласнишв, реалiзуеться у творчш взаемодi! з природою.

Вивчения стану сформованосп цiннiсного ставлення старшокласник1в до природи у шкшьнш практицi здшснювалося у ходi визначения цiннiсно! орiентацi!, критерi!в, рiвнiв сформованосл та з&ясування протирiч процесу вихования зазначено! якосп.

На основi з&ясування сутностi поняття "щншсне ставлення до природи" та врахування особливостей юнацького вiку визначено чотири критерi!: когнiтивний (знания про природу), щншсний (визнания самоцiнностi природи), поведшково^яльшсний (екологiчно доцiльна поведiнка у природ^ участь у екологiчнiй дiяльностi), особистiсного розвитку (набуття особистiсно! зршосп у процесi екологiчного вихования). Критери особистiсного розвитку видiлено на основi наукових дослiджень Р.Бернса [4], С. Братченка [5], Л. Виготського [3], Л. Потапчук [6], Д. Фельдштейна [7], В. Корженка [8] та шших вчених, шо актуалiзують проблему особиспсного розвитку. До кожного критерш розроблено вiдповiднi показники.

Мета статтi — висвилення результатiв дiагностичного етапу дослiджения шодо визначения цiннiсного ставлення старшокласнишв до природи. За когштивним критерiем з&ясовувалася поiнформованiсть старшокласникiв з еколопчних проблем та значушiсть цих проблем у житп учнiв, усввдомления ними причинно-наслiдкових зв&язк1в у природа Вивчалися потреби старшокласник1в у взаемоди з природою, оск1льки вони е основним показником ставлення особистосл до дшсносп та головним компонентом у системi стимулювания дiяльностi.

Визначено рiвнi вихованостi у старшокласник1в цiннiсного ставлення до природи: високий, середнiй, низький.

Високий р1вемь

1. Когнiтивний критерш:

- належна обiзнанiсть з еколопчними проблемами;

- усвiдомления причинно-наслiдкових зв&язшв у природi;

- усвiдомления необхвдносп збереження природи.

2. Цiннiсний:

- позитивне емоцiйне ставлення до об&екпв природи;

- рiзноманiтнi потреби у об&ектах природи;

- мотиви дiяльностi, спрямованi на вирiшения екологiчних проблем.

3. Поведшково^яльшсний:

- поведшка не порушуе рiвноваги у природц

- екологiчно доцiльнi вчинки;

- практична даяльшсть екологiчного спрямування.

4. Особиспсного розвитку:

- самооцiнка особистого ставлення до об&екпв природи адекватна;

- виявляеться здатнiсть до виршення протирiч у взаемодп з природою;

- наявна ввдповвдальшсть перед сво!м "Я" у ставленнi до природи.

Середнш р1вемь

1. Когнiтивний:

- фрагментарш знания з екологiчних проблем;

- ситуативне усвiдомления причинно-наслiдкових зв&язшв у природi;

- усвiдомления необхвдносп збереження природи.

2. Цiннiсний:

- ситуативне позитивне емоцiйне ставлення до об&екпв природи;

- потреби у об&ектах природи переважно прагматичного характеру;

- у еколопчнш дiяльностi переважання мотивiв самоствердження, наслiдувания.

2. Поведшково^яльшсний:

- поведiнка не завжди еколопчно-доцшьна;

- фрагментарна участь у еколопчнш дiяльностi;

- екологiчно доцiльнi вчинки залежать ввд ситуаци.

3. Особиспсного розвитку:

- самооцiнка особистого ставлення до природи не завжди адекватна;

- труднощi у виршенш протирiч у взаемодп з природою;

- ситуативна ввдповвдальшсть перед сво!м "Я" у ставленш до природи.

Низький р1вемь

1. Когнiтивний:

- майже вiдсутнi знання з екологiчних проблем;

- недостатне усввдомлення причинно-наслiдкових зв&язюв у природi;

- вiдсутне усввдомлення необхiдностi збереження природи.

2. Щншсний:

- байдуже та руйнiвне ставлення до об&екпв природи;

- прагматично-его1стичний характер потреб у об&ектах природи;

- мотиви еколопчно! дiяльностi, як правило, пов&язаш з необхiднiстю виконання доручень дорослих.

3. Поведiнково-дiяльнiсний:

- поведiнка шкодить природа;

- участь у еколопчнш дiяльностi з власно! iнiцiативи ввдсутня;

- вчинки завдають шкоди природа

4. Особистiсного розвитку:

- неадекватна самоощнка особистого ставлення до природи;

- нездатшсть вирiшувати протирiччя у взаемодп з природою;

- безввдповвдальне ставлення до об&екпв природи.

Вище згаданi компоненти ми подiляемо на три взаемопов&язаш частини: I-екологiчна обiзнанiсть, II-екологiчна свiдомiсть, Ш-екологiчна дiяльнiсть, як спрямовують особистiсть на:

I — придбання екологiчних знань, вмiнь та навичок;

II — формування щншсного ставлення до природи;

III — ввдповвдну екологiчну поведiнку.

Отже, за допомогою тесту ми виявили рiвень сформованостi еколопчно! культури старшокласник1в сшьсько! школи.

Результати аналiзу вiдображенi на рис. 1.

300 250 200 150 100 50 0

□ дн О н О нс П с О вс ■ в П дв

Р|вень ЕК

Рис 1. Рiвень сформованостi екологiчно&i культуры учтв.

ЕК — еколопчна культура; дн — дуже низький рiвень; н — низький ршень; нс — нижче середнього рiвня; с — середнш р1вень; вс — вище середнього рiвня; в — високий рiвень; дв — дуже високий р1вень.

Результати, зафiксованi в дiаграмi, вказують, що 245 учнiв мають середнш рiвень сформованостi еколопчно! культури. Непоко!ть той факт, що дуже незначна юльюсть учнiв мае високий рiвень еколопчно! культури (28 учнiв) i вагома частка старшокласниюв мають низький рiвень (198 учень). Простежуеться певна закономiрнiсть мiж рiвнем знань старшокласниюв про екологiчнi проблеми та рiвнем еколопчно! культури. На основi отриманих даних можна констатувати: чим бшьше знань у старшокласник1в про еколопчш проблеми, тим вищий рiвень сформованосп цiннiсного ставлення до природи, що е неввд&емною складовою еколопчно! культури.

Анкетування учнiв з метою з&ясування потреб старшокласниюв у об&ектах природи показало, що природа не мае велико! особиспсно! значущосп у житп старшокласниюв (рис. 2): задоволенш потреб в штелектуальному розвитку, практичнiй дiяльностi тощо.

90 80 70 60 50 40 30 20 10 0

Рис. 2. Потреби старшокласниюв у взасмодИ з природою (%)

Потреби у:

1 — ввдпочинку серед природи;
2 — естетичному задоволенш ввд природи;
3 — телевiзiйних передачах про свгт природи;
4 — науковш лiтературi про природу;
5 — навчальному предмет! природничого циклу;
6 — практичнш дiяльностi серед природи та з природними матерiалами.
90% мають потребу у вiдпочинковi серед природи. Iншi потреби у природi загалом виражеш недостатньо. Наприклад, естетичне задоволення вiд природи отримують 34% учшв; у навчальному предмеп природничого циклу защкавлеш 14% учнiв. Зовсiм не мають потреб у взаемодп з природою 9% учшв. Таю вiдмiнностi потреб сшьських школярiв зумовленi перевагою природного середовища у !хньому житп.

П 14 И 1 2 3 4 5 6

На основi результапв опитувания учнiв розподшено за рiвиями потреб у взаемоди з природою (табл. 1). До високого рiвня вiднесено задоволения природою 4-6-ти потреб учшв iз 6-ти запропонованих; до середнього — 2-3-х потреб; до низького — 0-1-! потреби.

Таблиця 1.

Рiвнi потреб старшокласниюв у взасмодИз природою (загальна кшьюсть учшв шкш — 629)

Рiвнi потреб у взаемоди з природою Учш сшьських шкш

Абсол. кшьюсть %

Високий - Середнш 379 60,2

Низький 250 39,8

На наступному етат до^дження з&ясувалося, яю потреби учшв найповшше задовольияе природа. Виявлено, шо високий ступiнь задоволения природою мають потреби у фiзичному розвитку (38%), збагаченш наукових знань (41%), можливосп виявити гуманiзм, доброту, чуйшсть (33%); у отриманнi естетичного задоволения (67%), можливостi гарного ввдпочинку (58%), вiдчуттi спокою i ввдсутносп стресу (54%). До середнього ступеня задоволения належать потреби в штелектуальному розвитку (44%), самореалiзацi! i самовдосконаленш поза роботою (36%); у переважанш гарного настрою (40%), збереженнi i покрашеннi здоров&я (32%) — в учшв сшьських шк1л. Задоволения природою шших потреб вiдповiдае низькому рiвню.

Виявлено, шо природа найменше задовольияе там потреби старшокласниюв: у матерiальнiй забезпеченостi (43%); комфортностi умов пращ (13%). Природа не задовольияе потреби старшокласниюв у можливосп гарного ввдпочинку (27%); отриманш естетичного задоволения (11%); потреби учшв у збагаченш наукових знань (28%).

Найменшу значушють для старшокласниюв мае "висока самоощнка", !! було оцiнено найменшими балами. Це свiдчить про те, шо самоощнка учнiв не е предметом спещального виховного впливу.

Загалом одержанi результати свiдчать про те, шо старшокласники недостатньо усввдомлюють функцi! природи, зокрема !! можливють задовольияти значно ширший спектр !хшх потреб.

Аналiз експериментально! роботи ^зь призму показник1в особислсного розвитку переконуе, шо у бiльшостi старшокласник1в спостертаеться неадекватна самооцiнка ставления до природи: у випадках, коли учи вважають, шо ставляться до природи турботливо, !хш дi! часто бувають невиправдаш. Старшокласники майже не готовi до виршення протирiч взаемодi! з природою. Про це свiдчить наявнiсть у бшьшосл учнiв песимiстичних поглядiв на розв&язання екологiчних проблем у майбутньому. Для бiльшостi учнiв старших клаив моральнi норми не е орiентиром у взаемодi! з природою, 1хш дi! та вчинки часто не ввдповвдають моральним нормам та правилам — лише третина учнiв обрали "можливють проявити гуманiзм, доброту, чуйшсть" як проввдну цiннiсть у взаемоди з об&ектами природи. Старшокласники також не усввдомлюють, шо позитивний досввд взаемодi! з природою пiдвишуе самоощнку людини — високий самооцiнцi як щнносп, яку може задовольнити свп природи, вони майже не надають значения. Цей факт шдтверджують результати рiвня сформованостi екологiчно! культури. Дуже незначна юльюсть учнiв мае високий р1вень екологiчно! культури (28 учшв), i вагома частка старшокласник1в ввдзначаеться низькимрiвнем екологiчно! культури (198 учшв).

У ходi експериментального дослiджения виявлено низку протирiч, шо характеризують ставления старшокласниюв до природи. Це протирiччя мiж:

- усвiдомлениям учиями необхвдносп розв&язувати екологiчнi проблеми i нерозумшням особисто! ролi в цьому;

- авторитетом батьюв (вчителiв, друзiв тошо), вчинки яких не завжди еколопчно доцiльнi, й особистою екологiчною позищею;

- усвiдомлениям школярами необхiдиостi збереження природи та негативним ставлениям до окремих природних об&ект1в;

- бажанням проводити екологiчну роботу та недостатньою шдтримкою друзiв, дорослих, мiсцево! влади.

Виявлено також особливосп ставлення до природи в y4HiB сшьських шк1л. y4Hi сiльських шк1л звикли використовувати об&екти природи у практичних цiлях, але водночас — милуються природою свое! мiсцевостi i негативно ставляться до ïï забруднення. Вони виявляють зацiкавленiсть iнформацiею екологiчного змюту.

Пiсля констатацiï переважання недбайливого ставлення старшокласниюв до природи виникае необхвдшсть у виявленш причин такого стану.

Аналiз виховноï роботи експериментальних загальноосвпшх закладiв засвiдчив, що у школах еколопчному вихованню yчнiв придiляеться мало уваги. Така ситуащя зумовлена шформацшним дефiцитом про дiяльнiсть екологiчних оргашзацш, наукових структур. Аналiз екологiчноï дiяльностi yчнiв-старшокласникiв засвiдчив, що у сшьських школах переважае практична еколопчна дiяльнiсть. Однак, е загальш вади еколопчного виховання yчнiв:

- до еколопчно1& дiяльностi yчнi часто залучаються не за бажанням, а за вказiвкою вчителя;

- спостерiгаються випадки, коли учш бажають брати участь у еколопчних заходах чи вступити до шюльно1& екологiчноï органiзацiï, а ïm з рiзних причин вiдмовляють;

- бшьшосп вчителiв важко вiдмовитись ввд авторитарного стилю навiть у проведенш позакласних виховних заходiв: вони надмiрно контролюють дiяльнiсть yчнiв, нав&язують свою думку, декларують вимоги, яких самi не дотримуються тощо.

Тому для розв&язання проблеми потрiбно провести цшеспрямоване вивчення стану екологiчного виховання у школах та тдготовки вчителiв до формування цiннiсного ставлення у старшокласниюв до природи.

Вивчення проблеми еколопчно1& освпи та виховання можливе лише при зближенш людини з природою, що спрямуе процес екологiчного виховання на змшу свiтоглядy сyспiльства, на розумшня сyтностi природи через категорш цiнностi [9].

Вiдповiдно екологiчне виховання старшокласниюв передбачае визнання самоцiнностi природи й прийняття ïï до ряду прюритетних особистiсних цiнностей, розвиток умшь самоаналiзy i свiдомоï корекцiï& свого ставлення до природи, а також вмшь творчо].& суб&ект-об&ектноï взаемодп зi свiтом природи [10].

Отже, постае необхiднiсть у диференцiйованомy пiдходi до yчнiв у процесi формування щншсного ставлення до природи.

Л1ТЕРАТУРА

1. Нацiональна доктрина розвитку освгги Украши у ХХ1 столiттi. — К.: Шкшьний свiт, 2001. — 24 с.
2. Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика и психология: Учебн. пособие для студетнов вузов. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. — 480 с.
3. Выготский Л.С. Педагогическая психология. — М.: Педагогика-Пресс, 1996. — 536 с.
4. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: (Пер. с англ.) / Общ. Ред. и вступ. Статья В.Я. Пилиповского. — М.: Прогрес, 1986. — 420 с.
5. Братченко С.Л. Введение в гуманитарную экспертизу образования (психологические аспекты). — М.: Смысл, 1999. — 137 с.
6. Потапчук Л.В. Психолопчш особливост становлення особисткно1 зршост старшокласниюв: Дис...канд. психол. наук: 19.00.07 / Волинський держ. ун-т iм. Леи Украшки. — Луцьк, 2001. — 205 с.
7. Фельдштейн Д.И. Психология становления личности. — М.: Международная пед. академия, 1994. — 189 с.
8. Корженко В. Фiлософiя виховання: змша орiентацiй / Украшська академiя держуправлшня при Президенте^ Украши. — К.: Вид-во УАДУ, 1998. — 303 с.
9. Пустови Г.П. Теоретико-методичш основи еколопчно" освгги i виховання учшв 1-9 клас1в у позашкшьних навчальних закладах: Монографiя. — К. — Луганськ: Альма-матер, 2004. — 504 с.
10. Пустоват Н.А. Еколопчне виховання школярГв: проблеми цiнностей // Оновлення змюту, форм та методiв навчання i виховання в закладах осв^и: 36Грник наукових праць / Рiвненський державний гумаштарний yнiверситет. — Р1вне, 2001. — С.122-125.
Другие работы в данной теме: