Научтруд
Войти

Становлення системи наукових поглядів на проблему розвитку управлінської компетентності менеджерів освіти

Научный труд разместил:
Dondis
20 сентября 2020
Автор: Віктор Берека

розвитку (закону акмеологи) i ново! теори самооргашзаци (синергетики), розумшня основних 3aKOHÍB розвитку наповнюеться новим змютом i пояснюеться необхiднiстю тдкреслити все те нове, що дала наукова думка для практичного застосування. Акмесинергетичний пiдхiд передбачае зв&язок вих педагогiчних, психологiчних, соцiологiчних, культурологiчних, економiчних, полiтологiчних та iнших дослiджень у цшсну концепцiю фшософи освiти.

Будь-яка спроба при аналiзi сутносл застосування парадигмальних моделей, ввдхилитися вiд обговорення ключових проблем освiти прирiкае дослвдження парадигм на вузькiсть науково-дослiдного кругозору. Разом iз тим фрагментарно-аналiтичний шдхвд з його вузьким емпiризмом побудови технологш став дуже популярним на межi XX-XXI ст. Незадоволенiсть таким тдходом справедливо вiдзначаеться однаково як видатними представниками гуманiтарних, так i природничих наук [9; 10].

Звюно, складнiсть вивчення зазначено! проблеми пояснюеться труднощами, що постають на шляху и вирiшення. Подолання цих труднощш вимагае суттево ново! науково! методологи. Осюльки парадигмальне моделювання завжди асоцшеться з соцiальною самоорганiзацiею, а загальна теорiя сощально! самооргашзаци тюно пов&язана з суттево новою синергетичною фiлософiею, то для квалiфiкованоl ввдиоввд на весь комплекс поставлених вище питань потрiбен аналiз суп парадигмального моделювання в ирофеайнш пiдготовцi майбутнiх учител1в не з будь-яко! точки зору, а з точки зору акмесинергетичного тдходу в аспекп розвитку творчих здабностей.

Основний висновок полягае у визнаннi за процесом парадигмального моделювання статусу системного об&екта на основi аналiзу: взаемозв&язк1в його структурних елементiв; механiзмiв штеграци в оточуюче полiсистемне освiтне середовище; умов забезпечення цiлiсностi функцiонування в контекстi множинних системних проекцш; iерархiчноl побудови системи освии; шляхiв забезпечення дiевостi, узгодженосп всiх рiвнiв (горизонтальний -вертикальний), засобiв аналiзу i модершзаци стану системи (цшепокладання, змiст, структура). Це дасть змогу виявити новi ракурси його застосування щодо розвитку творчих здiбностей, саморозвитку, самореалiзацil молодого поколшня.

Л1ТЕРАТУРА

1. Новиков А. М. Профессиональное образование в России. — М., 1997.
2. Баркер Дж. Парадигмы мышления: Как увидеть новое и преуспеть в меняющемся мире / Пер. с англ. — М.: Альпина Бизнес Брукс, 2007. — 187с.
3. Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия / Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992.
4. Никитин Б. П. Ступеньки творчества, или Развивающие игры. — 3-е изд., доп. — М.: Просвещение, 1990. — 160 с.
5. Савельев С. Энергетический подход к эволюции мозга // Наука и жизнь. — 2006. — № 11.
6. Крайг Г., Бокум Д. Психология развития. — 9-е изд. — СПб.: Питер, 2005. — 940 с.
7. Дубинин Н. П. Избранные труды. Том 4. История и трагедия советской генетики. Философские проблемы генетики. — М.: Наука, 2002. — 408 с.
8. Семенова А. В. Професшна дшльшсть учителя з розвитку творчих здiбностей старшокласниюв на уроках природничо-математичного циклу: Дис. ... канд. пед. наук. — Одеса, 2001. — 288 с.
9. Friedman Т. Understanding Globalization. The Lexus and the Olive Tree. — N. Y. 2000. — P. 28.
10. Тоффлер Э. Третья волна. — М., 1999. — 224 с.
11. Корсак К., Косенко О. Особливост наномiфiв // Науковий свгг. — 2007. — № 8. — С. 5-6.

Вжтор БЕРЕКА

СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ НАУКОВИХ ПОГЛЯД1В НА ПРОБЛЕМУ РОЗВИТКУ УПРАВЛ1НСЬКО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 МЕНЕДЖЕР1В ОСВ1ТИ

У cmammi розглядаеться еволюця розвитку поняття «управлтська компетенттсть» як основа розробки системи сучасних поглядiв на вказану проблему.

Радикальш змши парадигми осв^и повинш охопити ви сфери педагопчно! галузi — ввд методологи до конкретних технологш i методiв, щоб людина, ощнюючи свое мюце в свт та рiвень реалiзацil життевого сенсу, на кожному етат була задоволена сво!м життям [1, 48].

Фундаментальнi положения про необхвдшсть навчання i виховання майбутнiх управлшщв знаходимо ще в соцiально-полiтичних доктринах антично! фшософп. Заслуговуе на увагу Грунтовна праця Платона «Держава», в якш стверджуеться, що для того, аби стати здатним до управлшня, недостатньо природних задатков i здiбностей, а потрiбне також особливо спрямоване виховання i навчання. При цьому для визначення здатност до управлшня необхвдш найвищi, найсуворiшi критерп [2, 386].

Доречно ввдзначити, що юнуюча нинi система вимог до професшних управлiнцiв мало чим вiдрiзняеться ввд системи Платона. Сучаснi вiтчизнянi та зарубiжнi дослiдники, як i !х древнi колеги, називають обов&язковими складниками квалiфiкованого менеджера Грунтовну загальну освггу, широку професiйну пiдготовку i високий освiтньо-культурний рiвень, умiння швидко поновлювати i поповнювати знання [3, 26].

На нишшню потребу ринку пращ швидко ввдгукнулись заклади освiти, де навчання менеджменту розвиваеться дуже швидкими темпами. Дiлове управлiння стае б№ш популярним серед студенпв, зростае яшсть навчання, розробляються i запроваджуються новi дисциплши та навчальнi курси, вiдкриваються новi ВНЗ, як1 орiентуються на свiтовi стандарти навчання [4, 38].

Цю естафету тдхопили науковцi, !хнш iнтерес до проблеми пiдготовки фахiвцiв з управлшсько! дiяльностi останнiм часом значно розширився. Питаннями формування i розвитку управлiнських якостей керiвникiв навчальних закладiв займалися, зокрема, М. Байрамуков, Л. Даниленко, Г. Данченко, Г. Дмитренко, Г. Gльнiкова, Б. Жебровський, Л. Каращук, О. Кощинець, М. Кривко, В. Маслов, Т. Панчук, В. Пекельна, Н. Селiверставова, Е. Тонконогов, Г Федоров, В. Шенкунова й ш.

Отримання знань про управлшську дiяльнiсть стае необхiднiстю навчального процесу старшокласник1в, про що свiдчать дослiдження Л. Парошенко, Н. Солоненко, Т. Ситановсько!.

Проведений аналiз психолого-педагопчно! лiтератури дае змогу зробити висновок, що проблема тдготовки компетентних управлшщв турбувала людство не одне столитя. На кожному етапi розвитку сустльства до них висувалися специфiчнi вимоги зпдно з часом i економiчною ситуацiею, як1 були поштовхом для оргашзацп навчання та накопичення управлшського досвiду. Кожне нововведення в управлшську практику було враховано, осмислено i використано у навчальних ситуащях. Тому впевнено можна говорити, що сучасний менеджмент штегруе у собi збагачеш роками управлiнськi знання, умiння, досввд, традицп. Наша думка шдкршлена до^дженнями сучасних науковцш (В. Бурма, Л. Калшша, Т. Михайленко), як1 вказують, що «знання i розумшня рол! вторичного розвитку теорп менеджменту важливi для практично! д!яльносп управлiнцiв сучасносп» [5, 63].

Метою статтi е зосередження уваги на еволюцiйному розвитку поняття «управлшська компетентнiсть» як основи вироблення системи сучасних погляд!в на це питання.

Аналiз наукових джерел дае змогу визначити основт етапи формування поняття «управлшська компетентнiсть». Ця перiодизащя пов&язана з виникненням i розвитком науки управлiння, на яку впродовж XX ст. суттево вплинули управлiнськi школи та управлiнськi тдходи.

Перший етап (до 90-х рошв XIX ст.) характеризувався ввдсутшстю наукових поглядш на систему управлiння, а тому й на процес навчання управлшщв. I хоча державному управлшню на цьому етат з боку передово! iнтелiгенцi! придiлялась значна увага, остання стосувалася здебiльшого вшськово! справи, розвитку торг!вл! та вдосконалення ведення с!льського господарства. Особист1сть же управлшця залишалася поза увагою.

Киево-Могилянська академiя впродовж багатьох десятилiть визнавалася центром освии й управлiнсько! думки в Укра!т, однак процес викладання в нш не був спрямований на здобуття глибоких знань у сферi економiки, хоча вже тод! назрша гостра потреба у компетентних управлшцях для державно! служби i великих промислових пiдприемств. Ця проблема почала вирiшуватися п!сля 1809 р., коли був прийнятий «Указ о новых правилах производства в чины по гражданской службе», в якому головним принципом просування службовими сходинками була не вислуга рок1в, а «дшсш заслуги i в!дм!нн! пiзнання» [6, 49]. В!дтод! право на отримання професп тогочасного управлiнця в державнш сферi мали лише т1 чиновники, яш пройшли курс навчання в ушверситеп i склали !спит за спещальною програмою.

Участь у д!яльност1 державного апарату людей освiчених, спещально пiдготовлених до сумл!нного виконання державно! служби мала забезпечити введення перетворень без

революцiйних вибух!в i потрясшь. Освiченi чиновники повинш були для розкриття потенцiалу кожно! особистосп забезпечити створення i п1дготовку ум!в [7, 49].

У XIX ст. ¡з початком iндустрiального розвитку управлшська проблематика поступово почала просуватися у структури мшрор!вня. П1д менеджментом тод1 розумши контроль над реалiзацiею запланованого, а адмшстрування, за висловом росшського дослвдника Е. Утк1на, стало трактуватись як процес формування загальних цшей ! полиики компанп [8, 14]. 1з зростанням обсяпв промислового виробництва сфера д1яльност1 управлшщв розширилась ! нарешп була визнана провщною, про що св!дчать юторичш джерела. З цього часу необхвдшсть управлшсько! освии стала загальновизнаною.

У 1881 р. фшансист ! промисловець ¡з Фшадельфп Дж. Вартон видшив 100 тис. долар!в ушверситету Пенсшьванп для ввдкриття вщдшення, де молодь мала би змогу отримати освггу ! знання для кар&ери у менеджмент!. На його думку, вища освиа необхвдна менеджерам так само, як ! лшарям, юристам та шшим фах!вцям. Нове ввддшення университету в Пенсшьванп, яке згодом було названо школою, розробило програми для тдготовки фах!вщв у сфер! б!знесу, що включали так1 курси, як «Принципи кооперащ!", «Господарське право», «Природа резервов та облтацш», «Причини пашки та грошових криз», «Ораторське мистецтво», «Проблеми страйшв» тощо. Тривалий час школа менеджменту Дж. Вартона була единою, допоки у 1898 р. ушверситети в Чикаго ! Кал!форн!1 не оргашзували сво! б!знес-школи. В XX ст. цей процес набув значного поширення, вийшовши далеко за меж! Америки [6, 117].

Другий етап (90-! роки XIX ст. - 30-! роки XX ст.) характеризуеться новими тдходами до управлшсько! д1яльност1 завдяки появ1 школи наукового управлшня й адмшстративно! (класично!) школи. У цей перюд на розвиток професшного менеджменту мали вплив науков! прац Ф. Тейлора, Г. Ганнта, Ф. ! Л. Плберлв, Г. Емерсона, Г. Форда, А. Файоля, Л. Урвша, щнш вде! яких система сучасно! менеджмент-освии використала у запроваджених навчальних курсах «Основи менеджменту», «Економша пращ ! сощально-трудов! ввдносини», «Виробничий менеджмент», «Управлшня ресурсами ! витратами» й ш.

Засновником школи наукового управлшня вважаеться Ф. Тейлор. Вш запропонував наукову систему знань про закони ращонального управлшня, з яких починалось ознайомлення студенпв — майбутшх менеджер!в — з1 своею профеиею. Одним ¡з чотирьох наукових принцитв, встановлених Ф. Тейлором, е «в1д61р ... менеджер!в на тдстав! наукових критерпв, !х профв!дб!р ! профнавчання». Цим тдкреслюеться важливють ретельного ввдбору кандидатов на управлшську посаду ! цшеспрямованого професшного навчання як невщ&емного компонента ращонально! оргашзацп виробничого процесу [9].

Послвдовник Ф. Тейлора, американський учений Г. Емерсон сформулював 12 принципов управлшня, як! забезпечують зростання продуктивной пращ. Трепм принципом вш називав «компетентну консультащю професюнал!в ! удосконалення процесу управлшня на основ! !х рекомендацш» [8, 87]. «Дуже важливо мати хоча б небагато фах!вщв, — говорить вчений, — надшених шту!щею, спостережливютю, розумшням, з одного боку, ! вс1м багатством ф!зюлопчних, психолопчних ! антрополопчних наукових знань, з шшого. Лише такий фах!вець може дати ... справд! компетентну пораду» [8, 93].

Це тдтвердилось надал! значною к1льк1стю наукових досл!джень, як1 ниш становлять окрему сферу системи менеджменту. Загалом школа наукового управлшня виробила так вимоги до професюнал!зму менеджер!в: знання способ!в диференщювання оплати прац робиниюв; умшня формувати завдання та розподшяти заохочення ! прем!!; знання основ оперативного управлшня ! календарного планування д1яльност1 тдприемства; квалiфiкований п1дх1д до управлшня кадрами, !х науковий п1д61р, розстановка та тдтримка; знання суп продуктивной пращ ! принцитв !! тдвищення; система знань про яшсть вироб!в, забезпечення пост1йно! уваги до якост1, розвиток сервюно! мереж!; знання управлiнсько! функцп координаци, процедури досягнення цшей; умшня управляти запасами ! здшснювати контроль над виплатами; нормування ! граф!чне ввдображення виконаних робт

Дещо по-шшому розумши управлшську компетентшсть менеджер!в представники адмiнiстративно! (класично!) школи менеджменту. I! засновник А. Файоль негативно ставився до впроваджено! системи тдготовки кер^вних кадр!в для промисловосп, доводячи, що адмшстративш зд16ност1 не можна розвинути шляхом т1льки одше! iнженерно-технiчно! науки,

i наголошував на необхвдносл включения у навчальнi плани iнженерних ВНЗ спецiальних куршв з адмшютрування [7, 186]. Менеджеру, вказував вш, повиннi бути властивi так моральш якосп, як «сввдома, тверда, наполеглива воля, актившсть, енерпя i, в деяких випадках, в!двага, мужшсть, ввдповвдальшсть, почуття обов&язку, турбота про загальш штереси» [10, 41].

Значення адмшютративно1 школи менеджменту для сучасно1& управлшсько1& i педагогiчноï сввдомосп полягае в тому, що ïï представниками суттево доповнено перелш професiйно важливих якостей менеджера, а саме: усввдомлення yправлiнськоï д!яльносТ як yнiверсального процесу, що складаеться з дек1лькох взаемопов&язаних адмшстративних операцiй — планування, органiзацiï, мотивацп, координацiï, контролю, знання yнiверсальних принцишв yправлiния й особливосТ ïx застосування у практичнш робот!

Третш етап (30-60-i роки XX ст.) характеризуеться виникненням i розповсюдженням iдеï психолопчно1& тдготовки менеджерiв до професiйноï управлшсько1& дальност! На розвиток цього напряму мали вплив працi Г. Мюнстерберга, М. Фоллетт, Е. Мейо, Р. Лайкерта, Д. Макгрегора, А. Маслоу, вiднесенi до школи людських ввдносин i «поведшкових наук». Узагальнення матерiалiв представник1в наукових шк1л свщчить, що компетентний yправлiнець повинен використовувати у свош даяльносл досягнення психологи i сощологи, знати умови й оргатзащю працi; враховувати психолопчт явища у групах, iндивiдyальнi потреби, цш, мотиви; виявляти мотивацiю до працi; умии здшснювати вщб!р кадр1в, визначати ïx сумютсть i професiйнi здабност!

Таш вимоги до менеджерiв зумовили необхвдшсть формування додатково1& складово1& yправлiнськоï компетентност — здатносл до комyнiкацiй всередиш колективу. 1дея комyнiкативноï тдготовки в сучасних умовах втшена у запровадженш навчальних курив «Психолопя управлшня», «Управлшня персоналом», «Етика дшових стосункв».

Четвертий етап (ввд 60-х роив XX ст. - до сьогодш) характеризуеться виникненням окремих тдход!в до управлшсько1& д!яльносл, як1 широко використовуються в сучаснш наyцi i практицi. Знання кожного з наведених нижче тдход1в, як показуе практика, е затребуваним для сучасного yправлiнця, а тому управлшська компетентнiсть менеджера не буде повшстю сформованою, якщо не дати наступних знань:

- ¡з юльюсного тдходу: статистики i теорiï ймов!рноста для визначення методв контролю над яюстю; метода лшшного програмування для полегшення вибору напряму даяльносл з урахуванням певних обмежень; теорiï черговост для балансування вартосл i часу експлуатацц обладнання; теорiï !гор для кращого розумшня стратеги конкурентов; комп&ютерних програм для моделювання надходження кашталу i побудови рiзноманiтниx к1льк1сних моделей [6, 226] ;

- ¡з процесного тдходу: змюту yправлiния як единого процесу впливу на оргашзацш; послвдовшсть виконання процесiв планування, оргашзаци, мотивацiï, контролю; методологiï проектування автоматизовано1& системи yправлiния;

- ¡з системного тдходу: змют взаемопов&язаних частин оргашзаци як системи; методiв дослiджения впливу навколишнього середовища на органiзацiю; методолопю стратегiчного yправлiния; суп синергетичного ефекту;

- ¡з ситyацiйного тдходу: правильного штерпретування ситyацiï i визначення факторiв, найбiльш важливих для отримання бажаного результату; змюту й особливостей прийняття yправлiнськиx рiшень на основ! виявлення сукупносТ ситyацiйниx факторiв; умшня передбачати в конкретних ситуащях позитивш i негативш наслiдки.

Зроблений нами аналiз науково1& лiтератyри з розвитку управлшсько1& думки i формування образу «професшного менеджера» дае пiдстави узагальнити, що цей образ штегруе в соб! значну частину yправлiнськиx надбань минулого i вимоги сьогодення, оск1льки управлшська сфера — найбшьш чуттева до змш макросередовища й умов д!яльносл мшроструктур.

У сучасних умовах для зведення iнформацiï про yправлiнськy компетентшсть менеджера i врахування зростаючих вимог до нього повинна бути створена динам!чна модель компетентности яка мютила би набiр професiйно значущих знань, умшь i навичок. Однак огляд псиxолого-педагогiчниx джерел доводить складнiсть систематизацп положень про професiйнy компетентнiсть управлшня, що пов&язано з ввдсутшстю цшсно1& та узагальнено1& системи функцш менеджера, а це, безперечно, е тдставою для визначення посадових i професшних обов&язшв такого фаxiвця. Для виконання цього важливого завдання, на нашу думку, потр!бно:

- зрозум!ти та визначити специф!ку вимог (сощальних, нормативних, ринкових, особислсних), що висуваються до фах!вця з менеджменту залежно в1д р!вня тдготовки ! галуз!, в якш в1н буде працювати;

- вибрати групу характеристик, що визначають структуру модел! компетентносп менеджера, ! скласти перелш показнишв, як1 входять до цих груп;

- врахувати принципы, на яких базуеться управлшська компетенттсть; фактори, що визначають !! змют; виокремити р1вн1 та визначити характеристики управлшсько! компетентност для кожного з них;

- визначити джерела надходження iнформацi! про сучасш вимоги до професюнал!зму фахiвцiв з менеджменту;

- своечасно коригувати модель управлшсько! компетентносп в зв&язку з розвитком та удосконаленням зазначених вимог.

Отже, формування системи наукових поглядев на розвиток управлшсько! компетентности менеджер!в - це тривалий процес взаемоди науковшв, педагогов ! менеджеров-практиюв з метою нагромадження, узагальнення ! систематизацц знань про сучасш вимоги до ще! категорп фа^шв, а також вироблення даевого мехатзму впровадження в1дпов1дних надбань у навчальний процес.

Л1ТЕРАТУРА

1. Вебер М. Исследование по методологии науки. Ч.1. — М.: ИНИОН, 1980. — 202 с.
2. Савенкова М. Е. Управленческая компетентность в социально-политических доктринах античной философии // Сборник научных трудов ДонГАУ: Социально-гуманитарные проблемы менеджмента: Серия «Государственное управление». Т. IV. Вып. 19. — Донецк: ДонГАУ, 2003. — 493 с.
3. Библиотека управляющего персоналом: мировой опыт. Профессиональная ориентация, подготовка и оценка персонала: обзорная информация / Сост. В. И. Яровой; Под ред. Г. В. Щекина. — К.: МАУП, 1995. — 120 с.
4. Бутченко Л. В., Ткаченко Е. Г. Особенности формирования устойчивости потенциальных качеств менеджеров в высшей школе // Сборник научных трудов ДонГАУ: Социально-гуманитарные проблемы менеджмента: Серия «Государственное управление». Т. IV. Вып. 19. — Донецк: ДонГАУ, 2003. — 493 с.
5. Калшна Л., Михайленко Т., Бурма В. 1сторичний контекст розвитку теорш менеджменту // Освгга ! управлшня. — 2003. — Т. 6. — № 2. — С. 63-72.
6. Кредисов А. И. История учений менеджмента. — К.: ВИРА-Р, 2000. — 336 с.
7. История менеджмента: Учеб. пособие / Под ред. Д. В. Валового. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 256 с.
8. Уткин Э. А. История менеджмента. — М.: Тандем, ЭКМОС, 1997. — 224 с.
9. Тейлор Ф. У. Принципы научного менеджмента. — М, 1991.
10. Гастев А. К. Как надо работать: Практическое введение в науку организации труда. — М., 1972.

Оксана ГУБАШ

1ННОВАЦШШ ТЕХНОЛОГИ В СИСТЕМ1 ШСЛЯДИПЛОМНО1 ПЕДАГОГ1ЧНО1 ОСВ1ТИ

Розглянуто проблему впровадження iнновацiйних технологш навчання у систему тслядипломно! освти педагогiчних кадрiв з точки зору забезпечення покращення ефективностi управлшня процесом навчання. Обгрунтовано доцiльнiсть першочергового застосування сучасних технологш навчання у процес тдвищення фахового рiвня вчителiв тоземноI мови.

У пошуках ефективних шлях!в формування та вироблення стратег!! мовно! осв!ти педагопчна наука звертаеться до р!зних джерел та залучае сучасш шновацшш засоби, в тому числ! засоби шформацшних технологш. Використання останшх у педагопчних ВНЗ формуе в учителя перспективну ор!ентащю на забезпечення цих технологш у майбутнш професшнш дшльносп, забезпечуе для нього виб!р сучасних методичних прийом!в ! технологш надання знань, прийом!в управлшня навчально-виховним процесом. В1дпов1дно розробляються нов! осв1тш, освиньо-професшш та освиньо-науков! програми навчання слухач!в, на основ! яких базуеться система освгга [3].

Враховую необидтсть забезпечення високого р^вня навчання у ВНЗ, особлива увага повинна надаватися професшнш тдготовщ вчител^в, постшному вдосконаленню !хньо! педагопчно!