Научтруд
Войти

Громадянське виховання як шлях до демократичного суспільства

Научный труд разместил:
Boris
20 сентября 2020
Автор: Ірина Кучинська

4. Щедровицкий Г. П. Методологические замечания к педагогическому исследованию игры // Психология и педагогика игры дошкольника. - М.: Просвещение, 1966. - С. 92-132.

5. Эльконин Д. Б. Основные вопросы теории детской игры // Психология и педагогика игры дошкольника. -М.: Просвещение, 1966. - С. 11-38.
6. Эльконин Д. Б. Психическое развитие в детских возрастах / Под ред. Д. И. Фельдштейна. - М.: Издательство "Институт практической психологии"; Воронеж: НПО "МОДЭК", 1995. - 414 с.
7. Эльконин Д.Б. Психология игры. - М.: Педагогика, 1978. - 304 с.
1рина КУЧИНСЬКА

ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ ЯК ШЛЯХ ДО ДЕМОКРАТИЧНОГО СУСГПЛЬСТВА

Украша здшснюе юторичний перехщ до демократично! системи державного управлшня та громадянсысого самоврядування, сприймае цшжкт громадянсысого суспшьства, самостшно вибирае оптимальний вар ¡ант сусшльного розвитку. Правдива характеристика проблем становления громадянсько! осв1ти в Укра!ш (друга полови XIX-XX ст.) 1 науковий анал1з II юторико-педагопчно! спадщини служать над¡йним засобом виховання прийдешшх поколшь. 1гнорування ¡сторичних корешв так само небезпечне, як 1 !х м!фолопзащя. Вони шдтримують нестримний процес громадянського самоусвщомлення украшщв, 1хне прагнення глибше 1 ширше шзнати свою юторда, культуру, ментальшсть.

Останшм часом напрямок "осв1та для демократ!!", або "громадянська осв1та", набув значного поширення в багатьох крашах св1ту. Спостер1гаеться його розвиток 1 в Укра!ш. Якщо калька рога в тому ми говорили, що в Укра!ш громадянська осв1та розвиваеться в напрямку поширення шформаци, та намагалися вщшукати вщповщ! на чисельш запитання, то сьогодш можемо говорити про певш здобутки у цш справь Наближення суспшьства до громадянського значною \\прою залежить вщ осв1ченост1 населения, його сощально! 1 нацюнально! самосвщомост1. У багатьох освтшських документах, концепщях, програмах шдкреслюеться необхщшсть формування громадянина Украши як осв1чено1, творчо! особистосп "в якш оргашчно поеднуеться висою моральш риси, громадянська зрЫсть. патрютизм, профсайна компетентшсть, потреба у самовдосконаленш". Громадянське виховання розвивае широю уявлення учшв про свп" 1 роль у ньому людини, виховуе толерантшсть 1 повагу до тих, хто мае шип переконання, формуе розвинеш моральное нтслсктуальш якост1, шдтверджуе гумашстичш правила 1 норми сшвжиття, полпчгано! взаемодн. Громадянсьюсть людини як засвоена нею частка сощально-культурного досвщу проявляеться в усвщомлеши нею належност! до свое! держави, наци, етносу; у постшнш щентифшаци м сво!м народом; у глибокш поваз1 до рщно1 мови, нацюнально! культури в цшому; любов1 до Батьювщини, ¡нтсрсав до геро!чних сторшок II ¡сторн тощо.

Украшсью педагоги прагнуть вщшукати 1 виробити методи та засоби виховання громадянина демократичного суспшьства, що допоможуть молодим людям сформувати цшшсш ор1ентащ1, оволодпп мотиващями, знаниями, умшнями, навичками, яю навчать 1х ор1ентуватися у складному свт полтганих явищ, розум1ти свою вщповщальшсть перед суспшьством 1 майбутшми поколшнями, захищати сво! права та виконувати громадянсью обов&язки, усвщомлювати 1 вщстоювати особисту позищю, визначати форми свое! участ1 в жита суспшьства, спшкуватися з демократичними шститутами, захищати 1 шдтримувати закон та права людини.

1снуюча в наций держав! система осв1ти недостатньо сприяе змщненню нащонального самоусвщомлення людини, почуття причетносп до державотворчого процесу, громадянсысих знань, умшь 1 навичок, учаеп у сощально-шштичному жита суспшьства, а також ¡сторико-культуролопчних знань, яю наближають людину до культурних надбань свое! нацй& 1 водночас вщкривають 1Й скарбнищ культур шших народ1в. Сучасна концепщя громадянського виховання в Укра!ш передбачае оновлення змюту шкшьно! осв1ти на засадах широкого використання юторико-педагопчно! спадщини кращих досягнень нацюнально!& та св!тово! культури.

Безперечно, висв!тлення проблем розвитку громадянського виховання в Укра!ш мае позитивний характер. Адже громадянсьюсть як дом!нанта психши украшщв бере початок ще з

160

Науков1 записки. Сер1я: Педагопка. -2005. — №1.

час1в могутньо! держави - Кшвсько! Pyci. 3 утратою державносп комплекс громадянськосп, хоч i перестав бути домшуючим у свщомосп украшщв, все ж збер1гався i навпъ справляв позитивний вплив на mini народи. На жаль царським режимом Pocii, а псгпм i Радянським Союзом проводилась пол1тика при якш у ncnxini украшщв атрофувався потяг до дсржавностк вщбувалась переор1ентащя комплексу украшсько! гром ад я н с ь ко ст i на комплекс громадянина ¿мперн. Проти цього категорично i мужньо виступали патрютично настроен! сили украшського народу: Т. Шевченко, М. Драгоманов, П. Kynini, М. Костомаров, О. Кониський, Б. Гршченко, I. Франко, I. Опенко, С. Русова, С. Слрополко. С. Ефремов та iHnii.

Цклком правильно висловився у свош робот1 "Громадянське виховання" П. 1гнатенко про те, що "Поняття гром ад я н с ь ко ст i (тобто лопчно оформлена загальна ¡дся) в украшському ментал1тет1 мае давне походження. I хоч сам термш "громадянсьюсть" визр1в дещо ni3Hinie (що цпком природно, адже поняття завжди з&являеться рашше вщ термша), все ж даний факт е свщченням одв1чно1 жаги украшщв до незалежно! державносп" [2, 42]. На Bcix етапах становления буття украшського народу високо щнувалися громадянський дух наших сшвв1тчизншав, i&x невгасиме прагнення жити вшьно та незалежно.

Псрюд друго! половини XIX - початку XX ст. характеризувався колошзащею украшських земель. Потреби кашталютичного виробництва, як вщомо, вимагали i розвитку освтт Проте зростакга потреби Pocii& в освт гальмувалися переел ¡дуванням украшсько! школи, наступом на i&i демократичш здобутки. Це спричинило громадянсько-педагопчний рух, у якому активну участь взяли вчителк передове студентство, учшвська молодь, дуяч\\ науки та культури, npocBiTHi органпацп. широка громадсьюсть.

В украшському нацюнальному характеров! дослщники вщзначали сильне почуття шдивщуально! свободи та толерантносп (М. Костомаров), любов до свободи (П. Чубинський), пор1внюючи украшщв ¡з рослянами шдкреслювався шдивщуатзм малоросл в на вщм1ну вщ i дс1 спшьносп у великоросс в. Свш вщбиток на ментал1тет украшщв, як i Bcix "радянських людей", залишило 70-р1ччя панування радянського тоталиарного режиму. Для радянсько! ментальносп притаманним було очп<ування захисту вщ всесильно! держави, що посилювало безпорадшеть та безшщатившеть. У Радянському Союз1 незалежна громадянська д1яльшсть, позбавлена контролю з боку влади, була неможливою. 1сторичний шлях Украши поруч ¡з Pocieio, 6araTopiLiHC ¡снування абсолютистсько! монархи спровокували виникнення атом1заци i гомогешзаци сусшльства як "аморфно! маси пщлеглих". На Укра!ш, на вщм1ну, наприклад, вщ Захщно! модел1 розвитку громадянського сусшльства, автоном1я закону була суворо обмежена принципом сильно! влади держави, який посилював вщокремлення держави вщ сусшльства, а це не могло не вплинути i на розвиток громадянського виховання.

За умов посткомушетично! трансформащ! розвиток системи громадянсько! осв1ти е важливою складовою переходного процесу до стабильно! демократично! системи (Концепщя громадянсько! осв1ти Украши / Актуальшсть громадянсько! осв1ти в Укра!ш). Незважаючи на те, що вщ дня проголошення незалежносп процес становления громадянсько! культури в Укра!ш пройшов кллька важливих еташв - багатопартшшеть, альтернативш вибори, розвиток мережл недержавних оргашзацш та добровщьних aconianin громадян, система осв1ти нашо! держави, як записано у Концспцп громадянсько! осв1ти в Укра!ш [2], слабко зор1ентована на формування у молодi демократичних щнностей, становления громадянина демократично! держави, де серйозною перешкодою на шляху громадянсько! осв1ти та виховання е невщповщшеть теоретичних знань повсякденшй сощальнш практищ.

Таким чином, ми шдкреслюемо, що актуальшсть упровадження громадянсько! осв1ти i громадянського виховання в наш in держав! обумовлена також деякими реал1ями пол1тичного життя; певним контрастом м1ж офщшними декларащями про право людини i невтшними реатями; неузгоджешетю та безсистемшстю зусиль, спрямованих на демократизащю суспшьного життя; низьким р1внем суспшьного сприйняття демократичного ладу та дов1ри до нього; часто недемократичнютю вщносин м1ж державою та окремою особиспстю, що самi виховател1 - вчител1 нерщко вщчувають на co6i.

Спод1ваемось, що сьогодш, наприклнщ 2004 року, у перюд конструктивно! перебудови громадянсько! свщомосп, украшсью д1ти нарепт або зможуть уевщомити себе буд1вниками свое! власно! держави, захисниками демократ i незалежносп Украши.

HayKOBi записки. Сер1я: Педагопка. - 2005. —№1.

161

Л1ТЕРАТУРА:

1. Концепцп громадянсько! освиж в Укршш // Директор школи. - 2001. - № 20 (164). - С. 7-10
2. 1гнатенко П., Крицька Л. Громадянське виховання: юторичний аспект // Шлях освгги. - 1997. -№1. - С.38-43.
3. Морально-етичие виховання школяр1в у систем! громадянсько! освиж ! виховання: Матер!али Всеукрашсько! науково-практично! конференцп. 15-17 листопада 2001 року. - 1вано-Фрашавськ, 2001.- 196 с.
4. Оржеховський В. Через громадянську освггу до громадянсько! культури // Шкшьний свгг. - 2000. -№17. - С.4.

А1Л1Я ПОТАПЮК

ГУМАН1СТИЧНА СУТШСТЬ ВИХОВАННЯ В УКРАШСЬКОМУ СУСП1ЛЬСТВ1

Одн!ею з важливих проблем сьогодення е проблема духовно! культури особистост!, гумашзацп !! в!дносин. Обговорення ц!е! проблеми - вимога доби, вщ !! розв&язання (разом !з завданнями часу) залежать перспективи розвитку самого сусшльства.

Актуальшсть теми дослщження зумовлена передовс!м станом, у якому опинилась сучасна система осв!ти, зокрема процес виховання. 3 початком XXI столггтя людина вступила у нову епоху тривог, ризику та небувало! вщповщальност! за сво! помисли, слова, вчинки ! нам!ри. Це вщбулося тому, що наприкшщ XX столггтя людина з!ткнулася з глобальною невизначешстю в ус!х сферах свое! життед!яльност!: наущ, культур!, рел!г!! тощо. Оскшьки перед людиною постае широке коло вибору, вона може визначити шляхи свого розвитку, оргашзовувати нове св!тобачення, то саме вщ не! залежить не лише !! життя, а й життя !нших людей. Однак це ж свщчить ! про и духовне знесилення, "вичерпування" и духовно! енерг!!, згасання духу - джерела культури [1, 28].

Переймаючись сучасним, "втрачаемо життя духовне, внутршне, виховуемо не християнина добро! моральносп, сповщника правди Божо! на цш земл!, а лише людину з добрим заробтсом" [8, 278].

Як не прикро, але людина поступово вщдаляеться од в!чних щнностей: навпъ сам терм!н "в!чш цшност!" вживаеться усе менше ! менше. У сусшльств! все б!льше посилюеться протистояння впровадженню широких просв!тницьких гумаштарних ! сощальних курс!в та предмет! в. зростае тенденщя до прагнення вузько! спещал!зацп та техшзацп оевпп, зведення и до отримання конкретних навичок, що мають попит на ринку пращ. Багато юнаив ! д!вчат ниш займають неприховану антигромадську, антигуманну позищю. Уражена в!русом бездуховност!, байдужост! до людей, самих себе, споживацгвом, прагненням збагатитися за рахунок !нших, молодь втратила внутрипш моральш гальма, часто керуеться психолог!ею руйшвника. Вона все менше прагне отримати "хорошу оевпу", а все бшьше - "прибуткову профес!ю", тод! як сусшльш потреби все бшьше вимагають формування цшено! картини св!ту ! планетарного мислення, забезпечення пр!оритету духовност!, гармош! стосунюв особистост!, сусшльства! природи.

Р!зних аспект ¡в "гуман!защ! в!дносин" так чи шакше торкалися упродовж XX стсотття психологи та педагоги. Серед них - О. Асмолов, Г. Балл, I. Бех, В. Бшоусова, А. Бойко, О. Вишневський, О. Киричук, В. Сухомлинський та ш. Незважаючи на р!зну терм!нолопю цих дослщниюв, сутн!сть !хнього пщходу до виховного процесу одна - гумашетична. Не важко переконатися, що необхщшеть проблеми гумашетично! парадигми виховання в украшському сусп!льств! не викликае сумшву.

Мета ститпи полягае у висвшгенш сутносп понять "духовн!сть", "традиц!йно-християнське виховання", окремих шдход!в до морально-духовного виховання особистост!.

Статтк з якими нам вдалося ознайомитися, виявляють глибоке розумшня теоретиками глобального значения гуман!защ! вщносин в укра!нському сусшльств!. Зокрема, дослщники доводять, що саме сукупн!сть р!зномаштних щнностей - це юстяк людсько! культури, через оволод!ння якою людина проникае у св!т абсолютних щнностей, вщображае ! закр!плюе !х у сво!х почуттях, св!домост!, формуючи при цьому свое внутршне "Я", свш внутр!шн!й ц!нн!сний св!т.

162

Науков1 записки. Сер1я: Педагопка. -2005. -№1.

Другие работы в данной теме: